Постанова Київський апеляційний суд № 757/37407/20-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 05 квітня року м. Київ Справа № 757/37407/20-п Спедяційне провадження 33/824/1802/2021 Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду - Желепа О.В. за участю апелянта ОСОБА_1 адвоката: Кравчука В.А. розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює інженером в ТОВ «Сабентерпрайс», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у с т а н о в и в: Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 гривні 40 копійок збір. Згідно з постановою суду,ОСОБА_1 21.08.2020 року о 20 год. 35 хв. в м. Києві на річці Дніпро біля Південного мосту, в порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху керував маломірним судном «Тракер», бортовий номер НОМЕР_1 з двигуном Меркурі 40 л.с. в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія за допомогою приладу «Drager» ALCOTEST 6820 прилад ARLH 0138 тест №260 у присутності двох свідків, результат - 0,32‰. Згідно постанови районного суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування маломірним судном в стані алкогольного сп`яніння, вчинене особою, яка не має права керувати річковим транспортом. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року. В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник вказує, що розглядаючи справу у судовому засіданні суд позбавив його можливості бути присутнім на засіданні, так як не повідомив належним чином про час та місце слухання справи (в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення належним чином). Про те, що засідання відбулося дізнався випадково. Копію Постанови не отримав , а ознайомився з нею тільки 25.02.2021 року в Єдиному реєстрі судових рішень. Також просить суд оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову, якою провадження в справі закрити, так як судом притягнуто його до відповідальності за статтею, яка передбачає правопорушення, яке він не вчиняв, а також застосовано міру покарання, яка не передбачена законом. Зазначає , що ч.2 ст.130 КУпАП передбачає правопорушення у вигляді керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, яке вчинено повторно. Разом з тим, він не вчиняв такого правопорушення , так як керував річковим транспортом, а не наземним і в його діях відсутні ознаки повторності. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , захисника ,вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , перевіривши доводи клопотання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд вважає, що строк на оскарження постанови має бути поновлений, апеляційна скарга задоволена, а провадження закрито. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами судового розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення серії АА №299129 від 21.08.2020 року, постановою Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2020 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 03.03.2021 року відповідно до відмітки суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргу, в якій міститься і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2020 року. За протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено у судовому засіданні 16.10.2020 за відсутності винного, якому була направлена судова повістка про виклик до суду на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА №299129 від 21.08.2020 року: АДРЕСА_1 (а.с. 10) , проте в матеріалах справи відсутнє зворотнє повідомлення про отримання поштового відправлення. Отже, матеріали провадження не містять даних про належне повідомлення ОСОБА_1 ,про розгляд Печерським районним судом м. Києва 16.10.2020справи про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП. У судовому засіданні 16.10.2020 року, ОСОБА_1 участі не брав, через неналежне повідомлення. Як свідчать матеріали провадження, копію постанови Печерського районного суду міста Києва від 16.10.2020 року , судом не надсилалась ОСОБА_1 , так як відсутні відомості про відправлення постанови. Оскільки, ОСОБА_1 на час ухвалення оскаржуваної постанови Печерського районного суду м. Києва не був присутній у судовому засіданні, а в матеріалах провадження відсутні відомості з приводу належного повідомлення його про судовий розгляд , відтак і про ухвалення судового рішення судом першої інстанції йому також не було відомо, суд приходить до висновку про те, що строк на оскарження пропущено з поважних причин, а тому він підлягає поновленню. Стосовно притягнення до відповідальності за ст. 130 ч.2 КУпаАП. суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Вказані вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 в повній мірі не дотримані. Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 280 КУпАП повно, всебічно і об`єктивно не з`ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії серія АА №299129 від 21.08.2020 року, що 21.08.2020 року о 20 год. 35 хв. в м. Києві на річці Дніпро біля Південного мосту, в порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху керував маломірним судном «Тракер», бортовий номер НОМЕР_1 з двигуном Меркурі 40 л.с. в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія за допомогою приладу «Drager» ALCOTEST 6820 прилад ARLH 0138 тест №260 у присутності двох свідків, результат - 0,32‰., тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. При цьому, виклад фактичних обставин у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА №299129 від 21.08.2020 року, щодо ОСОБА_2 не відображає диспозицію ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема не вказано, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно. Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції формально послався на те, що винність ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі фактичних даних протоколу про адміністративне правопорушення, визнавальними поясненнями ОСОБА_1 , результатом приладу «Драгер» 0,32‰. Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП правопорушення у вигляді керування транспортними засобамиособами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння має бути повторним на протязі року, а як вбачається із Протоколу ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше не притягався; відповідно до Протоколу ОСОБА_1 керував маломірним судном, а не транспортним засобом. Відповідальність за керування маломірними суднами в стані алкогольного сп`яніння, передбачена ч.5 ст.

130. Притягуючи ОСОБА_2 до відповідальності як особу, що не має права керувати річковим транспортом, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності не зазначено, що ОСОБА_2 не мав права на керування річковим транспортом, тобто така обставина була встановлена судом на власний розсуд, без наявності об`єктивних даних про такий факт в протоколі про адміністративне правопорушення. Застосовуючи санкцію у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки, суд не звернув увагу, що за керування в нетверезому стані річковим транспортом, особа за ч.5 ст. 130 КУпАП може бути позбавлена права керувати річковим, а не морським транспортом. Протокол про адміністративне правопорушення та постанову Печерського районного суду м.Києва від 16 жовтня 2020 року було складено та постановлено на підстав ч.2 ст.130 КУпАП, в редакції, що не діяла станом на день вчинення правопорушення, а саме станом на 21 серпня 2020 року. Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначену в цьому протоколі фабулу адміністративного правопорушення чи кваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказані вимоги закону також узгоджуються з правовою позицією викладеної в рішенні Європейського суду з прав людини «Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії», де зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Відповідно до п.п. 2.2. Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 року № 3/02-15 «Про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» в протоколі про адміністративне правопорушення не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, щодо якої він складений. У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При цьому формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. Обов`язково робиться посилання на той нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, фабула складеного протоколу не відповідає частині статті, яка вказана у цьому ж протоколі. Суд першої інстанції не надав належної уваги наявним в протоколі суперечностям, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення. За обставинами даної справи, суд самостійно в постанові виклав іншу фабулу правопорушення, зазначивши, що ОСОБА_1 є особою яка не мала права керувати річковим транспортом. У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначені обставини не були повно з`ясовані місцевим судом, що призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного право порушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Таким чином, постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 рокупро притягнення до адміністративної відповідальності. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, - скасуватита закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.В. Желепа