Постанова 4804 № 234/7723/20

Єдиний унікальний номер 234/7723/20 Номер провадження 22-ц/804/1001/21 Єдиний унікальний номер 234/7723/20 Номер провадження 22-ц/804/1001/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. секретар Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТ ФІН» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності (суддя першої інстанції Переверзева Л.І.), В С Т А Н О В И В: 18 травня 2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТ ФІН» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності. Просив встановити нікчемність договору фінансового кредиту № 22641206 від 14.03.2020 року укладеного між ТОВ «НЕКСТ ФІН» та ОСОБА_2 , та застосувати наслідки його некчемності. Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 січня 2021 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТ ФІН» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився представник позивача ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає його необґрунтованим, ухваленим із істотним порушенням вимог матеріального та процесуального права та неправильним встановленням обставин справи. В обгрнутвання доводів скарги зазначає, що позивач не підписував письмово або за допомогою електронного підпису, в тому числі одноразовим ідентифікатором, та не мав наміру укладати цей кредитний договір, а тому цей правочин не може вважатися таким, що укладений та в тому числі у письмовій формі. ОСОБА_3 , зазначає, що позивач не отримував та відповідно не застосовував одноразовий ідентифікатор, а так само не реєструвався в інформаційно-телекомукаційній системі відповідача. В п. 8 Кредитного договору відсутні будь-який підпис позивача (письмовий аюо електронний), а тому зобов`язання за договором позики між позивачем та відповідачем не виникало. Наголошує на тому, що факт зарахування коштів у сумі 1100 гривень на рахунок ОСОБА_2 , не є однозначним доказам того, що грошові кошти отримані саме за оспорюваним кредитним договором та за згодою ОСОБА_2 із умовами кредитного договору. Номер телефону НОМЕР_1 не належить позивачу, а тому висновки суду про те, що відбулося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідчем не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, що номер телефона, на який приходив одноразовий ідентифікатор належить саме позивачу та відповідний правочин укладено саме його особою, а не будь-ким іншим. Процедура надіслання одноразового ідентифікатора особі, чий телефон не прив`язаний до паспорта або РНОКПП, не може свідчити у розумінні п.20 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» про однозачну ідентифікацію особи. Судом першої інстанції істотно порушено вимоги матеріального закону щодо обов`язкової форми кредитного договору, порушення чого має наслідки нікчемності такового договору. Судом не досліджено безпосередньо механізм отримання кредиту шляхом оцінки належних і допустимих доказів, тобто оригіналів електронних доказів. Позивачем не підписувався договір фінансового кредиту №22641206 від 14.03.2020 року у будь-якій формі, чого не спростовано відповідачем. ОСОБА_1 просив рішення Краматорськго міського суду Донецької області від 27 січня 2021 року скасувати та ухвалите нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Від ТОВ «НЕКСТ ФІН» відзив на апеляційну скаргу не надходив. ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник ТОВ «НЕКСТ ФІН» до судового засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «НЕКСТ ФІН» було укладено кредитний договір № 22641206, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 11000,00 гривень на умовах строковості, зворотності та платності. Сторонами було погоджено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,99 % від суми кредиту за кожен день користування грошовими коштами та 2,0 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Згідно графіку розрахунків до кредитного договору № 22641206 (додаток №1 до договору), сукупна вартість кредиту складає 129,70 % від суми кредиту (у процентному вираженні) або 14267,00 гривень (у грошовому вираженні). Встановлено, що відповідно до квитанції про перерахування коштів за договором надання фінансового кредиту на банківську карту позивача, 14.03.2020 року відповідачем ТОВ «НЕКСТ ФІН» на картковий рахунок позивача № НОМЕР_3 були перераховані кошти на загальну суму 11000,00 гривень відповідно до кредитного договору № 22641206 від 14.03.2020 року. Відмовляючі в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що не не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору «22641206 вді 14.03.2020 року вимогам законодавства. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як встановлено ст.ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Відповідно до ч.1 ст.5, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Частиною 8 даної статті встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. З матеріалів справи вбачається Договір фінансового кредиту № 22641203 від 14.03.2020 року укладений між ТОВ «НЕКСТ ФІН» та ОСОБА_2 , Відповідно до п 1.1 вказано договору позикодавець зобовязається надати Клієнту на умовах, передбачених цим Догоовом та Доддаткми до нього, Кредит, а клієнт зобов`язується повернуто Позикодавцю Кредит нараховані проценти відповідно до загальних умов надання кредиту та графіку платажів, визначених у Додатку № 1 до цього ДДоговроу, та «правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінаснвого кредиту ТОВ «НЕКСТ ФІН». Пункт 1.2 Позикодавець не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору Сторонами надає Кредит шляхом безготівкового перерахування суми Кредиту на банківський рахунок платіжної кртки Клієнта, зареєстровані Клієнтом у особистому кабінеті. Згідно п 3.1.12 Клієнт надав згоду на використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором як власноручного підпису, усвідомлюючи правові наслідки такої згоди. Пункт 3.1.15 Клієнт ознайомлений з положенням Закону України «Про електронну комерцію» і розуміє, що цей договір регулюється в тому часилі тким законом. Відовідно ло пункту 3.1.16. Клієнт ознайомлений з Правилами до підписання цього договору. У відповідності до пункту 6.2 цей Договір складений українською мовою та вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до дати узгодженої Сторонами в додатку до даного Догоовроу (включно). Сторони підписують Договір відповідно до Закону України «про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором , який нправляється Клієнту у вигляді коду sms-повідомлення на номер Клієнта, вказаній в заявці. Згідно пункту 6.3 вказаного договору всі додатки та додаткові угоди, складені Сторонами в електронному вигляді і підписані з викораситнням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є невідємними частинами цього Договору. Відповідно до пункту 6.7 договору підписанням цього Договору Клієнт дає згоду на збір, зберігання, використання, обробку й поширення даних Клієнта, зазначених в цьому Договорі, Особистому кабінеті й інших документах, переданих Позикодавцю, у відповідності до Закону України «Про захист персональних даних» , для цілей пов`язаних з цим Договором, при цьому така згода є безстроковою за винятком випадків відкликання такої Згоди Клієнтом за вмотивованою письмовою вимогою. З матеріалів справи вбачається виписка АТ Кб «ПриватБанк» по картці ОСОБА_2 , згідної якої 14.03.2020 року було зараховано 11000 грн (а.с.14) Крім того, ОСОБА_2 не звертався до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення у нього його мобільного телефону та кредитних карток «ПриватБанку», а також не повідомляв АТ КБ «ПриватБанк» про незаконний рух коштів на його рахунку. Посилання позивача на неналежну форму оскаржуваного правочину, а саме його не підписання, як підставу для визнання його недійсним спростовуються наступним. Приписами ст.12 наведеного Закону «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно зі ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір про надання кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми та процедури визначеної Законом України «Про електронну комерцію» та підписаний Позивачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Так, на підставі наданих сторонами доказів судом встановлено, що при зверненні до Відповідача з метою укладення Кредитного договору та отримання коштів, Позивачем було зазначено особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання та надсилання Відповідачу копією свого паспорта. Крім того, Позивачем не заперечується, що на її особисту банківську картку перераховано кошти в розмірі 11000 гривень. Позивачу була надана інформація про особу та місцезнаходження кредитодавця, про мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, про форми його забезпечення, про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача, про тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту. Сторони, досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. За наведених обставин, Договір укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, а Позивачка повністю погодилася з умовами кредитного договору, в якому зокрема і чітко вказано розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується наявністю її особистого підпису. Під час розгляду справи Позивачем не вказано, яким чином у Відповідача наявні особисті дані Позивача, такі як електрона адреса, ідентифікаційний код, серія та номер паспорта та дата його видачі, а також номеру мобільного телефону, саме за допомогою якого і відбулася активація (підписання) кредитного договору. Таким чином, дії Відповідача під час вчинення даного електронного правочину, відповідають Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Встановлені судом обставини, спростовують доводи Позивача про те, що укладений між ним та Відповідачем Кредитний договір є нікчемним, так як він фактично оформив даний договір відповідно до визначеної правилами процедури, здійснив його підписання з застосуванням одноразового ідентифікатора та отримав кошти в кредит. Доводи позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що він не підписував кредитного договору - не підтверджуються належними та допустимими доказами. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгодиз висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи. Судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання кредитного договору некчемним та застосування до нього наслідків недійсності, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 січня 2021 року без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи й тлумачення норм матеріального та процесуального права, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки в суді першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О. В. Халаджи А.В. Гапонов Л.П. Никифоряк Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2021 року. Головуючий-суддя О. В. Халаджи