Постанова 4855 № 359/8447/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 359/8447/20 Суддя (судді) першої інстанції: Яковлєва Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б. розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Інспектора батальйону №1 роти №2 БПП у м. Бориспіль УПП Київської області капрал поліції Шевченка Сергія Сергійовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону №1 роти №2 БПП у м. Бориспіль УПП Київської області капрал поліції Шевченка Сергія Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Інспектора батальйону №1 роти №2 БПП у м. Бориспіль УПП Київської області капрала поліції Шевченка Сергія Сергійовича, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3271937 від 11.10.2020 року, винесеної інспектором 1 батальйону 2 роти БПП у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області капралом поліції Шевченко С.С., відносно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. та провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити. Позовні вимоги вмотивовано тим, що 11.10.2020 року інспектором 1 батальйону 2 роти БПП у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області капралом поліції Шевченко С.С. протиправно винесено постанову серії ЕАМ № 3271937 від 11.10.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі 255грн. Позивач стверджував, що не здійснював зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», його автомобіль було зупинено на вимогу працівників поліції. Також вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним і необґрунтованим, а складання постанови вчинено з порушенням норм закону. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3271937 від 11.10.2020 року, винесеної інспектором 1 батальйону 2 роти БПП у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області капралом поліції Шевченко Сергія Сергійовича, відносно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено відео з реєстратора на якому видно, що транспортний засіб марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 стоїть поруч лівого краю проїзної частини в лівій смузі для руху в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» з увімкненим ближнім світлом фар та вмикає аварійну сигналізацію. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 квітня 2021 року. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи. У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 2020 року інспектором 1 батальйону 2 роти БПП у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області капралом поліції Шевченко С.С. винесено постанову серії ЕАМ № 3271937 від 11.10.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 3-4). Згідно оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 в с. Гора по вул. Бориспіль-7 керуючи автомобілем марки «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив пункт 8.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень ч.2 ст. 77 КАС України відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами, яких відповідач суду не надав. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 02.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року. Відповідно до ст. ст. 1 та 13 Закону України «Про Національну поліцію» поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом N 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Так, ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, із матеріалів справи, а саме - наданих відповідачем матеріалів відеозапису з реєстратора зі службового автомобіля убачається, що ОСОБА_1 здійснив зупинку свого автомобіля у зоні дії заборонного знаку 3.34 «зупинку заборонено». Та після під`їзду службового автомобіля ДПС увімкнув аварійну сигналізацію. Зі схеми організації дорожнього руху в ДП МА «Бориспіль» убачається, що позивач зупинив свій автомобіль у зоні дії заборонного знаку 3.34 «зупинку заборонено», що відповідає запису реєстратора зі службового автомобіля. Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху. Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками (п.8.1 ПДР). Відповідно до ПДР, а саме дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаків 3.1 - 3.15, 3.19 - 3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33 - 3.37 - діє від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4, знак 3.35 - з розміткою 1.10, при ньому зона їх дії визначається за довжиною лінії розмітки. Відповідно до положень ДСТУ 4100-2002, а саме п. 10.5.31 дія знаків 3.1- 3.15, 3.19 - 3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33 - 3.37 поширюється від місця установлення до найближчого перехрестя за знаком, а в населеному пункті у разі відсутності перехресть - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) польових, лісових та інших доріг без покриття, перед якими не встановлені знаки пріоритету. З наведеного вбачається, що позивач здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34, а тому оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах та у спосіб, що передбачена чинним законодавством, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наразі, суд першої інстанції при розгляді справи не вжив заходів до повного і всебічного з`ясування всіх обставин та, посилаючись на технічну несправність наданого відповідачем оптичного носія з відеозаписом зі службового автомобіля, надав перевагу поясненням позивача, якій зазначав, що зупинку здійснив саме на вимогу працівників ДПС. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Інспектора батальйону №1 роти №2 БПП у м. Бориспіль УПП Київської області капрал поліції Шевченка Сергія Сергійовича - задовольнити, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Керуючись ст.ст. 241, 242, 272, 311, 317, 321, 322 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Інспектора батальйону №1 роти №2 БПП у м. Бориспіль УПП Київської області капрал поліції Шевченка Сергія Сергійовича задовольнити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: І.О. Грибан Суддя: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 07.04.2021р.)