Постанова 4857 № 300/2379/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2379/19 пров. № А/857/1307/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від відповідача - Мушинський В.Т.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020р. в адміністративній справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про знесення самовільно здійсненого будівництва житлового будинку (суддя суду І інстанції: Главач І.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 08 хв. 17.12.2020р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.12.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 04.12.2019р. позивач Державна архітектурно-будівельна інспекція /ДАБІ/ України звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила прийняти рішення про знесення самовільно здійсненого будівництва житлового будинку в Садівничому товаристві /СТ/ «Механізатор» в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської обл. (Т.1, а.с.5-14). Ухвалою суду від 09.12.2019р. про відкриття провадження у справі залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 (Т.1, а.с.1-2). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.4, а.с.179-189). Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржили позивач ДАБІ України і третя особа ОСОБА_1 . В своїй апеляційній скарзі позивач ДАБІ України, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити (Т.4, а.с.2-9). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що законність будівництва об`єкта стверджується дотримання таких вимог: отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та отримання права на виконання будівельних робіт. Враховуючи наведені обставини виготовлення дозвільних документів є необхідною умовою до початку виконання будівельних робіт. Під час судового розгляду з`ясовано, що у відповідача є відсутнім документ, що дає право виконувати будівельні роботи. Так, в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів ДАБІ України, розміщеному на офіційному сайті ДАБІ України, відсутня інформація щодо спірного об`єкта за вказаною адресою. Також встановлено захоплення відповідачем дороги загального користування, як наслідок сільська рада не погоджує проект відведення земельної ділянки для будівництва. Окрім того, у відповідача відсутнє право власності на земельну ділянку, яка передбачає виконання будівельних робіт, не видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та відсутній документ, який дає право виконувати будівельні роботи. Згідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 69655871), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 106551926258, відповідач є власником земельної ділянки із кадастровим номером 2625881601:02:010:0074 із цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Разом з тим, житлові будинки, зокрема, індивідуальні, можна будувати на ділянках тільки однієї категорії «для житлової забудови», через що спірна ділянка не призначена для спірного будівництва. Також на замовлення ОСОБА_2 розроблено ескіз наміру забудови земельної ділянки з метою отримання будівельного паспорта, проте згідно листа Відділу містобудування та архітектури Тисменицької районної державної адміністрації /РДА/ Івано-Франківської обл. № 190 від 13.06.2018р. у видачі останнього відмовлено через невідповідність зазначеного ескізу п.2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011р. У поданій апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_1 , покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задовольнити (Т.3, а.с.196-204). В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відповідач ОСОБА_2 здійснює самочинне будівництво поруч із її земельною ділянкою, чим порушує її права, через що вона змушена була звернутися зі скаргою на такі протиправні дії до ДАБІ України. В процесі судового розгляду суд дійшов правильного висновку, що будівництво житлового будинку в СТ «Механізатор» в АДРЕСА_1 вчинено ОСОБА_2 самочинно з порушення норм у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Разом з тим, суд, неправильно застосував положення ч.7 ст.376 Цивільного кодексу /ЦК/ України, правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.03.2019р. у справі № 814/2645/15 та дійшов хибного висновку про те, що для задоволення позову в цій справі необхідна наявність таких фактів як неможливість такої перебудови об`єкту, або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, чого у даній справі не встановлено. Натомість, у випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Отже, обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В розглядуваній справі для задоволення позову про знесення самочинного будівництва достатньо встановлення факту побудови будинку ОСОБА_2 без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та невиконання вимог припису органу державного архітектурно-будівельного контролю впродовж двох років. Також відповідачем та її чоловіком здійснено самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності площею 0,0013 га шляхом встановлення фундаменту будинку; в порушення санітарних норм відповідачем на дорозі загального користування встановлені каналізаційні септики, при цьому на даний час вказана дорога фактично перебуває в розпорядженні ОСОБА_2 . Представником відповідача адвокатом Мушинським В.Т. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційні скарги, в якому останній вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.4, а.с.44-49). Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, на підставі звернення ОСОБА_1 від 12.03.2018р. до ДАБІ України Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській обл. та направлення № 190/1009/m.7/2018 від 28.03.2018р. здійснено 16.04.2018р. позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час ведення будівельних робіт, в результаті якої встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 здійснюється будівництво житлового будинку в СТ «Механізатор» в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської обл. без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За результатами проведеної перевірки було оформлено: Акт № 190/1009/М.8/2018 від 16.04.2018р., складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час ведення будівельних робіт (т.1, а.