Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/1064/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1064/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 05 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, за участю третьої особи-Чернівецької митниці ДФС в особі правонаступника Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -, В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної митної служби України (далі ДМС України), за участю третьої особи-Чернівецької митниці ДФС в особі правонаступника Буковинської митниці Держмитслужби (далі Буковинська митниця), в якому просила: -визнати протиправним рішення ДМС України від 03.06.2020р. №08-1/20-02/л/248 про відмову в проведенні службового розслідування; -зобов`язати ДМС України провести службове розслідування по факту дотримання вимог законодавства України під час розгляду начальником Чернівецької митниці ДФС справи про порушення митних правил №0520/40800/17. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 позов задоволено частково: -визнано протиправною бездіяльність ДМС України, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 12.05.2020 по суті та не прийнятті рішення за наслідком такого розгляду; -зобов`язано ДМС України розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2020 по суті порушених у заяві питань. В іншій частині позовних вимог, відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, Державна митна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Від позивачки через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до голови ДМС України із заявою про проведення службового розслідування в зв`язку з злочином, вчиненим посадовою особою Чернівецької митниці ДФС. За змістом заяви, позивачка просила керівництво Держмитслужби призначити службове розслідування по факту грубих порушень, допущених начальником Чернівецької митниці ОСОБА_2 під час провадження у справі про порушення митних правил №0520/40800/17, а також провести службове розслідування по факту її неодноразового звернення до керівництва ДФС України, оскільки, ОСОБА_2 , при прийнятті постанови у справі, на думку останньої, діяв не в спосіб, визначений законом. Також ОСОБА_1 зазначила, що її представнику ОСОБА_3 надійшло повідомлення від Хмельницького територіального управління ДБР про те, що на адресу ДФС України була надіслана вимога ДБР про проведення службового розслідування по даному факту. Крім того, просила надати правову оцінку грубим порушенням Конституції України та Митного кодексу України, та у випадку підтвердження даних відомостей, направити матеріали до Державного бюро розслідувань для притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності. Крім того, позивачка у заяві вказувала, що дану заяву слід розглядати відповідно до вимог ст.20 Закону України "Про звернення громадян". За результатами розгляду заяви, відповідачем направлено на адресу позивачки лист від 03.02.2020 № 08-1/20-02/л/248, яким повідомлено, що 04.04.2017 Чернівецькою митницею ДФС стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0520/40800/17 за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, у зв`язку із встановленням факту вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів під час митного оформлення товару "пряжа" за митними деклараціями №№408040001/2015/014234, 408040001/2015/015501, 408040001/2015/016311. За наслідками розгляду справи №0520/40800/17 Чернівецькою митницею ДФС 05.05.2017 було винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Також у відповіді, з посиланням на норми чинного законодавства, вказано на порядок та строки подання скарги (адміністративного позову) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил. При цьому, зазначено, що не погоджуючись із постановою Чернівецької митниці ДФС від 05.05.2017 у справі про порушення митних правил № 0520/40800/17, заявниця оскаржила її до Глибоцького районного суду. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07.07.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, у справі №715/1014/17 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Крім того, заявниці повідомлено, що постанову Чернівецької митниці ДФС від 05.05.2017 у справі про порушення митних правил №0520/40800/17, останньою у жовтні 2017 року та лютому 2019 року оскаржено до Державної фіскальної служби України, в свою чергу такі скарги залишені без розгляду у зв`язку з порушенням встановленого законом строку для оскарження постанови у справі про порушення митних правил. Щодо інформації представника ОСОБА_3 про отримання повідомлення від Хмельницького ТУ ДБР про те, що на адресу ДФС була надіслана вимога ДБР про проведення службового розслідування по даному факту, у відповіді Держмитслужбою вказано, що з 08.12.2019 ДМС України розпочала свою роботу як окрема юридична особа. Крім того, листом ДМС України від 11.06.2020 представника позивачки ОСОБА_3 повідомлено, що під час судового розгляду справи про скасування постанови про порушення митних правила № 0520/40800/17 судом констатовано, що жодних доказів на підтвердження порушення Чернівецькою митницею ДФС процедури розгляду справи про порушення митних правил позивачем не надано. Водночас зазначено, що постанова № 0520/40800/17 набрала законної сили. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, викладеною в листі від 03.02.2020 № 08-1/20-02/л/248, позивачка звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що під розгляду заяви (скарги) ОСОБА_1 від 12.05.2020, відповідачем не дотримано всіх вимог Закону України "Про звернення громадян". Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 40 Конституції України кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, врегульовано Законом України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі Закон №393/96-ВР). За приписами ч.1 ст.1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом абз.1 ст.3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. За визначеннями, наведеними у вказаній статті Закону №393/96-ВР заява (клопотання)- звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності; клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо; скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. У статті 5 Закону України "Про звернення громадян" закріплено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (стаття 7 вказаного Закону). За приписами статей 15 та 18 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. З аналізу зазначених положень Закону №393/96-ВР вбачається, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Тобто, орган, до якого громадянин звернувся із відповідним зверненням, зобов`язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні). При цьому, виходячи з системного аналізу положень законодавства, звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявнику дані вичерпні відповіді. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надіслала відповідачу звернення у формі скарги, що містила повідомлення про порушення її прав начальником Чернівецької митниці ДФС. Таке порушення, на думку позивачки, було допущено під час розгляду справи про порушення останньою митних правил. У зв`язку з цим позивачка просила керівництво Держмитслужби призначити службове розслідування за вказаним фактом. В той же час, як слідує з листа Держмитслужби від 03.02.2020 "Про розгляд заяви", відповідач посилаючись на судове рішення, предметом спору у якому була постанова Чернівецької митниці ДФС від 05.05.2017 у справі №0520/40800/17, відповідачем лише висловлено думку про не порушення останнім прав позивачки, як громадянки України. Між тим, як з`ясовано зі змісту заяви ОСОБА_1 , заява останньої не містила питання щодо правомірності вищезазначеної постанови. Позивачка просила призначити службове розслідування, оскільки вважає, що при розгляді справи №0520/40800/17 щодо порушення нею митних правил, начальником Чернівецької митниці ДФС було порушено її процесуальні права. нами. Таким чином, зі змісту відповіді на звернення ОСОБА_1 вбачається, що остання не містить обґрунтування та мотивів задоволення або відмови у задоволенні щодо всіх пунктів поданої позивачкою заяви щодо порушення вимог законодавства, про які остання повідомляла в заяві. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем під час розгляду заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог Закону України "Про звернення громадян" та допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не прийнятті рішення за наслідками розгляду заяви (скарги) позивача. Враховуючи те, що предметом позову є рішення про відмову у проведенні службового розслідування, колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог та захисту прав позивачки шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання останнього розглянути заяву ОСОБА_1 по суті порушених у заяві питань. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242,243, 250, 304, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.