Ухвала КАС ВС № 380/6560/20

УХВАЛА 07 квітня 2021 року м. Київ справа № 380/6560/20 адміністративне провадження № К/9901/11389/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стеценка С.Г., перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №380/6560/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , в якому позивач просила: - визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України у невжитті заходів по знесенню самочинного будівництва, в тому числі шляхом примусового виконання судового рішення протиправною; - зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вжити всіх заходів примусового знесення зазначеного самочинного будівництва, в тому числі із компенсацією витрат за рахунок боржника, та передбачених заходів щодо примусового виконання судового рішення на стадії його виконання, з урахуванням викладеного в мотивувальній частині судового рішення у цій частині; - стягнути з Державної архітектурно - будівельної інспекції України 25 000 грн., завданої моральної шкоди. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, яку зареєстровано у Суді 01.04.2021. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначено передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, із абстрактним зазначенням, що судом першої та апеляційної інстанції ухвалено судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, тому рішення судів є незаконними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі № 380/6560/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяС.Г. Стеценко