Постанова Чернівецький апеляційний суд № 713/70/21

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 квітня 2021 року м. Чернівці Справа № 713/70/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю. секретар Вовкун Н.Ю. заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 січня 2021 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Осокін А.Л. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису строком на 6 місяців. Заявниця просила: - заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання по АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_2 переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватися з нею або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є колишнім чоловіком заявниці. Шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 3 жовтня 2018 року. ОСОБА_2 проживає разом із заявницею у будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Даний будинок належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, але оскільки він набутий сторонами під час шлюбу, відповідно належить подружжю на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 застосовує до неї психологічне та фізичне насильство, яке проявляться в тому, що останній створює їй нестерпні та жахливі умови проживання в будинку, постійно вчиняє сварки, ображає, залякує та погрожує фізичною розправою. З метою захисту власного життя та припинення фактів насильства вона неодноразово викликала правоохоронні органи. Разом з тим, згідно складених протоколів про адміністративні правопорушення колишній чоловік до адміністративної відповідальності не був притягнутий, а тому висновки для себе не зробив, а навпаки бажає помститися, постійно вчиняє сварки, погрожує фізичною розправою. Своєї поведінки не змінює, через що спільне проживання з ним в одному будинку є нестерпним. Зазначила, що на даний час існує реальна загроза продовження домашнього насильства щодо неї з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим існують обґрунтовані ризики настання більш тяжких наслідків для її психічного, а можливо і фізичного здоров`я. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 . Згідно припису ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_1 . Обмежувальний припис видано строком на 3 місяці. В решті заяви відмовлено за необґрунтованістю. Задовольняючи частково заяву, суд виходив з того, що ОСОБА_2 вчиняє щодо ОСОБА_1 психологічне насильство та з метою запобігання ризиків продовження вчинення такого насильства в подальшому. В частині відмови в задоволенні вимог заяви, суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що заявницею не надано доказів того, що заінтересована особа вчиняла щодо неї фізичне насильство. Окрім того застосування судом до ОСОБА_2 заборони перебування у місці спільного проживання з заявницею не буде пропорційним та не відповідатиме принципу справедливості, оскільки у такому випадку ОСОБА_2 буде позбавлений єдиного житла. Крім того, заявляючи вимогу про заборону ОСОБА_2 переслідувати заявницю, остання не надала суду докази таких переслідувань в минулому. Також суд вважає безпідставною вимогу про заборону ОСОБА_2 контактувати із заявницею через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб, оскільки доказів того, що заінтересована особа вже намагалась контактувати із заявником через будь-які засоби зв`язку суду не було надано. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Він ніколи не вчиняв щодо заявниці жодного насильства. Причиною сварок, які виникають між ним та ОСОБА_1 , є невирішений між ними спір щодо поділу майна подружжя. Звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів має на меті позбавити ОСОБА_3 можливості користуватися належним йому на праві власності майном. Окрім того, сам факт такого звернення заявниці до правоохоронних органів свідчить лише про наявність конфлікту, проте жодним чином не підтверджує факт вчинення домашнього насильства. Суд першої інстанції в порушення вимог закону розглянув заяву про видачу обмежувального припису без участі ОСОБА_3 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 січня 2021 року - залишити без змін. Посилається на те, що аргументи ОСОБА_2 , викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини у вказаній справі, а саме факт неодноразового вчинення з боку заінтересованої особи щодо заявниці психологічного насильства.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 219885465 від 11 серпня 2020 року, свідоцтва про право власності від 9 листопада 2005 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8898740 від 9 листопада 2005 року, ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 11-13). Рішенням Вижницького районного суду від 3 жовтня 2018 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.16). З довідки Центру надання адміністративних послуг Вашківської міської ради № 333 від 28 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають по АДРЕСА_1 (а.с. 4). З копії ухвали від 6 жовтня 2020 року у справі №713/414/20 вбачається, що Вижницьким районним судом Чернівецької області відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (а.с.20). З копії постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 травня 2020 року у справі №713/748/20 вбачається, що в діях ОСОБА_2 , які мали місце 23 квітня 2020 року в АДРЕСА_1 , був склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Зокрема в цей день ОСОБА_2 вчинив словесну суперечку з колишньою дружиною ОСОБА_1 , в ході якої ображав її нецензурною лайкою (а.с.6). Разом з тим провадження у справі було закрите на підставі статті 22 КУпАП за малозначністю вчиненого діяння. З копії постанови від 22 вересня 2020 року вбачається, що адміністративний матеріал щодо ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП надійшов до суду 22 вересня 2020 року поза межами строку накладення адміністративного стягнення, внаслідок чого справа була закрита на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.7). З повідомлень з Вижницького ВП від 4 травня 2020 року №2560/123/48/01-2020, від 21 серпня 2018 року №6400/123/48/01-2018 та від 1 жовтня 2020 року №6146/123/48/01-2020 вбачається, що поліція повідомляла ОСОБА_1 про те, що щодо подій, які мали місце 20 серпня 2018 року та 23 квітня 2020 року, а саме вчинення ОСОБА_2 щодо заявниці домашнього насильства, було складено протоколи про адміністративні правопорушення за частиною 1 статті 173-2 КУпАП «Насильство в сім`ї». Щодо подій, які мали місце 24 вересня 2020 року протокол про адміністративне правопорушення складено не було (а.