с.17-25); протокол про адміністративне правопорушення від 16.04.2018р. (Т.1, а.с.26-27); припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 16.04.2018р. (Т.1, а.с.28). Зазначеним приписом зобов`язано ОСОБА_2 усунути виявлене порушення шляхом реєстрації дозвільних документів або приведення земельної ділянки в попередній стан у двомісячний термін. Окрім цього, Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській обл. складено постанову № 36/1009/m.6/2018 від 19.04.2018р. по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення /КУпАП/ та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн., який нею сплачений (Т.1, а.с.29-30). 07.08.2018р. головним інспектором будівельного нагляду Пташником Н.Р. на підставі направлення про проведення планового (позапланового) заходу № 686/1009/m.7/2018 від 26.07.2018р. (Т.1, а.с.15) проведено позапланову перевірку виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при здійсненні будівництва житлового будинку, про що складено Акт № 686/1009/m.8/2018 планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, згідно якого з виїздом на місце зафіксовано факт відсутності забудовника на об`єкті (Т.1, а.с.31-38). Також з 17.09.2018р. по 25.09.2018р. головним інспектором будівельного нагляду Шимонівським А.В. проведено на підставі направлення про проведення планового (позапланового) заходу № 846/1009/m.7/2018 від 04.09.2018р. (Т.1, а.с.16) позапланову перевірку виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при здійсненні будівництва житлового будинку. За результатами перевірки складено: Акт № 846-П/1009/М.8/2018 від 25.09.2018р., яким зафіксовано невиконання відповідачем вимог припису від 16.04.2018р., чим забудовником порушено норми ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Т.1, а.с.39-46); протокол про адміністративне правопорушення від 25.09.2018р. (Т.1, а.с.47-48). 04.10.2018р. Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській обл. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 174/1009/m.6/2008, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. (Т.1, а.с.49-50). Згідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 69655871), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 106551926258, відповідач є власником земельної ділянки із кадастровим номером 2625881601:02:010:0074, загальною площею 0,0502 га, яка розташована в СТ «Механізатор» в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської обл., із цільовим призначенням для індивідуального садівництва (Т.1, а.с.215 і на звороті). Відповідачем складено Ескіз наміру забудови земельної ділянки для будівництва садового будинку на спірній ділянці (Т.1, а.с.216-228), однак згідно листа Відділу містобудування та архітектури Тисменицької РДА Івано-Франківської обл. № 190 від 13.06.2018р. у видачі останнього відмовлено через невідповідність зазначеного ескізу п.2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011р. (Т.2, а.с.56, 241). Із змісту заявленого позову слідує, що його підставами позивачем ДАБІ України визначені порушення відповідачем вимог п.1 ч.1 ст.34, п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», пп.3 п.11, абз.4 п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою КМ України № 553 від 23.05.2011р. Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт ведення будівництва відповідачем з істотним порушенням будівельних норм, зокрема, що таке порушення впливає на міцність чи безпечність будівлі. Відповідач ОСОБА_2 здійснила будівництво будинку на земельній ділянці, кадастровий номер 2625881601:02:010:0074, цільове призначення якої - для індивідуального садівництва та яка належить їй на праві власності. Також відповідно до положень ч.7 ст.376 ЦК України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість такої перебудови об`єкту, або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, чого у даній справі не встановлено. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення самочинного будівництва як крайня міра можливе за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами неможлива, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови, тобто, використані усі передбачені законодавством України заходи реагування. Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач намагається знайти інші, менш категоричні способи усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема, вирішення питання щодо дозвільної документації. Крім того, суд врахував поведінку ОСОБА_2 , якою в добровільному порядку сплачено накладений штраф в розмірі 4500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, що свідчить про відсутність протиправного наміру в її діях. Також суд звернув увагу на ту обставину, що Угринівською сільською радою об`єднаної територіальної громади сьомого демократичного скликання дванадцятої сесії затверджено рішення від 30.09.2020р. «Про затвердження детального плану території», яким затверджено детальний план території садибної забудови земельних ділянок СТ «Механізатор» в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської обл., яким на місці дороги, яка раніше проходила між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , запроектовано дві окремі земельні ділянки (Т.3, а.с.106). Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_2 , порушує її права та інтереси, то третьою особою не подано належних доказів щодо завдання їй шкоди безпосередньо самочинно збудованим об`єктом, а більшість наведених нею доводів не стосуються спірного об`єкта. Таким чином, будівництво житлового будинку в СТ «Механізатор» в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської обл. вчинено ОСОБА_2 з порушення норм у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, однак застосування до неї зобов`язання щодо знесення такого будинку, будівництво якого розпочато без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, є не співмірним заходом. