Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/11736/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року справа №200/11736/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 р. у справі № 200/11736/20-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі відповідач, УПФУ), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2751 від 20.11.2020 про відмову щодо перерахунку грошового утримання суддів у відставці; зобов`язати УПФ провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88%: від суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-428 від 08.05.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.12.2016; від суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-429 від 08.05.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2018; від суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-430 від 08.05.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 04.12.2018; від суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-431 від 08.05.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2019; від суддівської винагороди згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-433 від 08.05.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.11.2020 №2751 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання; зобов`язав Покровське об`єднане Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди: на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-428 від 08.05.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.12.2016; на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-429 від 08.05.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2018; на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-430 від 08.05.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 04.12.2018; на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-431 від 08.05.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2019; зобов`язав Покровське об`єднане Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області від 08 травня 2020 року № 04-433, з урахуванням фактично виплачених сум та наданої судом правової оцінки у рішенні, починаючи з 19 лютого 2020 року. У задоволенні іншої частини позову відмовив. Позивач, не погодившись з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % від суддівської винагороди з 19.02.2020, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції не дослідив належним чином рішення відповідача про відмову в перерахунку щомісячного довічного утримання судді, тому помилкового дійшов висновку про відсутність між сторонами спору про розмір довічного утримання судді у відставці. Між тим, позивач наполягав на розмірі такого утримання 88% суддівської винагороди, тоді як відповідач протиправно зазначав, що розмір щомісячного довічного утримання повинен становити 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішення Конституційного Суду від 14.12.2011 року №18-рп/2011 прямо вказує, що не можна знизити розмір , встановлений судді у відставці 88% щомісячного довічного грошового утримання, який є незмінним, та є запорукою незалежності судді, його правового статусу. Також посилався на правову позицію викладену в рішенні Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 360/2686/20. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Покровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88%. 20.05.2020 позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, якій присвоєно реєстраційний номер 2751. Зі змісту вказаної заяви вбачається вимога позивача щодо перерахування пенсії. При цьому, зазначена заява не містить період, зазначення дат, з яких заявник просить здійснити перерахунок пенсії. До вказаної заяви позивачем додано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: № 04-428 від 08.05.2020 станом на 01.12.2016; № 04-429 від 08.05.2020 станом на 01.01.2018; № 04-430 від 08.05.2020 станом на 04.12.2018; № 04-431 від 08.05.2020 станом на 01.01.2019; № 04-432 від 08.05.2020 станом на 01.01.2020; № 04-433 від 08.05.2020 станом на 18.02.2020. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року по справі №200/7044/20-а позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про проведенням перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, від 08.05.2020 №04-428, №04-429, №04-430, №04-431, №04-433; визнав протиправним та скасував рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2751 щодо перерахунку грошового утримання суддів у відставці від 25.05.2020; зобов`язав Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 20.05.2020 з урахуванням відомостей, визначених довідками Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № 04-428 від 08.05.2020 станом на 01.12.2016; № 04-429 від 08.05.2020 станом на 01.01.2018; № 04-430 від 08.05.2020 станом на 04.12.2018; № 04-431 від 08.05.2020 станом на 01.01.2019; № 04-433 від 08.05.2020 станом на 18.02.2020 та прийняти рішення відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1. В решті позовних вимог відмовив. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року № 200/7044/20-а апеляційну скаргу Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 200/7044/20-а повернуто апелянту. Рішенням від 20 листопада 2020 року № 2751 УПФ повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 р. на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду справа №200/7044/20-а від 28.09.2020 р. Вказаним рішенням позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки попередніх звернень за перерахунком пенсії ОСОБА_1 не було (а.с. 27). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині визначення процентного відсотку від щомісячного грошового утримання судді у відставці, за яким необхідно обрахувати розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, з 19.02.2020, зазначив про відсутність спору порушених прав позивача на теперішній час, оскільки пенсійний орган ще не здійснив перерахунок щомісячного довічного утримання судді. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Відповідно до ч. п. 8 ч. 4 ст. 48 та ч. 6 ст.48 Закону України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI, в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів") незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, які набрали чинності 30.09.2016. За приписами ч.2 ст. 142 Закону №1402-VI, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Частиною 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. Відповідно до п.24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлений розмір посадового окладу судді, який з 1 січня 2020 року становить: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, визнано таким, що не відповідає Конституції України. У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено наступне. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013). Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, згідно Закону № 1402-VIII. Аналогічний правовий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 по справі №620/1116/20, в якому суд зазначив, що з дня ухвалення КСУ цього Рішення Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначила, що в позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді саме з 19 лютого 2020 року, на наступний день після ухвалення КСУ Рішення № 2-р/2020. При цьому, Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. Позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі визначеному положенням Закону, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. З матеріалів справи слідує, що предметом оскарження до суду є визнання протиправним рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання здійснити такий перерахунок на підставі поданих позивачем довідок. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З аналізу викладеного суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 КАС України). Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Матеріли справи свідчать, що питання відсоткового розміру оскаржуваним рішенням пенсійного органу не вирішувалося а, отже, суд вважає передчасними вимоги в частині визначення відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання з 19.02.2020, та заявленими на майбутнє. Отже, перерахунок відповідачем ще не проведений, що виключає правові підстави для зазначення у резолютивній частині рішення будь-якої інформації окрім тієї, що пов`язана зі здійсненням такого перерахунку на підставі відповідної довідки. Враховуючи зазначене, суд погодився з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Покровське об`єднане Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області від 08 травня 2020 року № 04-433, з урахуванням фактично виплачених сум та наданої судом правової оцінки у рішенні, починаючи з 19 лютого 2020 року. Щодо посилання апелянта на правову позицію викладену в рішенні Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 360/2686/20, суд зазначає, що зазначене питання не булу предметом апеляційного оскарження. Крім того, відповідно до ч. 5 статті 242 КАС України, лише висновок Верховного Суду щодо застосування норм права має враховуватися іншими судами. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. У зв`язку з викладеним, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % від суддівської винагороди. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 р. у справі № 200/11736/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 р. у справі № 200/11736/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 07 квітня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: І.Д. Компанієць Г.М. Міронова