Постанова 4850 № 200/12062/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року справа № 200/12062/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Харечко О.П., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (суддя в 1 інстанції Аляб`єв І.Г., повний текст складено 14 січня 2021 року в м. Слов`янськ Донецької області, у справі № 200/12062/19-а за позовом Комунального підприємства «Покровськводоканал» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 10 жовтня 2019 року до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Покровськводоканал» до Головного управління ДПС в Донецькій області в якій позивач просив: - визнати дії відповідача щодо стягнення з позивача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 459102,08 грн. та військового збору у сумі 2914,80 грн. протиправними; - зобов`язати відповідача повернути протиправно стягнуті суми грошових коштів з податку на доходи фізичних осіб у сумі 459102,08 грн. та військового збору 2914,80 грн. (а.с.3-5). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління ДПС в Донецькій області повернути Комунальному підприємству «Покровськводоканал» стягнуті суми грошових коштів з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 459 102,08 грн. та військового збору в сумі 2914, 80 грн. відповідно до інкасових доручень від 12 серпня 2019 року №2166/16 та №2156/16 (а.с. 108-110). Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що дії податкового органу щодо формування інкасових доручень є правомірними, оскільки рішення суду першої інстанції про стягнення податкового боргу набрало законної сили. При цьому, зазначило, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків відповідної заяви. А таке повернення може відбутись лише за умови: відсутності податкового боргу, подання заяви, подання декларації у встановленому порядку та подання податковим органом висновку про повернення відповідних сум до органу, що здійснює казначейське обслуговування (а.с. 115-119). Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. 06 квітня 2021 року до канцелярії суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідив правильність застосування судом першої, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевірив інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Покровськводоканал», зареєстровано як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 35470311 що підтверджується ідентифікованими даними, роздрукованими з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в Покровській ДПІ. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року в справі №200/6751/19-а позов Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) до Комунального підприємства «Покровськводоканал» (код ЄДРПОУ 35470311, 85364, Донецька область, м. Покровськ, вул. Шевченка, 90) про стягнення податкового боргу у сумі 4620168 грн. 75 коп. задоволено повністю. Стягнуто грошові кошти з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують Комунальне підприємство «Покровськводоканал» (код ЄДРПОУ 35470311, 85364, Донецька область, м. Покровськ, вул. Шевченка, 90) на суму податкового боргу у розмірі 4620168 (чотири мільйони шістсот двадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень) гривень 75 копійок. (а.с. 22-24) На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року по справі №200/6751/19-а відповідачем були сформовані інкасові доручення від 12 серпня 2019 року№2156/16 на суму 459 102,08 грн. та №2166/16 на суму 2 914,80 грн. (а.с. 15, 16). 21 серпня 2019 року АТ «Ощадбанк» списало грошові кошти в загальній сумі 462 016,88 грн. з рахунку комунального підприємства «Покровськводоканал» (а.с. 14) Не погодившись з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі №200/6751/19-а Комунальне підприємство «Покровськводоканал» оскаржило його в апеляційному порядку, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року (а.с. 62-67) апеляційну скаргу Комунального підприємства «Покровськводоканал» - задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі № 200/6751/19-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства «Покровськводоканал» про стягнення податкового боргу скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні позову Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства «Покровськводоканал» про стягнення податкового боргу відмовлено. Предметом зазначеного спору є правомірність заявлених вимог про повернення стягнутих сум податку з розрахункових рахунків підприємства. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що рішенням суду відмовлено податковому органу у списанні з рахунків підприємства сум податкового боргу, відтак, ця сума має бути повернути підприємству. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року в справі №200/6751/19-а позивачем оскаржено 07 серпня 2019 року, тобто в межах процесуального строку, посилання апелянта на порушення строку оскарження судового рішення є незмістовним. Відтак, відповідне рішення не набрало законної сили до моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду а саме 28 жовтня 2020 року. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості Єдиного державного реєстру судових рішень були для відповідача ґрунтовною підставою вважати, що відповідне судове рішення набрало законної сили, відтак, у його діях, направлених на виконання вказаного рішення не вбачається ознак протиправності, попри їх помилковість. Однак з урахуванням змісту постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року про відмову у задоволені позовних вимог щодо стягнення суми податкового боргу, формування інкасових доручень та стягнення з рахунків підприємства сум податкового боргу (який не визнано таким), призвели до порушення прав позивача. Вирішуючи питання про відновлення порушених таким стягненням прав позивача, суд виходить з такого. Відповідно до пункту 95.3. ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Судом встановлено, що позивачем подавалася до податкового органу заява про повернення спірних коштів, проте вона залишилася без задоволення. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що у даному випадку права позивача мають бути захищені шляхом зобов`язання повернення сум грошових коштів з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 459 102 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч сто дві) гривні 08 (вісім) копійок та військового збору в сумі 2914 (дві тисячі дев`ятсот чотирнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок відповідно до інкасових доручень від 12 серпня 2019 року №2166/16 та №2156/16. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 200/12062/19-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 200/12062/19-а залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 07 квітня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 07 квітня 2021 року. Судді А.В. Гайдар А.А. Блохін І.Д. Компанієць