Постанова Київський апеляційний суд № 759/15181/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Справа № 759/15181/20 Провадження № 33/824/270/2021 Категорія: ст. 124 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 08 лютого 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника -адвоката Каченюка О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Каченюка О.І. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року, в с т а н о в и в : Відповідно до постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 15.08.2020 року о 13 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Лексус» д/н НОМЕР_1 , в м. Києві, по б-ру Вернадського, 36, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ленд Ровер» д/н НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Каченюк О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2020 року у справі №759/15181/20 щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та пом`якшити накладений вид адміністративного стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців на штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Також адвокат подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2020 року. В обґрунтування клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, захисник Ломачинського О.В. посилається на те, що оскаржувана постанова була винесена 28.09.2020 року, проте видана лише 02.12.2020 року. Про винесення цієї постанови ОСОБА_1 не був обізнаний, однак з середини жовтня 2020 року намагався додзвонитись до суду з метою дізнатись про розгляд справи щодо нього. Оскільки додзвонитись йому не вдалося, на початку листопада 2020 року ОСОБА_1 особисто приїхав до Святошинського районного суду м. Києва з метою дізнатись про стан справи, проте його до суду просто не пустили. Не будучи юристом, інших способів дізнатись про винесення оскаржуваної постанови він не знав. Крім того, як вказує апелянт, ОСОБА_1 потрапив до суду лише 02.12.2020 року, де йому в канцелярії надали квитанцію на сплату судового збору. ОСОБА_1 спочатку подумав, що це є саме сплата штрафу, однак цього ж дня, повернувшись до суду за постановою та отримавши її копію дізнався, що його позбавлено права керування транспортними засобами. В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, не встановив всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та призначення справедливого стягнення, внаслідок чого призначив надмірне стягнення, що на думку апелянта, не відповідає фактичним обставинам адміністративного правопорушення. Зокрема, як зазначає апелянт, дійсно, 15.08.2020 року мало місце ДТП за участю ОСОБА_1 , який свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнав повністю, був тверезий, усвідомив негативні наслідки своїх дій, при зіткненні автомобілів були завдані незначні пошкодження, на момент ДТП мав чинний поліс страхування. Разом з тим, на думку апелянта, суд першої інстанції при прийняті рішення, не врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан та ступінь його вини, обставини, що пом`якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, внаслідок чого виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 надто суворого виду стягнення, без належного обґрунтування. При цьому, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 проживає за межами м. Києва, а працює в м. Києві, та має малолітню дитину, що зумовлює необхідність користування транспортним засобом щоденно. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Каченюка О.І., які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. По-перше, враховуючи обставини, наведені у клопотанні захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , вважаю, що цей строк підлягає поновленню, оскільки його було пропущено з поважних причин. По-друге, за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суддя, який розглядав цю справу, дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності в діях порушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та його вини у вчиненні зазначеного правопорушення. Разом з тим, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинене ним адміністративне правопорушення, суддя хоча і послався у своїй постанові на те, що ним враховані характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, проте, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, висновок судді про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом не може бути визнаний законним, обґрунтованим та таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, яка визначає загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення, з огляду на таке. Зокрема, відповідно до санкції ст. 124 КУпАП, крім позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року, вказаною нормою передбачений також такий вид адміністративного стягнення, як штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, однак, незважаючи на це, суддя, у своїй постанові, не навів належного обґрунтування необхідності накладення на ОСОБА_1 більш суворого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. При цьому, посилаючись на обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя не тільки не вказав, які саме з цих обставин ним враховані, а й не зазначив про те, яким чином саме такий вид адміністративного стягнення буде сприяти досягненню його мети та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. До цього слід також додати і те, що відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом. Між тим, як в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові, відсутні будь-які дані про те, що допущені ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху були грубими або що він протягом року повторно порушив порядок користування правом керування транспортними засобами, що могло б свідчити про наявність обставини, яка обтяжує відповідальність або вимагає застосування більш суворого виду адміністративного стягнення, з числа тих, які передбачені санкцією ст. 124 КУпАП. Приймаючи до уваги обставини та характер вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, особу порушника та ступінь його вини, а також інші обставини, на які його захисник посилається у своїй апеляційній скарзі, а саме: на повне визнання своєї вини та щире каяття у вчиненому, що є обставинами, які, відповідно до вимог закону, пом`якшують відповідальність; відсутність будь-яких претензій щодо відшкодування шкоди з боку потерпілого, а також наявність на утриманні малолітньої дитини та значну відстань між місцем проживання та місцем роботи, що зумовлює необхідність користування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції вважає за можливе змінити постанову судді в частині накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, замість позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, тим самим задовольнивши апеляційну скаргу, подану його захисником - адвокатом Каченюком О.І. Напідставі викладеного, керуючисьст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Каченюку О.І. процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 рокуу справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Каченюка О.І. задовольнити. Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП змінити в частині накладеного стягнення. Накласти на ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. У решті зазначену постанову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Ясельський А.М.