Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/3418/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2460/21 Справа № 214/3418/19 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року м.Кривий Ріг справа № 214/3418/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс - КР» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року, яке ухвалено суддею Малаховською І.Б. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс - КР» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Житлосервіс- КР» є управителем будинків Саксаганського району м. Кривого Рогу та надає мешканцям району послуги з утримання будинку і прибудинкової території, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , до якого послуги з утримання будинку будинків і споруд та прибудинкових надавались безперервно. Формування тарифів на послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється по кожному будинку окремо, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Додатком до зазначеного Порядку визначено перелік обов`язкових послуг які повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій. Щомісячні нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території здійснюється у відповідності до Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.12.2011 року № 416, що діяли до 30.04.2017 року, та Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 178 від 12.04.2017 року, яким затверджені тарифи та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01.05.2017 року. Перелік послуг, які повинні надаватись для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій визначено Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 435 від 27.12.2011 року та Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 231 від 10.05.2017 року. Відповідачі не уклали договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ТОВ «Житлосервіс-КР», що є порушенням норм чинного законодавства. Крім того, відповідачі не виконують свого зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, в результаті чого, в період з 01.05.2020 року по 01.04.2020 року, у відповідачів виникла заборгованість по сплаті наданих позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в сумі 12072,43 грн. На підставі наведеного вище, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у сумі 12073,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 1979,49 грн., 3% річних - 772,78 грн., а також судовий збір. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2020 року, в якому виправлено описку ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 січня 2021 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у сумі 12073,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 1979,49 грн., 3% річних - 772,78 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» з кожного окремо, в річних частинах, витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 960,50 грн. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що дійсно квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . У вказаній квартирі зареєстрований він та його колишня дружина ОСОБА_2 , з якою він розірвав шлюб у 2003 році. Оскільки вона не бажає зніматися з реєстрації місця проживання в зазначеній квартирі та чинить відповідачу ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою, останній там не мешкає. Таким чином, користуватися належною відповідачу ОСОБА_1 квартирою, у вказаний позивачем період з 01.05.2015 року по 01.05.2018 року, він не міг і наразі не може. Окрім того, переважну частину свого життя він мешкає в АРК Крим та договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території з ТОВ «Житлоервіс-КР» він не укладав. Крім того апелянт зауважує, що ТОВ «Житлосервіс -КР» взяті на себе зобов`язання за надання послуг, що повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій, не виконує. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Житлосервіс- КР» є управителем будинків Саксаганського району м. Кривого Рогу та надає мешканцям району послуги з утримання будинків і прибудинкової території, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується укладеним 20.01.2014 року між управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та ТОВ «Житлосервіс-КР» договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (об`єкт №1) та актом прийому-передачі будинків, споруд або групи будинків і споруд від 20.01.2014 року в п. 4 додатку до договору якого зазначено будинок АДРЕСА_1 (а.с.6-8). Відповідно до наданого розрахунку суми заборгованості за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 01.05.2015 року по 01.04.2020 року відповідачами не здійснювалася оплата за отримані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що призвело до утворення заборгованості в сумі 12072,43 грн., а також відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано суму інфляційних втрат в розмірі 1979,49 грн., та 3% річних від простроченої суми в розмірі 772,78 грн.(а.с.113-117). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту, що відповідачі не сплачували кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню в повному обсязі. Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Між сторонами виникли правовідносини стосовно надання та оплати житлово-комунальних послуг. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Згідно ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги"», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу. Відповідно до ст.20 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах. Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України строки оплати встановлено -щомісячно. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки з особистого рахунку за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 01.05.2015 року по 01.04.2020 року, заборгованість за надання житлово-комунальних послуг складає 12073 грн. 43 коп. (а.с.113). Відповідно до наданих позивачем та перевірених колегією суддів розрахунків, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за адресою: АДРЕСА_2 , складає 1979 грн. 49 коп., сума трьох процентів річних від простроченої суми боргу складає 772 грн. 78 коп. (а.с.114). Вказані розрахунки перевірено колегією суддів та колегія суддів вважає їх вірними та погоджується з ними. ТОВ Житлосервіс-КР є підприємством, що надає мешканцям послуги з утримання будинку і прибудинкової території. ТОВ Житлосервіс-КР є управителем будинку, споруди або групи будинків споруд Саксаганського району м. Кривого Рогу, що підтверджується укладеним Договором з УБЖП про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків у Саксаганському районі в м. Кривому Розі, що підтверджується укладеним 20.01.2014 року між управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та ТОВ «Житлосервіс-КР» договором про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (об`єкт №1). В той же день було підписано акт прийому-передачі будинків, споруд або групи будинків і споруд в п. 4 додатку до договору якого зазначено будинок АДРЕСА_1 (а.с.6-8). Отже, 20.01.2014 року ТОВ Житлосервіс-КР прийняло багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 на обслуговування, що підтверджується Додатком до Договору (а.с.8). Власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач по справі ОСОБА_1 . У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Разом з тим, відсутність в матеріалах справи договору про надання житлово-комунальних послуг не тягне за собою недійсність відносин по фактичному наданню таких послуг та не звільняє відповідачів від обов`язку внесення оплати за надані їм та спожиті послуги, на чому також ґрунтуються положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та правові позиції як Верховного Суду України, викладена в Постанові від 27.01.2016 року у справі № 6-2864цс15 так і Верховного Суду викладені в Постанові від 02 вересня 2019 року по справі № 335/479/17. Таким чином, колегія суддів, враховуючи факт неналежного виконання відповідачами обв`язку по оплаті послуг з житлово-комунальних послуг, вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2015 року по 01.04.2020 року у сумі 12 072 грн. 43 коп. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до статей 77-78 ЦПК України, відповідачами не спростовано та належних доказів з цього приводу відповідачами до суду не надано. Перевіряючи наявність правових підстав для покладення на відповідачів обов`язку з відшкодування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період затримки виконання зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Тому, на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обгрунтовнаого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу. При цьому, правильність нарахування зазначених сум, які перевірено колегією суддів та колегія суддів погоджується з ними, відповідачами не спростована. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності укладеного з позивачем договору про надання житлово-комунальних послуг є безпідставними, оскільки відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати спожитих житлово-комунальних послуг. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не перевірив розрахунок заборгованості, наданий позивачем та не встановив чи виконував позивач роботи та надавав послуги саме на такі суми, є безпідставними, оскільки відповідачам не спростовано наданий позивачем розрахунок та належних доказів з цього приводу ними до суду не надано, а судом першої інстанції при ухваленні рішення перевірено розрахунок заборгованості, наданий позивачем та досліджено відомості по видам послуг, наданих позивачем по будинку АДРЕСА_1 , а саме: прибирання прибудинкової території; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньоквартирних мережах; дезінсекції; обслуговування димовентиляційних каналів; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, розташованих на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території; освітлення місць загального користування і підвальних приміщень та підкачування води; дератизації; прибирання та вивезення снігу, посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території (а.с.115-117). Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що користуватися належною відповідачу ОСОБА_1 квартирою, у вказаний позивачем період з 01.05.2015 року по 01.05.2018 року, він не міг і наразі не може, оскільки переважну частину свого життя він мешкає в АРК Крим, оскільки власність, згідно норм Конституції України та ст. ч. 4 ст. 319 ЦК України, зобов`язує, тому власник, в даному випадку відповідач ОСОБА_1 , зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: