Постанова 4855 № 640/15665/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15665/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Єфремова Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення матеріальної шкоди, - В С Т А Н О В И В : 16.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області (далі - КДКА, відповідач 1), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення кваліфікаційної палати КДКА від 27.03.2019 №366 «Про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та відмову у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту», стягнення з КДКА матеріальної шкоди у розмірі 6 003,40 грн., визнання протиправним та скасування частково рішення ВКДКА від 25.06.2019 №VI-018/2019 в частині залишення без задоволення скарги на рішення кваліфікаційної палати КДКА від 27.03.2019 №366 та в частині відмови у скасуванні рішення кваліфікаційної палати КДКА від 27.03.2019 №366, в іншій частині рішення ВКДКА від 25.06.2019 №VI-018/2019 залишити без змін. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення є безпідставними, прийнятими з порушенням законодавства. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2019 відкрито провадження. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду через пропущення строку звернення до суду з таким позовом. Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що повний текст рішення ВКДКА від 25.06.2019 №VI-018/2019 позивач отримав 18.07.2019, тобто в межах тридцятиденного строку мав би його оскаржити, як то встановлено ч.8 ст.50 Законом України «Про адвокатуру», тобто до 25.07.2019. Внаслідок вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки позов подано до суду 16.08.2019. Крім того, суд вважає, що оскарження позивачем рішення КДКА від 27.03.2019 до ВКДКА не є досудовим порядком вирішення спору. Суд вказує, що звернення позивача до ВКДКА стосовно оскарження рішення КДКА не змінює порядку обчислення строку звернення до суду, тому строк оскарження рішення КДКА від 27.03.2019 також позивачем пропущено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, та прийняти нове рішення, яким ухвалу суду скасувати і справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач рішення КДКА від 27.03.2019 оскаржив до ВКДКА, яка своїм рішенням від 25.06.2019 залишило без задоволення його скаргу, і, отримавши 18.07.2019 спірне рішення відповідача 2 своєчасно звернувся до суду з цим позовом. Посилаючись на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства та практику Європейського суду з прав людини вважає, що його доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Відповідачем 2 подано відзив, в якому висловлена позиція про правильність висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача 2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Згідно частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду (в редакції на день подачі позову - 16.08.2019).

1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Частина 1 статті 123 КАС України визначає, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Частиною 3 цієї статті передбачено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно частини 4 цієї статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до положень ч.8 ст.50 Законом України «Про адвокатуру» рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив тридцяденний строк оскарження встановлений ч.8 ст.50 Закону України «Про адвокатуру», і строк перебігу на оскарження починається з дня прийняття КДКА/ВКДКА рішення. Проте колегія суддів з таким висновком суду не погоджується і зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджено, що КДКА Черкаської області рішенням № 366 від 27.03.2019 відмовила позивачу у видачі Свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, яке позивач отримав 03.04.2019, що підтверджено поштовим відправленням і не заперечувалось представником відповідача 2 (а.с.17, 23 зворотній бік). 02.05.2019 позивач звернувся до ВКДК зі скаргою на рішення КДКА Черкаської області № 366, яка отримана відповідачем-2 06.05.2019, що підтверджено поштовим відправленням (а.с.33, 39 зворотній бік). Представник відповідача 2 не заперечував проти вказаних обставин. Таким чином, колегія суддів встановила, що позивач оскаржив рішення КДКА від 27.03.2019 до ВКДКА у тридцятиденний строк, з дня отримання рішення, як то встановлено ч.8 ст.50 Законом України «Про адвокатуру». 25.06.2019 ВКДКА прийняло рішення №VI-018/2019, яким, крім того, було розглянуто скаргу позивача на рішення КДКА від 27.03.2019 та залишено її без задоволення, а рішення КДКА № 366 від 27.03.2019 залишено без змін (а.с.60). Вказане рішення ВКДКА направило 15.07.2019 на адресу позивача листом № 1116, яке він отримав 18.07.2019, що також не є спірним і підтверджено відповідним доказом - інформацією з «Укрпошта» (а.с.62, 63). В суд позов подано 16.08.2019. Таким чином, колегія суддів встановила, що позивач рішення ВКДКА від 25.06.2019 оскаржив до суду у тридцятиденний строк, з дня його отримання, як то встановлено ч.8 ст.50 Законом України «Про адвокатуру». Проте, як вбачається з висновків суду першої інстанції, він вважає, що позивач, якщо оскаржив рішення КДКА до ВКДКА і щоб не пропускати строк оскарження рішення до суду, то мав би до суду звернутися у той же строк, встановлений ч.8 ст.50 Законом України «Про адвокатуру». І при цьому строк, на думку суду першої інстанції треба обраховувати з дати прийняття спірного рішення, а не з дати отримання позивачем копії спірного рішення. Вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими. Так, відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, передбачена як можливість досудового порядку вирішення спорів так і обов`язковість такого порядку. Положенням ч.8 ст.50 Законом України «Про адвокатуру» передбачено право особи оскаржити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури чи до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури чи до суду. Таким чином, вказаним законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору. Тобто, оскарження рішення КДКА до ВКДКА, на думку колегії суддів, є досудовим порядком вирішення спору, а висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим. Крім того, частина 4 статті 122 КАС України, що якщо особа скористалась порядком досудового вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Таким чином, враховуючи дати отримання позивачем спірних рішень КДКА і ВКДКА, 03.04.2019 і 18.07.2010 відповідно, та дату подачі позову 16.08.2019, позивач не пропустив тримісячний строк подачі позову від дати отримання рішень. Також колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення керувалась останньою судовою практикою Верховного Суду висловлену у справі № 580/3469/19 з приводу наявності неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах. Зокрема, в постанові наведено, що у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, від 8 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі № 200/11547/19-а, від 11 лютого 2021 року у справі №580/3380/19 Верховний Суд висловлював правову позицію, відповідно до якої спеціальним законодавчим актом, що визначає строки звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату єдиного внеску, є саме Закон № 2464-VI. Установлений абзацом дев`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI строк для платника єдиного внеску, протягом якого останній може оскаржити вимогу в судовому порядку, у взаємозв`язку із положеннями статті 122 КАС України, становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскарження вимоги в адміністративному порядку не позбавляє платника права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом дев`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI. Водночас Верховний Суд у постанові від 5 травня 2020 року у справі № 520/9891/19, аналізуючи частину четверту статті 25 Закону № 2464-VI, дійшов висновку про те, що законодавець визначив проміжок часу (10 днів), що настає з наступного дня після отримання платником вимоги, протягом якого особа має альтернативний порядок оскарження вимоги до органу вищого рівня або до суду. Незважаючи на зазначене, Закон № 2464-VI не визначив детального та послідовного алгоритму дій платника податків у разі незадоволення результатами досудового оскарження та, як наслідок, не визначив строків звернення до суду в такому випадку. Послідовного застосування цього ж строку (10 днів) двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку, Закон не передбачив. Строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України та складає три місяці з дня отримання таким платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду його скарги. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, параграф 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, параграф 123). Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія-97" проти України» (заява № 19164/04, параграф 47) констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування зазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу позивача, скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки за таких умов, не чіткості законодавства з приводу алгоритму дій особи після оскарження спірного рішення в досудовому порядку, правильним, законним і справедливим буде надати доступ позивачу до правосуддя, з огляду на конституційні його права та права, інтереси і свободи визначені Конвенцією з прав людини. Отже, доводи апелянта заслуговують уваги, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з порушенням, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з направлення справи до суду для продовження розгляду. Повний текст постанови виготовлено 05.04.2021 р. Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 р. - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення матеріальної шкоди - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель