Постанова 4813 № 2-812/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.03.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №2-812/11 Апеляційне провадження №22-ц/813/2510/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря -Сороколет Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Поплавської Олени Вадимівни в інтересах акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 23 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Донцова Д.Ю., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст скарги та відзивів на неї У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О.(далі- приватний виконавець), зацікавлена особа: Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі-АТ«Ощадбанк»,банк) про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця, в якій, уточнивши вимоги, просила визнати поважною причину пропуску строку на подання скарги та поновити їй строк на оскарження, а також просила визнати неправомірними і скасувати: - постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП № 61599335) від 20 березня 2020 року; - постанову про арешт рухомого майна від 08 квітня 2020 року, зареєстрований приватним виконавцем Цинєвим В.О. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08 квітня 2020 року за №27659696; - постанову про арешт коштів боржника (АСВП №61599335) від 30 липня 2020 року; Скарга обґрунтована тим, що 27 серпня 2020 року вона, після звернення до АТ «УкрСиббанк» з питання отримання щомісячної заробітної плати з банківського рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито як зарплатний в гривнях на умовах тарифного плану «ЗП START» згідно договору №11000465853001 від 13 січня 2020 року, їй стало відомо, що на її зарплатну банківську картку накладений арешт з доданням до скарги копії договору - анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи від 13 січня 2020 року, довідки банку, інформації про картку АТ «УкрСиббанк» від 27 серпня 2020 року, про умови відкриття і обслуговування зарплатної картки «ЗП START». Зазначила, що згідно моніторингу даних державних реєстрів, за допомогою сайту «Опендатабот» (https://opendatabot.ua), що підтверджується копією інформаційної довідки від 27 серпня 2020 року 27 серпня 2020 року їй стало відомо про існування постанови про арешт рухомого майна боржника, винесеної приватним виконавцем Цинєвим В.О. за виконавчим провадженням ВП №61599335 від 08 квітня 2020 року. Після офіційного звернення на адресу відділення №732 АТ «УкрСиббанк» їй стало відомо про наявність виконавчого провадження, в якому вона виступає як боржник та отримано від банку копії документів, на підставі яких накладено арешт на банківський рахунок, а саме: лист приватного виконавця Цинєва В.О. від 30 липня 2020 року №3200 на адресу банків, постанову про арешт коштів боржника від 30 липня 2020 року, якою в тому числі, накладено арешт на зарплатну картку скаржника. Посилаючись на те, що дії приватного виконавця з винесенням постанов про відкриття виконавчого провадження, арешт рухомого майна та її коштів є незаконними та такими, що порушують її права та законні інтереси, заявниця просила задовольнити її скаргу (т.1а.с.1-6,129,186-187). Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 02 вересня 2020 року відкрито провадження по справі та витребувано належним чином завірену копію виконавчого провадження (т.1а.с.37-38). У відзиві на скаргу приватний виконавець Цинєв В.О. посилався на те, що всі дії, вчинені виконавцем в межах виконавчих проваджень відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому просив відмовити у скарзі (т.1 а.с.104-105,153-155). У відзиві на скаргу представник стягувача - АТ «Ощадбанк» Поплавська О.В. просила відмовити у скарзі, посилаючись на те, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03 травня 2012 року (справа №2-812/11), яке ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2017 року залишено без змін, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, про яке було відомо заявниці, що приватний виконавець виконував вказане рішення суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (т.1 а.с.119-120). Зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23 листопада 2020 року скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. задоволена частково. Визнано поважною причину пропуску строку на подання скарги та поновлено строк на оскарження постанов приватного виконавця Цинєва В.О. Визнано неправомірною і скасовано постанови приватного виконавця Цинєва В.О. про: -відкриття виконавчого провадження (АСВП №61599335) від 20 березня 2020 року, -арешт рухомого майна від 08 квітня 2020 року, -арешт коштів боржника від 30 липня 2020 року (АСВП № 61599335) В іншій частині вимог скарги відмовлено. Судове рішення зокрема мотивовано тим, що приватний виконавцем документи виконавчого провадження направлялись на адресу, за якою ОСОБА_1 не проживала, при цьому приватний виконавець не з з`ясував чи отримав боржник дані документи. При винесенні постанови про арешт майна від 08 квітня 2020 року приватним виконавцем порушені вимоги ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ним не з`ясовано чи не є картковий рахунок боржника рахунком зі спеціальним режимом, кошти на якому не підлягають арешту (т.1 а.с.208-215). Короткий зміст доводів та вимог апеляційної скарги та відзивів на неї В апеляційній скарзі адвокат Поплавська О.В. в інтересах АТ «Ощадбанк» просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у скарзі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що приватним виконавцем Цинєвим В.О. порушень норм чинного законодавства не порушено (т.2 а.с.1-5). У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Цинєв В.О. підтримав доводи апеляційної скарги АТ «Ощадбанк» та просив її задовольнити (т.2 а.с.24-28). У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Богатова М.А. в інтересах ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів (т.2 а.с.31-36). Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представників заявниці, суб`єкта оскарження та стягувача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03 травня 2012 року у справі № 2-812/11 задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та стягнуто з відповідачів солідарно 1 317 521,73 грн. У зустрічному позові ОСОБА_2 до банка про визнання частково недійсним договір про іпотечний кредит відмовлено. Вказаним судовим рішенням встановлено, що між банком та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 2379-н, згідно якого банк надав кредит у сумі 1 000 000 грн., строком до 25 червня 2028 року та сплатою 18% річних за користування кредитом. Також встановлено, що для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором банком 25 червня 2008 року з ОСОБА_1 був укладений договір поруки №1 Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2017 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 травня 2012 року залишено без змін. 12 березня 2018 року Приморським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист, в якому зазначена адреса боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (т.1а.с.47). 18 березня 2020 року до приватного виконавця Цинєва В.О. надійшла заява АТ «Ощадбанк» про прийняття виконавчого листа № 2-812/11, виданого Приморським районним судом м.Одеси 12 березня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 1 317 521,73 грн. та відкриття виконавчого провадження (т.1а.с.44,47,т.2 а.с.67-79). 06 травня 2020 року до приватного виконавця Цинєва В.О. надійшла заява банка про прийняття виконавчого листа № 2-812/11, виданого Приморським районним судом м.Одеси 12 березня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 910 грн. (т.2 а.с.94-97). Також встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Цинєва В.О. знаходяться зведені виконавчі провадження, на підставі заяви АТ «Ощадбанк» від 18 березня 2020 року, а саме: - виконавче провадження АСВП № 61599335 з примусового виконання виконавчого листа з примусового виконання виконавчого листа №2-812/11, виданого 12 березня 2018 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 317 521,73 грн. та основної винагороди приватного виконавця у розмірі 131 752,17 грн., витрат виконавчого провадження 469 грн.(т.2 а.с.72-73). - виконавче провадження АСВП №62010690 з примусового виконання виконавчого листа №2-812/11, виданого 12 березня 2018 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення судових витрат у розмірі 910 грн. та основної винагороди приватного виконавця у розмірі 910 грн., витрат виконавчого провадження 469 грн.(т.1а.с.52,60-62,66). 20 березня 2020 року приватним виконавцем Цинєвим В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження -АСВП № 61599335(т.1а.с.48,т.2 а.с.72-73). Копію постанови про відкриття провадження направлено скаржниці 20 березня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.49,т.2 а.с.71,74-75). 20 березня 2020 року приватним виконавцем отримано відповіді щодо майна та доходів боржника ОСОБА_1 , які отримано з Пенсійного Фонду, Державної фіскальної служби України. Згідно відповіді Пенсійного Фонду боржниця працює в Одеському державному екологічному університеті (т.2а.с.78,82). 08 квітня 2020 року приватним виконавцем Цинєвим В.О. винесено постанову ВП № 61599335 про арешт коштів боржника, яка направлена ОСОБА_1 08 квітня 2020 року. В постанові вказано про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках у АТ «Банка «Грант», крім коштів, що містяться на рахунках, на які заборонено законом накладення арешту (т.2а.с.85-86). Копію постанови про арешт коштів боржника направлено скаржнику 08 квітня 2020 року за адресою вказаною у виконавчому документі (т.2а.с.87). 08 квітня 2020 року приватним виконавцем Цинєвим В.О. винесено постанову ВП №61599335 про звернення стягнення на майно боржника,яка направлена боржнику 08 квітня 2020 року за адресою, вказаною у виконавчому листі( (т.2а.с.83-84). 08 квітня 2020 року приватним виконавцем Цинєвим В.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 61599335 (т.1а.с.59,т.2а.с.92-93). 08 квітня 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника у Одеському державному екологічному університеті у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу в розмірі 1 449 742,90грн. від доходу(пенсії, заробітної плати, стипендії тощо) т.2а.с.43-44,92-93. 30 липня 2020 року приватним виконавцем Цинєвим В.