Постанова 4804 № 234/10847/20

Єдиний унікальний номер 234/10847/20 Номер провадження 22-ц/804/1065/21 омер провадження 22-ц/804/1065/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський Машинобудівний завод» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2020 року (ухваленого під головуванням судді Данелюк О.М. у м. Краматорськ Донецької області, повний текст судового рішення складено 17 серпня 2020 року) у цивільній справі №234/10847/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський Машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за час затримки в розрахунку, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з 20.07.1979 року у він працював на Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський Машинобудівний завод» ( далі ПрАТ «СКМЗ» ). Наказом №64 від 05.05.2020 року його було звільнено з підприємства за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, а саме не виплатив заробітну плату за січень - травень 2020 року в сумі 34394,85 грн. та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 25845,03 грн.. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по дату ухвалення рішення та сплачений ним судовий збір при подачі позовної заяви. Рішенням Краматорського міського суду від 17 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ПрАТ «СКМЗ» на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з січня по травень 2020 року у сумі 34 394,85 грн. та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 25 845,03 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 981,92 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.; також стягнуто з ПрАТ «СКМЗ» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ «СКМЗ» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку у розмірі 25 845,03 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині; розподілити судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам. В обґрунтування посилається на те, що компенсація за невикористані дні відпустки згідно із відомостями розрахункового листа ОСОБА_1 за травень 2020 року входить у загальну заборгованість по заробітній платі, яка складає 34 394,85 грн. На апеляційну скаргу надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він просить апеляційну скаргу ПрАТ «СКМЗ» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне й обґрунтоване та таке, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно п. 2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною 3 цієї статті встановлено,що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є трудовою та малозначною, ціна позову складає 81221,80 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Законність та обґрунтованість рішення від 17 серпня 2020 року у не оскаржуваній частині щодо стягнення з ПрАТ «СКМЗ» на користь позивача заборгованої заробітної плати та середнього заробітку, судом апеляційної інстанції не перевірялась. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ПрАТ «СКМЗ». Наказом №64 від 05.05.2020 року позивача було звільнено з роботи за угодою сторін з 05.05.2020 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з січня по травень 2020 року становила 34394,85 грн.,що підтверджено довідкою ПрАТ «СКМЗ». Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що позивач був у трудових відносинах із відповідачем та під час звільнення не отримав від підприємства повного розрахунку гарантованого законодавством про працю, а тому має право на стягнення у судовому порядку недоотриманих сум, які складаються із невиплаченої заробітної плати й компенсації за невикористану щорічну відпустку, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Визначаючи суму заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції виходив із того,що заборгованість по заробітній платі за період з січня по травень 2020 року складає 34394,85 грн. та крім того, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки складає 25 845,03 грн.. Судом встановлено, що загальна сума заборгованості перед позивачем становить 34394,85 грн. з урахування утримання податків,зборів та інших обов`язкових платежів,що підтверджується довідкою №276 про заборгованість станом на 26 травня 2020 року, наданою відповідачем (а.с.10). Довідка про заборгованість по заробітній платі містить всі необхідні реквізити,що дає підстави суду вважати надану довідку належним доказом. Зазначена в довідці інформація підтверджується розрахунковим листом нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 таб.№5102 за травень 2020 року, із якого вбачається, що заборгованість підприємства перед позивачем на початок місяця становила 13433,67 грн, а нарахування за травень складають 26 366,26 грн., з яких: 472,80 грн.- почасова оплата, 25 845,03 грн.- компенсація за невикористану відпустку, 10,60 грн.- надбавка за професійну майстерність, 37,836 грн.- доплата за шкідливі умови праці. При цьому за травень сума до виплати складала 20 961,18 грн., а загальна сума заборгованості на кінець травня 2020 року з урахуванням відрахувань складає 34394,85 грн. (а.с.11) Розрахунковий лист також є належним та допустимим доказом у справі,оскільки містить табельний номер позивача, його прізвище,ім`я та по батькові,номер ідентифікаційного коду,посаду,виконаний електронним способом. Позивач вказану в довідці та розрахунковому листі суму заборгованості не оспорює, своїх розрахунків заборгованості не приводить. Таким чином загальна сума заборгованості по заробітній платі складає 34394,85 грн., в тому числі і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 25845,03 грн.. Визначивши суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 34394,85 грн. та стягуючи крім того ще і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 25845,03 грн., суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що зазначені суми є різними виплатами і не прийняв до уваги, що заборгованість по заробітній платі в розмірі 34394,85 грн. є загальною та включає в себе в тому числі і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 25845,03 грн.,чим допустив стягнення компенсації за невикористану відпустку в подвійному розмірі. Таким чином доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню,а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в сумі 25845,03 грн. та в частині стягнення судового збору на користь держави в розмірі 840,80 грн. . Частинами 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню та задоволенню апеляційної скарги відповідача; позивача звільнено від сплати судового збору за стягнення заробітної плати,то судові витрати у вигляді судового збору за цими вимогами не підлягають відшкодуванню, виходячи із положень ч.10 ст. 141 ЦПК України про взаємозарахування. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст.368, 369, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський Машинобудівний завод» задовольнити. Рішення Краматорського міського суду від 17 серпня 2020 року в частині стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави змінити. Виключити із другого абзацу резолютивної частини фразу «а також компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 25 845,03 грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок п`ять грн. 03 коп.)» Виключити із резолютивної частини абзац п`ятий про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський Машинобудівний завод» на користь держави судового збору в сумі 840,80 грн.. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: