Постанова 4856 № 560/5236/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5236/20 Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І. Суддя-доповідач: Іваненко Т.В. 06 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (місце ухвалення - м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС України у Хмельницькій області, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила суд: - визнати протиправною реєстраційну дію здійснену 17.11.2016 виконавчим комітетом Хмельницької міської ради про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 26730000000057181; - скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 за №Ф-42422-17У. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 № Ф-42422-17. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. З обставин справи встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.11.2016 ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Вид діяльності: 46.18 діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. 17.11.2016 державним реєстратором виконавчого комітету Хмельницької міської ради внесено запис №26730000000057181 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 17.11.2016 ОСОБА_1 взято на облік як платника єдиного внеску, що підтверджується інформацією в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. 18.02.2020 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-42422-17, згідно якої, за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 29293,44 грн. 24.07.2020 ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця за рішенням мовчазної згоди, що підтверджується інформацією в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що підприємницькою діяльністю ніколи не займалась та з відповідною заявою про державну реєстрацію її, як фізичної особи-підприємця 17.11.2016 до реєстраційних органів не зверталась. На переконання позивача, внаслідок неправомірних дій Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області безпідставно взято її на облік як платника податків та як платника єдиного внеску, що слугувало винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-42422-17 від 18.02.2020, яку позивач вважає протиправною. Вищезазначені обставини слугували підставою для звернення позивача з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував пояснення позивача про те, що вона не здійснювала підприємницьку діяльність, не отримувала дохід він неї, не подавала звітності, та жодним чином не передбачала необхідність нарахування та сплати за таких обставин єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тому, на підставі положень абз. 1 та 2 пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) позовні вимоги задовольнив. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. 01 січня 2017 року набув чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пунктів 2-3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками. Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками, у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9). Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 3 ст. 9). Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 4 ст. 9). У відповідності з абз. 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI). Сторонами не заперечується наявність у фізичних осіб-підприємців обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, починаючи з 01 січня 2017 року незалежно від отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до матеріалів справи підприємницька діяльність позивача офіційно припинена 24.07.2020, з 17.11.2016 по 24.07.2020 ОСОБА_1 вважалась платником єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ. Надаючи оцінку правомірності спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 № Ф-42422-17, суд зазначає таке. Статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачені заходи впливу та стягнення єдиного внеску. Згідно ч. 2 цієї статті у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 3 цієї статті, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №

449. Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449). Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. З матеріалів справи судом встановлено, що спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 за №Ф-42422-17 відповідачем прийнято на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Документальна перевірка не проводилась, що не суперечить вимогам Інструкції №

449. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України які діяли на час його прийняття, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Судова колегія вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на пункт 9-15 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI з огляду на наступне. Суд зазначає, що 3 червня 2020 року набув чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15. Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. Суд звертає увагу, що вказана норма Закону № 2464-VI набула чинності 3 червня 2020 року, тобто після формування та направлення позивачу оскаржуваної вимоги. Окрім того, виходячи з аналізу вищезазначених норм, списання нарахованих сум єдиного внеску проводиться лише за умови якщо платником подано до податкового органу відповідну заяву та звітність в строк до 31 серпня 2020 року. У разі недотримання таких умов заборгованість по єдиному внеску не підлягає списанню. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою до податкового органу та подання звітності до 31 серпня 2020 року. Щодо посилань суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 липня 2020 року по справі № 260/81/19, то суд зазначає, що вказані правовідносини не є ідентичними даним правовідносинам та не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору. Отже, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року скасувати в частині задоволених позовних вимог. Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.