Постанова Київський апеляційний суд № 757/1583/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 757/1583/20-ц провадження № 22-ц/824/6513/2021 05 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року у складі судді Григоренко І. В., встановив: У січні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з Держави Україна заподіяну моральну шкоду, по 250 000 грн на користь кожного позивача, через Державну казначейську службу України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Посилались на ті підстави, що моральна шкода була заподіяна їм внаслідок злочинної бездіяльності органів, що здійснюють досудове розслідування в кримінальній справі. Відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн є належною сатисфакцією відшкодування завданих моральних страждань. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на ті підстави, що судом першої інстанції умисно проігноровано та невірно трактовано п. 13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», згідно із яким судовий збір у даній категорії справ не справляється. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено позивачам у доступі до правосуддя. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до положень ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позовну заяву без руху з підстав невідповідності вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, суд першої інстанції в ухвалі від 20 січня 2020 року про залишення позовної заяви без руху посилався на те, що позовна заява не містить: обґрунтованого розрахунку суми, що стягується; змісту позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності). Крім цього, у позовній заяві не зазначено, у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її було заподіяно, не зазначені докази, що підтверджують завдання моральної шкоди, відсутнє посилання на дії чи бездіяльність відповідача. До позовної заяви не додано докази сплати судового збору. Підстав для застосування п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» матеріали позовної заяви не містять. Визнаючи вказану позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачам, суд першої інстанції виходив з того, що у визначений судом строк недоліки позовної заяви усунуто не було. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання містить зазначення ціни позову, спосіб захисту цивільних прав та інтересів судом - відшкодування моральної шкоди, а також зазначено, в чому вона полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її було заподіяно, зокрема, внаслідок бездіяльності органів, що здійснюють досудове розслідування в кримінальній справі №12018140060000309, не проведення слідчих дій, винесення постанови про закриття кримінального провадження, яку в подальшому було скасовано ухвалою Львівського апеляційного суду у справі №465/5777/19, тощо. Відповідно до положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Суд першої інстанції вказаного не врахував і дійшов необґрунтованого висновку про необхідність сплати судового збору за подання позовної заяви в справі за позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, порушивши при цьому право позивачів на судовий захист. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року та "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10 квітня 2003 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Повернення позовної заяви з підстав не зазначення в ній відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви,а також доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, колегія суддів в даному випадку розцінює, як надмірний формалізм, що позбавляє особу права на доступ до суду та ефективний захист порушеного права. Оскільки на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті. Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою та у відповідності до положень ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 374, 379, 382 -384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкодинаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк