Ухвала КАС ВС № 320/2840/20

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 05 квітня 2021 року м. Київ справа № 320/2840/20 провадження № К/9901/10616/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 320/2840/20 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві щодо невключення до довідки №44867 від 01.03.2018 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , всіх видів грошового забезпечення у відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018; - зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в місті Києві надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, враховуючи відповідний оклад, спеціальне звання, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з 1 січня 2016 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, внаслідок чого: - визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в місті Києві, які полягають у відмові скласти та подати довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням відповідних видів грошового забезпечення у відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103; - зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в місті Києві скласти та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, враховуючи відповідний посадовий оклад, спеціальне звання, відсоткову надбавку за вислугу років, надбавку, передбачену для осіб, які працювали в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з 1 січня 2016 року; - у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021, апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 змінено в мотивувальній та резолютивній частині. Абзац другий резолютивної частини виключено, а абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції: «

2. Зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в місті Києві підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії.» В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 залишено без змін. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав. Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку. Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Спір у цій справі виник через дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві щодо невключення до довідки №44867 від 01.03.2018 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , всіх видів грошового забезпечення у відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018. І тому з огляду на те, що предметом спору є дії суб`єкта владних повноважень щодо ненадання особі соціального захисту, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України. Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в місті Києві мала б, на думку скаржника, надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, враховуючи відповідний оклад, спеціальне звання, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам. Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У поданій касаційній скарзі позивач зазначає, що вона становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи, однак при цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Також, посилання скаржника на те, що розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявність «суспільного інтересу» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от: 1) суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій); 2) інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов`язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій). У світлі обставин цієї справи та з обґрунтувань касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що вона становить значний суспільний інтерес. Не може бути прийнято до уваги колегією суддів посилання позивача на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 22.04.2019 у справі № 820/601/17, так як у цій справі досліджувалося питання протиправності наказів Державної служби геології та надр України, а також питання обов`язку у позивача проводити повторну державну експертизу і оцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр, а тому обставини цієї справи та справи № 320/2840/20 не є релевантними. Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі № 320/2840/20, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню. Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити. Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 320/2840/20.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя Н.В. Коваленко Суддя В.М. Кравчук