Ухвала КАС ВС № 520/8179/2020

УХВАЛА 06 квітня 2021 року м. Київ справа № 520/8179/2020 адміністративне провадження № К/9901/10705/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М., перевіривши матеріали касаційної скарги адвоката Шевцова Олександра Анатолійовича - представника ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №520/8179/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції України в Харківській області, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати Наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області №604 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 , командира оперативної роти №2 батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області; - поновити ОСОБА_1 на посаді командира оперативної роти №2 батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію"; - стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по день ухвалення рішення у справі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області №604 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 , командира оперативної роти № 2 батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді командира оперативної роти №2 батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 06 листопада 2015 року. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 6,10 грн х 1852 робочих дня вимушеного прогулу = 11297,20 грн без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі: 6,10 грн. х 1852 робочих дня вимушеного прогулу = 11 297,20 грн. без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року залишено без змін. 26 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Шевцова Олександра Анатолійовича - представника ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №520/8179/2020. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді командира оперативної роти №2 батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності. Предметом розгляду даної справи є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи, що дана справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Суд зауважує, що у касаційній скарзі відсутні посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Разом з цим, оскаржуючи судові рішення, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте, які саме норми права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, щодо яких наявний висновок, викладений у постановах Верховного Суду, в касаційній скарзі відповідачем не зазначено. Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що оскільки пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, проте позивачем таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Шевцова Олександра Анатолійовича - представника ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №520/8179/2020.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов Судді Верховного Суду