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що усунення порушень містобудівного законодавства можливо виключно шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, тому такі вимоги про знесення є передчасними. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не враховують норм чинного законодавства, а також усталену судову практику із наведеної категорії справ, з наступних причин. Відповідно до ч.ч.1, 4, 7 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом ч.7 ст.376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Колегія суддів звертає увагу, що для правильного вирішення цього спору слід встановити наявність/відсутність підстав, з якими чинне законодавство пов`язує можливість знесення самочинного будівництва. В розглядуваній справі суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність звернення позивача до суду із вказаним позовом, з огляду на відсутність доказів відмови відповідача або неможливості здійснення перебудови спірної нежитлової будівлі з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб. Щодо такого висновку колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Спори за позовами органів державного будівельного контролю про знесення самочинного будівництва неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді. У постанові від 29.01.2020р. (справа №822/2149/18, розглянута у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ: 1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки; 2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (в) без належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови. Таким чином, у постанові від 29.01.2020р. (справа №822/2149/18) Верховний Суд сформував правовий висновок проте, що обов`язковому знесенню об`єкт будівництва підлягає у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва. У справі, що розглядається, достовірно встановлено наступне: а) спірний об`єкт будівництва зведено на земельній ділянці, що належить відповідачу на праві власності; б) перед початком будівництва відповідачем жодних дозвільних документів не отримано; в) приписи про усунення порушень будівельного законодавства відповідачем не виконані. Факт невиконання приписів відповідачем жодним чином не заперечувався. Також матеріали справи підтверджують обставини виконання ОСОБА_2 будівельних робіт за відсутності дозвільної документації на їх проведення. Таким чином, для висновку про задоволення позову в цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач почав здійснювати будівництво без документів, що дають право на це, та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення. Додатково колегія суддів враховує, що відповідачем зведено житловий будинок на земельній ділянці із цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Земельним кодексом /ЗК/ України визначено десять категорій земель, кожна з яких має свій правовий статус і призначена для певного використання. Так, відповідно до ч.1 ст.19 цього Кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з приписами ст.22 вказаного Кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Частиною 3 ст.35 зазначеного Кодексу визначено, що земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ч.1 ст.40 ЗК України). Із змісту представлених фотографій слідує, що самовільно зведений об`єкт нерухомості фактично є житловим будинком (Т.1, а.с.185-195). Також зведений об`єкт кваліфікований позивачем саме як житловий будинок; доказів на спростування такого висновку відповідачем не надано. Таким чином, відповідач самовільно зводить житловий будинок на земельній ділянці, яка не призначена для житлової та громадської забудови. Окрім цього, відповідачем складено Ескіз наміру забудови земельної ділянки для будівництва садового будинку на спірній ділянці (Т.1, а.с.216-228), однак згідно листа Відділу містобудування та архітектури Тисменицької РДА Івано-Франківської обл. № 190 від 13.06.2018р. у видачі останнього відмовлено через невідповідність зазначеного ескізу п.2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011р. (Т.2, а.с.56, 241). Зокрема, відповідно до вказаної норми Порядку пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Звідси, Ескіз наміру забудови земельної ділянки для будівництва садового будинку на спірній ділянці не може вважатися належним і достатній доказом по справі. За таких обставин заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, при цьому належить зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований об`єкт будівництва житловий будинок, який розташований у Садівничому товаристві «Механізатор» в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської обл. Решта доводів відповідача і третьої особи стосуються їхніх взаємовідносин щодо захоплення відповідачем земельної ділянки комунальної власності та дороги загального користування, через що безпосереднього відношення до розглядуваної справи не мають. При цьому, колегія суддів вважає, що права третьої особи ОСОБА_1 , яка є суміжним землекористувачем та сусідом відповідача, порушуються проведення відповідачем самочинного будівництва житлового будинку, оскільки проведення такого призводить до виникнення інших спірних правовідносин щодо правомірного користування землею. Колегія суддів враховує останню правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021р. у справі № 826/13266/18, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. За правилами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За наведених обставин сплачений ДАБІ України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони. Щодо решти учасників правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат є відсутніми. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020р. в адміністративній справі № 300/2379/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позов задовольнити. Зобов`язати ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) знести самочинно збудований об`єкт будівництва житловий будинок, який розташований у Садівничому товаристві «Механізатор» в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської обл. Понесені Державною архітектурно-будівельною інспекцією України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 07.04.2021р.