Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/1236/21

Справа № 750/1236/21 Головуючий у 1 інстанції Кузнєцова О. О. Провадження № 33/4823/147/21 Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 квітня 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: судді апеляційного суду Акуленко С.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Сагаля С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2021 року, У С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працює, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп. Судом встановлено, що 06.02.2021 року о 02 год. 37 хв. в м. Чернігові по вул. Шевченка, 153, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікарні відмовився присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В підтвердження своїх вимог зазначає, що його зупинка у нічний час та складання щодо нього протоколу свідчить про незаконність дій працівників поліції, так як наркотичні засоби він взагалі не вживає, а Закон передбачає вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Також працівниками поліції було порушено процедуру оформлення та збирання доказів, так як протокол про адмінправопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як його складено у відсутність особи, яка притягується до відповідальності, та без вручення копії. Вказує, що від проходження медичного огляду не відмовлявся, хотів його пройти, але в присутності понятих та за умови, що його автомобіль заберуть під нагляд. Крім того, на місці зупинки йому не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння шляхом продуття приладу «Драгер», а також не видали направлення до медичного закладу. На думку апелянта, в протоколі про адмінправопорушення чітко не визначено об`єктивну сторону вчиненого правопорушення, так як не зрозуміло, за які дії його притягують до відповідальності. Під час розгляду справи судом не було з`ясовано питання, чи дійсно у поліцейських виникла обґрунтована підозра про перебування його у стані сп`яніння, зокрема, судом не було допитано працівників поліції. Пояснення свідків, на які посилається суд 1 інстанції, не є доказом, так як свідки не бачили і не могли бачити ознак його сп`яніння. Звертає увагу, що через деякий час після зупинки працівниками полії він самостійно пройшов медичний огляд на стан сп`яніння. Згідно медичного висновку, він не перебував ні в стані алкогольного, ні наркотичного сп`яніння. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не погодився з протоколом, вказав, що не відмовлявся проходити огляд, але боявся залишити автомобіль без нагляду, так як він не замикався. В подальшому після перегляду відеозаписів, що додані до протоколу, ОСОБА_1 пояснив, що боявся один їхати до лікаря, не заперечував їхати до лікарні, але тільки разом з двома свідками. Йому відмовили. Потім він самостійно звернувся до лікаря та отримав висновок про відсутність у нього стану наркотичного сп`яніння. Заслухавши пояснення апелянта та його захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Обставини вчинення апелянтом адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно. Протоколом про адміністративне правопорушення встановлено факт відмови ОСОБА_1 , у присутності двох свідків, виконати вимоги п 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, а саме: направленням на огляд водія до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який підтверджує наведені вище докази, зокрема, при перегляді відеозаписів встановлено, що працівники поліції після зупинки транспортного засобу з підстави непрацюючих габаритів та притягнення водія до відповідальності за дане правопорушення, а також за відсутність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомили, що у останнього виявили ознаки наркотичного сп`яніння, із зазначенням їх переліку, і неодноразово пропонували йому пройти огляд щодо стану наркотичного сп`яніння, на що останній у присутності двох свідків відмовився. Цим доказам суд дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, тому доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні. Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 при керуванні автомобілем, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, повністю відповідають ознакам, передбаченим п.3 розділу І наведеної Інструкції, що у свою чергу свідчить про правомірність дій поліції. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров`я №1452/735 від 9.11.2015 року, також порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р. Аналіз доказів у сукупності підтверджує, що ОСОБА_1 роз`яснено процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, а також настання можливих наслідків у разі незгоди водія, які полягають у складенні протоколу про адміністративне правопорушення. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги закону щодо засвідчення факту відмови особи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому твердження апелянта про зворотне не заслуговують на увагу. Із відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 06.02.2021 року керував транспортним засобом, був зупинений поліцейськими за порушення ПДР, поліцейський повідомив причини зупинки, тому доводи апелянта про безпідставне його зупинення спростовується даним доказом. Також на виконання вимог ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, що підтверджується розпискою від 06.02.2021 року. Щодо самостійного проходження огляду ОСОБА_1 , відповідно до якого він не перебуває у стані сп`яніння, то даним доводам апеляційної скарги судом 1 інстанції надана належна оцінка. Зі змісту положень ст. 266 КУпАП, вбачається, що огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Оскільки у медичному закладі огляд ОСОБА_1 проведений за відсутності поліцейського, а, окрім того, у виписці 192 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о) від 06.02.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 був не за направленням, а у порядку самозвернення, вказаний висновок обґрунтовано судом 1 інстанції не прийнятий до уваги. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи. Адміністративне стягнення накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається. За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, і законних підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяС. О. Акуленко