Постанова 4856 № 120/7070/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7070/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 25 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лавренова І.А., Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни про визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У листопаді 2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лавренова І.А., Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, у якому зазначив, що при розгляді Вінницьким міським судом справи №127/33671/19 йому стало відомо, що вчиняючи нотаріальні дії приватними нотаріусами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно посвідчено протоколи засідання спостережної ради Кредитної спілки "Злагоди" №2 - н та №3 - н за підписом однієї особи голови спостережної ради ОСОБА_4 . Також вказав, що приватним нотаріусом ОСОБА_5 посвідчено протокол позачергових загальних зборів членів КС "Злагоди" від 28 грудня 2015 року за відсутності підписів. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Лавренова І.А., Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка Володимира Борисовича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни про визнання дій протиправними. Роз`яснено позивачу, що даний спір підпадає під юрисдикцію місцевого загального суду та має розглядатись за правилами цивільного судочинства. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Як встановлено із матеріалів справи, що при розгляді Вінницьким міським судом справи №127/33671/19 позивачу стало відомо, що вчиняючи нотаріальні дії приватними нотаріусами незаконно посвідчено протоколи засідання спостережної ради Кредитної спілки "Злагоди" №2. Позивач вказує, що зазначені документи склали зміст реєстраційної справи, за якою 05 лютого 2019 року державним реєстратором Стрижавської селищної ради здійснено реєстраційну дію щодо ОСОБА_6 як керівника та підписанта юридичної особи КС "Злагоди", чим, він вважає, підтверджується використання незаконно посвідчених документів для незаконної державної реєстрації неналежної особи та вчинення кримінально карних дій. На переконання позивача, вказаними діями відповідачів спотворено юридичну вірогідність правочинів зазначених протоколів, які насправді не мали місце і є підробленими, чим утиснуті права позивача, як члена даної спілки. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відносини, про які йдеться у позовній заяві та які існують між сторонами спору, носять цивільно-правовий характер та не відповідають ознакам публічно-правового спору, а отже не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідачі правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, в тому числі, з`ясовує, чи: - належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; - немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України. Так, згідно приписів статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. В свою чергу, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Ознаками справи адміністративної юрисдикції є особливий суб`єктний склад публічно-правового спору, участь суб`єкта владних повноважень, суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, які він повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Однак, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є безумовною підставою вважати, що спір є публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень. З огляду на вказане, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Тобто, якщо особа вбачає порушення своїх прав у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Система нотаріату не входить до системи органів виконавчої влади. Вважати діяльність нотаріуса як таку, у межах якої здійснюються владні управлінські функції, не можна. У діях нотаріуса немає ані адміністративного примусу, ані управлінських повноважень, хоча він і є посадовою особою (але не державним службовцем), а нотаріальну діяльність слід характеризувати як публічно-правову, оскільки вона здійснюється від імені держави. Між нотаріальною та адміністративною діяльністю існує суттєва різниця за юридичним характером, колом суб`єктів та структурою їх правовідносин, цілями, результатами та методами регулювання. Крім того, якщо метою виконавчо-розпорядчої діяльності є реалізація функції державного управління, а результатом цієї діяльності є управлінське рішення, яким один суб`єкт приписує певну поведінку іншому суб`єкту, то метою діяльності нотаріату є захист і охорона існуючих суб`єктивних прав та інтересів, а результатом нотаріальної діяльності є нотаріальний акт як різновид правозастосовного юрисдикційного акта, що офіційно підтверджує вже об`єктивно існуючі факти, права та обов`язки, які суб`єкти права покладають на себе за своїм бажанням. Також слід зазначити, що структура нотаріату утворена таким чином, що вони не пов`язані між собою в організаційному відношенні і при вчиненні нотаріальних дій. Що ж до владності у нотаріальних правовідносинах, то вона виявляється лише в офіційній силі нотаріальних актів. Правовідносини, що виникають між нотаріусами та іншими суб`єктами нотаріальної діяльності, є суто процесуальними за своєю сутністю і не можуть характеризуватися як владні відносини у розумінні КАС. Слід зазначити, що незалежно від того, є нотаріус приватним чи працює у державній нотаріальній конторі, він не може вважатися суб`єктом владних повноважень. Проаналізувавши доводи позивача викладені у позовній заяві, суд зазначає, що фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, дії відповідачів щодо посвідчення протоколів КС "Злагоди", на підставі яких, державним реєстратором Стрижавської селищної ради здійснено реєстраційну дію щодо ОСОБА_6 як керівника та підписанта юридичної особи КС "Злагоди". При цьому, позивач звернувся до суду як член Кредитної спілки "Злагода" та вказує, що "...діями відповідачів спотворено юридичну вірогідність правочинів зазначених протоколів, які насправді не мали місце і є підробленими, чим утиснуті права позивача, як члена даної спілки, оскільки праве доказом усунення від участі в управління діяльністю і порушення норм статтей 2, 11 Закону "Про кредитні спілки" та потребує судового захисту". За таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення (захист) права позивача, як члена Кредитної спілки "Злагода", тобто пов`язаний із цивільним правом. На підтвердження такого висновку суд додатково звертає увагу і на те, що між позивачем і відповідачами жодних інших відносин, окрім як вирішення правомірності посвідчення протоколів КС "Злагода" наразі не існує. Водночас, суд зауважує, що згідно положень частини 1 статті 1 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільно процесуального кодексу України, справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, розглядаються у порядку цивільного судочинства. Таким чином, відносини, про які йдеться у позовній заяві та які існують між сторонами спору, носять цивільно-правовий характер та не відповідають ознакам публічно-правового спору, а отже не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за своїм правовим статусом нотаріус не перебуває на публічній службі та не є посадовою особою органів влади. Разом з тим, нотаріус може вчиняти дії, які мають публічно-правовий характер, а саме: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також державну реєстрацію обтяжень рухомого майна. В даному випадку, приватні нотаріуси при посвідчені протоколів КС "Злагода" не є суб`єктом владних повноважень, оскільки такі дії не свідчать про здійснення ними публічно-владних управлінських функцій. Враховуючи вищевикладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в даній справі. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 01 квітня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.