Постанова 4872 № 916/342/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/342/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 про передачу за територіальною підсудністю позовної заяви у справі № 916/342/21, прийняту у м. Одесі суддею Петренко Н.Д. за позовом скаржника до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про заборону вчинення дій, В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк (далі по тексту - АТ КБ) "ПриватБанк" з назвою про визнання договору недійсним, що не відповідає заявленій в ньому вимозі про заборону відповідачу вимагати від неї сплати неправомірно нарахованої заборгованості за неукладеним договором №1121/ОД12 про використання платіжних карт в якості платіжного засобу в торгівельних сервісах підприємства від 25.05.2010, у тому числі шляхом телефонних дзвінків, СМС-повідомлень, факсимільним зв`язком, повідомлень на електронну пошту та шляхом договірного списання грошових коштів з її рахунків. Крім того, позивачка просила вирішити питання про розподіл судових витрат. Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 16, 202, 203, 207 ЦК України, ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" мотивовані тим, що вона не укладала із відповідачем жодних договорів, однак від відповідача надходять вимоги щодо оплати коштів. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України. Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій послалася на те, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для розгляду до Господарського суду Одеської області. За твердженням апелянта предметом договору №1121/ОД12 від 25.05.2010 є встановлення та обслуговування платіжного терміналу, при цьому в заяві на реєстрацію/зміну даних точки реалізації товарів (робіт/послуг), яка відповідно до п.12 відповідного договору є його невід`ємною частиною, встановлено, що його місцем розміщення та обслуговування є готель "Маріон", розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак наявні підстави для застосування судом підсудності справи за вибором позивача в порядку ч. 5 ст. 29 ГПК України та розгляду справи в Господарському суду Одеської області. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, справа розглядається за наявними матеріалами. Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання. Розглянувши матеріали позовної заяви, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія дійшла наступного висновку. Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом. Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 20 ГПК України визначено категорії справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Статтями 27-30 ГПК України визначено правила щодо територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ. Загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у частині 1 статті 27 ГПК України, відповідно до якої позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача. Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці. Ч. 5 ст. 29 ГПК України чітко визначає, що спори, які виникають з договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. При цьому, вказана процесуальна норма жодним чином не конкретизує, що таке виконання договору стосується дії, за якою подається позов (наприклад, з приводу виконання умов договору чи його оплати, або ж сплати заборгованості чи відшкодування збитків за таким договором). В той же час, у ч. 5 ст. 29 ГПК України не зазначено, що предмет спору повинен бути пов`язаний з виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці. Тобто, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується ч. 5 ст. 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача. Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2010 між сторонами у справі укладено договір № 1121/ОД12 про використання платіжних карт в якості платіжного засобу в торгівельних сервісах підприємства, при цьому позивачем не представлено повного тексту договору, а надано лише першу та останню його сторінки, які не містять ні предмету договору, ні місця виконання зобов`язань за ним. Разом з тим, з позову та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д. З матеріалів справи також вбачається, що позивач зверталася в якості фізичної особи з аналогічним позовом саме до Печерського районного суду м.Києва, але провадження у справі було закрито ухвалою від 4.12.2020, у зв`язку з встановленням наявності статусу підприємця у ОСОБА_1 і підсудністю справи господарському суду. Приймаючи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана справа не підлягає розгляду у Господарському суді Одеської області, враховуючи реєстрацію відповідача у м. Києві, з огляду на відсутність також специфіки предмету спору, з урахуванням якої процесуальний закон встановлює виключну підсудність. Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що місце встановлення та обслуговування терміналу, яке визначено в заяві на реєстрацію/зміну даних точки реалізації товарів (робіт/послуг), яка є невід`ємною частиною відповідного договору, є місцем виконання цього договору, оскільки «точкою реалізації товару» може бути будь-яка територія України, а фактичне надання послуг у певному місці, в розумінні ч. 5 ст. 29 ГПК України, не може бути підставою для вибору позивачем територіальної підсудності розгляду спору на власний розсуд. Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу ухвали Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 у справі №916/342/21, а відтак підстави для її зміни чи скасування відсутні. Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269 - 271, 275, 276, 282, 288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 - без змін. Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Текст постанови складено 6.04.2021 о 09.00. Головуючий суддя Разюк Г.П. Суддя Колоколов С.І. Суддя Савицький Я.Ф.