Постанова 4855 № 640/2190/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2190/20 Суддя першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Василенко Ю.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з ринку на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У січні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому просив: - визнати бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо не включення інформації про рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , на суму 40000,00 грн, яка належить до виплати позивачу, у Публічному акціонерному товаристві (далі - ПАТ) «Банк Михайлівський» до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, - протиправною; - зобов`язати Фонд внести зміни до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, включенням інформації про ОСОБА_1 та стягнути на користь позивача ОСОБА_1 кошти у розмірі 40000,00 грн, які належить до виплати позивачу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитно - інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача є вкладом у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; відповідачем не доведено належними доказами фактів, які б свідчили про наявність обставин, які слугували підставою для визнання нікчемними операцій з перерахування коштів. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 11.04.2016 року між ОСОБА_1 (далі - клієнт) та ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - банк) укладено Договір банківського рахунку та відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, 11.04.2016 року між позивачем (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно - інвестиційний центр» (сторона - 2) укладено Договір «Суперкапітал» інвестиційний (з виплатою процентів щомісячно) №980-078-000219174. Відповідно до умов вказаного договору, сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а сторона-2 зобов`язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. Сума грошових коштів, відповідно до п. 1.2 становить 45000,00 грн, розмір процентів за користування коштами 32,3% річних, що складає 26% річних після утримання податку з таких процентів. На виконання умов даного договору позивач перерахував грошові кошти в сумі 45000,00 грн зі свого поточного рахунку на рахунок ТОВ «Кредитно - інвестиційний центр», відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджується квитанцією від 11.04.2016 року №QS338801. Також 19.04.2016 року позивач перерахував грошові кошти в сумі 35000,00 грн зі свого поточного рахунку на рахунок ТОВ «Кредитно - інвестиційний центр», відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджується платіжним дорученням від 19.04.2016 р. №4535244 Згідно з даними по особовим рахункам позивача, 19.05.2016 року на його поточні рахунки здійснено повернення коштів ТОВ «Кредитно - інвестиційний центр» у розмірі 80000,00 грн відповідно до умов вказаного договору №980-078-000219174. Окрім того, 20.05.2016 року по особовому рахунку позивача зафіксовано видачу готівки 40000,00 грн. за вкладами фізичних осіб. На підставі рішення Національного банку України (далі - НБУ) від 23.05.2016 року за №4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 23.05.2016 р. №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Тимчасовою адміністрацією ПАТ «Банк Михайлівський» проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. За результатами перевірки відповідна Комісія дійшла висновку, що всі правочини (транзакції) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Кредитно - інвестиційний центр» по перерахуванню коштів на рахунки фізичних осіб (у тому числі позивачу) є нікчемними. Зокрема, в ході вказаної перевірки встановлена нікчемність правочинів (транзакції) з перерахування коштів 19.05.2016 р. від ТОВ «Кредитно - інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 . Про нікчемність вищевказаного правочину позивача повідомлено листом від 27.07.2016 року №3Г1/7349/1 з посиланням на положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 7-9 частини третьої статті 38 Закону України від 23.02.2012 р. №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI). 13.06.2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 року до 22.07.2016 року включно. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно. Рішенням від 01.09.2016 року №1702 виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», на Волкова О.Ю. з 05.09.2016 року. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 18.07.2016 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський». Однак, як зазначає позивач, у загальному реєстрі вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування вкладів відсутнє відшкодування за вкладами позивача у межах гарантованої суми відшкодування (200000,00 грн). 26 березня 2019 року, позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зверненням, щодо наявності позивача в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Листом № 34-036-7180/19 від 19.04.2019 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було повідомлено, що в ході перевірки була встановлена нікчемність правочинів (транзакції) з перерахування коштів 19.05.2016 року від ТОВ «Кредитно - інвестиційний центр» на поточний рахунок № НОМЕР_3 , отже, в силу положень ст. 215, 216 КЦ України та п. 7 - 9 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_1 не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Вважаючи вищевказані відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, які, в силу приписів норм КАС України є обов`язковими до застосування. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1). Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. В розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України». Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Колегія суддів зауважує, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом. Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у п.41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року . У спірному випадку, відповідач вважає нікчемним правочин з перерахунку на рахунок позивача грошових коштів у сумі 80000 грн., посилаючись на загальні положення ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, без конкретизації підстав визначених даною нормою. Колегія суддів звертає увагу на те, що договір № 980-078-000219174 від 11.04.2016 року укладений між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та позивачем, а відповідна транзакція були вчинена саме на умовах цього договору. ПАТ «Банк Михайлівскьий», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача. Отже, операція прийняття і зараховування (перерахунок) на рахунок коштів не є правочином між Банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з внесення (перерахування) коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку. Відповідно до частин 1-3 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 р. № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Так, відповідно до пунктів 7.1.2, статті 7 Закону №2346-III, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону №2346-III, документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі. Уповноваженою особою не заперечується факт зарахування 19.05.2016 року від ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на рахунок позивача грошових коштів у сумі 80000 грн., окрім іншого, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень від 19.04.2016 року № 4535244 на суму 35 000 грн. та квитанції № QS214501 від 11.04.2016 року на суму 45 000 грн. Крім того, наявність на рахунку позивача коштів у сумі 80000 грн. підтверджується й наявною у матеріалах справи довідкою про стан рахунку № НОМЕР_1 № ЗГ1/7349 від 13.10.2016 року за період з 19.05.2016 року по 16.09.2016 року. Отже, перерахування на банківський рахунок позивача грошових коштів юридичною особою відповідає вимогам чинного законодавства. У справі, що розглядається, встановлено, що наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016 №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті №3 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" по перерахуванню коштів на рахунки 2445 фізичних осіб в сумі 206980863,90 грн, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Згідно із витягом з Додатку 2 до Акта №3 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" включено позивача. Як було зазначено вище, у частині третій статті 38 Закону №4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Частина третя статті 38 Закону №4452-VI містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. При цьому, Законом України від 16.07.2015 №629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (далі - Закон №629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону №4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Разом з цим, з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для запобігання таким зловживанням у майбутньому 15.11.2016 за №1736-VІІІ прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг" (далі - Закон №1736-VІІІ), яким також внесені зміни до Закону №4452-VI. З пояснювальної записки до проекту Закону №1736-VІІІ видно, що необхідність прийняття вказаного законопроекту виникла у зв`язку з набуттям розповсюдження схемою, за якою у приміщеннях банку фізичним особам пропонується укладати не договори банківського вкладу з банком, а договори позики з небанківськими фінансовими установами через повіреного, яким виступає банк. При цьому з метою введення в оману споживачів щодо дійсного предмета договору банк відкриває кожному клієнту банківський рахунок, з якого в подальшому кошти перераховуються на рахунки небанківських фінансових установ. Як зазначено у пояснювальній записці, за даними Фонду, із використанням саме такої схеми було ошукано за посередництвом лише ПАТ «Банк «Михайлівський» 14 тисяч фізичних осіб на загальну суму, що перевищує 1,5 млрд гривень. Крім того, зловживаючи низьким рівнем правової та фінансової культури фізичних осіб, особливо людей пенсійного віку (понад 45 відсотків фізичних осіб, постраждалих від схеми, реалізованої, зокрема, за участю ПАТ «Банк Михайлівський», є старшими 55 років), банком не надавалася таким особам чітка та однозначна інформація про те, що на кошти, залучені як позика до небанківської фінансової установи, не поширюються гарантії щодо їх відшкодування. З метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому виникла необхідність внести зміни до законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", «Про банки і банківську діяльність» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» для врегулювання питань: поширення на зазначених осіб гарантій відшкодування коштів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; посилення відповідальності небанківських фінансових установ (у тому числі пов`язаних із банками), якими у зазначений вище спосіб були залучені, як позика, кошти від фізичних осіб; встановлення заборони фінансовим установам залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов`язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи; встановлення обов`язку банка при виконанні функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів від фізичних осіб попередньо ознайомлювати у письмовій формі таких фізичних осіб про непоширення на їх кошти, залучені на користь третіх осіб, гарантій, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих положень Закону №4452-VІ, внесені Законом №1736-VІІІ, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом №1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонд зобов`язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом №1736-VІІІ розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників. Тобто, з метою поширення гарантій Закону №4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством. А саме, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором, і на день набрання чинності Законом №1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з перерахунку коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв`язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Вірним також є висновок суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача щодо невключення його рахунку до рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, слід визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язання Уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування гарантованої суми у розмірі 40000,00 грн, яка залишилась на його рахунку. Так, положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону №4452-VI (в редакції, чинній на час розгляду справи) передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №823 від 26.05.2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. №14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Тому, визначений вище спосіб захисту порушеного права позивача відповідає правовій позиції, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 року у справі №826/15870/17, від 02.04.2020 року у справі №815/6306/15, від 27.05.2020 року у справі №818/3700/15. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування такого рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з ринку - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з ринку - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б. Глущенко Я.М.Собків Повний текст виготовлено 06 квітня 2021 року.