с.16-19). 11 січня 2021 року старшим інспектором Вижницького ВП майором поліції Греком Є.М. було винесено терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_2 , яким ОСОБА_2 строком від 11 січня 2021 року до 21 січня 2021 року встановлено наступні заходи: - заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 - заборона в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 . Як зазначено у вказаному приписі, він був винесений у зв`язку зі скоєнням ОСОБА_2 домашнього насильства 11 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 , яке полягало у тому, що ОСОБА_2 ображав ОСОБА_1 нецензурними словами, чим вчинив психологічне насильство (а.с.15). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 вчиняв щодо неї психологічне та фізичне насильство, з приводу чого вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів. Апеляційний суд, враховуючи установлені обставини у даній справі та надані сторонами докази, зокрема, зміст поданих заяв до правоохоронних органів, постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 травня 2020 року у справі №713/748/20 та термінового заборонного припису відносно ОСОБА_2 від 11 січня 2021 року, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявницею документально підтверджено неодноразове застосування кривдником до неї психологічного насильства у вигляді образ та приниження останньої, що небезпідставно викликає у заявниці побоювання за свою подальшу безпеку і завдає шкоди її психічному здоров`ю. Враховуючи періодичність та системність вчинення ОСОБА_2 відносно заявниці домашнього насильства, що свідчить про ризик настання такого насильства і в майбутньому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог щодо видання обмежувального припису відносно ОСОБА_2 шляхом заборони в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_1 . Щодо визначення строку обмежувального припису відносно ОСОБА_2 шляхом заборони в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_1 . Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті. Системний аналіз правил наведеної норми права свідчить про те, що суди, визначаючи строк обмежувального припису, враховують наявність ризиків чинення кривдником насильства відносно постраждалої особи, ймовірність продовження чинення такого насильства. У кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази. Також судам необхідно враховувати достатність та дієвість визначеного строку. В оцінці поданих учасниками справи доказів суди керуються внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні таких доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Зазначене є результатом оцінки, що являє собою твердо сформовану думку щодо певного факту чи обставини справи та істинності висновків суду щодо них. Отже, суд першої інстанції, визначаючи строк обмежувального припису щодо ОСОБА_2 шляхом заборони останньому в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_1 , встановивши, якій формі домашнього насильства піддавалася заявниця (психологічному), що підтверджено письмовими доказами, оцінивши ризики продовження у майбутньому такого насильства заінтересованою особою та врахувавши пропорційність та необхідність видання обмежувального припису, обґрунтовано визначив строк дії такого обмежувального припису - три місяці. Апеляційний суд вважає також, що саме визначені судом першої інстанції заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 на вказаний строк допоможуть запобігти подальшому розвитку конфлікту, який виник між сторонами та сприятимуть захисту здоров`я та моралі заявниці. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 25 червня 2020 року у справі № 607/17680/19. Не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що заявниця не довела в суді вчинення ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства, оскільки такі доводи спростовані зібраними у справі доказами, які досліджені належним чином, а результат указаної процесуальної дії викладено у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Суд також бере до уваги те, що в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви. Необґрунтованим є і аргумент апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, якому взагалі не направлялася судова повістка, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Із змісту вказаної процесуальної норми права убачається, що, як правило, справи такої категорії повинні розглядатися судами з викликом заявника та заінтересованих осіб. Разом із тим, суд, який розглядає справу про видачу обмежувального припису, може розглянути справу без участі заявника, попередньо обґрунтувавши таке рішення тим, що участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього. Єдиною підставою можливості розгляду такої справи без участі заінтересованої особи є наявність доказів підтвердження її належного повідомлення про час та місце судового розгляду. Можливості розгляду справи про видачу обмежувального припису без заінтересованої особи, яка не повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду, нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено. Згідно із статтею 350-3 ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції. Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. В матеріалах справи є оголошення, розміщене на сайті Судова влада України, в якому ОСОБА_2 повідомлявся про судове засідання у даній справі, призначене на 21 січня 2021 року, що свідчить про належне повідомлення заінтересованої особи про дату, час і місце розгляду вказаної справи. Інші аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, які їх обґрунтовано спростував. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 6 квітня 2021 року Головуючий О.О. Одинак Судді: Н.К. Височанська Н.Ю. Половінкіна