О. винесено постанову ВП № 61599335 про арешт коштів боржника, які містяться в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»; АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; АТ "Ощадбанк"; АТ "Райффайзен Банк Аваль"; Акціонерний банк "Південний"; АТ "УКРСИББАНК"; АТ "АЛЬФА-БАНК"; ПАТ "БАНК ВОСТОК"; ПАТ "МТБ БАНК"; АТ "ПУМБ", крім коштів, що містяться на рахунках на які заборонено законом накладення арешту та або стягнення, що належать боржнику. Вказана копія постанови направлена 30 липня 2020 року боржнику за адресою, яка вказана у виконавчому документі (т.2 а.с.103-104). Згідно довідки департаменту адміністративних послуг від 25 січня 2019 року, ОСОБА_1 з 14 грудня 2017 року знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (т.2а.с.41). На теперішній час в матеріалах справи відсутня інформація щодо реєстрації та місця проживання ОСОБА_1 . Відповідно до довідки Одеського державного екологічного університету (без зазначення дати видачі довідки) вказано, що згідно постанови ВП №61599335 від 08 квітня 2020 року здійснюється відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 20% на користь приватного виконавця Цинєва В.О., за період з листопада 2020 року по січень 2021 рік сума утриманого доходу склала 6 645,19грн.(т.2а.с.45). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією бо бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Виходячи зі змісту ст.451 ЦПК України скарга підлягає задоволенню лише при встановленні, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця прийняті або вчинені не у відповідності до вимог закону, поза межами повноважень суб`єкта оскарження, і права чи свободи заявника були порушені. Таких порушень апеляційним судом не встановлено, про що буде викладено нижче. Щодо доводів скарги про визнання неправомірною та скасування постанови від 20 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження Відповідно до ч.1ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 травня 2012 року стягувачем АТ «Ощадбанк» 12 березня 2018 року отримані виконавчі листи по справі, які в подальшому пред`явлені до примусового виконання. Виконавчий лист №2-812/11 від 12 березня 2018 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 пред`явлено для примусового виконання рішення суду приватному виконавцю Цинєву В. О . Відповідно до ст.28 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п. 1-4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Як зазначалось вище, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2012 року (справа №2-812/11) стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 317 521,73грн. 20 березня 2020 року приватним виконавцем, згідно з вимогами ст.ст. 3,4, 24. 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження №61599335, про що винесена відповідна постанова, в якій вказано, що боржник ОСОБА_1 зобов`язана подати декларацію про доходи та майно, та має право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчих проваджень за адресою в мережі Інтернет. Копію постанови приватного виконавця надіслано 20 березня 2020 року боржнику ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією за адресою, що зазначена у виконавчому документі (номер відправлення 0500086936871)(т.1а.с.49). Відповідно до ч.1ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеної у виконавчому документі. Тобто, ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачений обов`язок виконавця встановлювати факт отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, яка надіслана рекомендованим повідомленням за адресою вказаною у виконавчому документі. У виконавця взагалі відсутні підстави змінювати адресу листування, яка зазначена у виконавчому документ сторонами виконавчого провадження, без відповідною заяви сторони. Боржник ОСОБА_1 не повідомляла приватного виконавця про зміну своєї адреси проживання. Крім того, ОСОБА_1 була свідомо повідомлена про існування боргу на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2012 року в сумі 1 317 521,73грн., тому могла дізнатися про рух виконавчого провадження в автоматизованої системи виконавчого провадження. При цьому ОСОБА_1 не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду з 2012 року, декларацію приватному виконавцю не надано, з матеріалами виконавчого провадження вона не ознайомлювалась та інших дій на здійснення своїх прав чи обов`язків нею вчинено не було. 31 серпня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову, якою до автоматизованої системи виконавчого провадження були внесені зміни (доповнення щодо адреси проживання боржника ОСОБА_1 , а саме: замість АДРЕСА_3 , зазначено: АДРЕСА_4 (т.2а.с.116). Доводи боржниці та висновок суду першої інстанції про те, що приватний виконавець не пересвідчився чи було отримано скаржником зазначених постанов,не заслуговують на увагу, оскільки Закон №1404-VIII зобов`язує виконавця лише направляти відповідні постанови на адресу боржника за адресою вказаною у виконавчому документі і не зобов`язує пересвідчуватися в їх отримані. Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 2033/2-108/11. Доводи заявниці про визнання неправомірною та скасування постанови від 20 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки приватним виконавцем Цинєвим В.О.правомірно прийнято до виконання виконавчий документ та відкрито виконавче провадження з його виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, постанову про відкриття виконавчого провадження винесено приватним виконавцем із додержанням норм Закону України «Про виконавче провадження» та підстав для її скасування не вбачається. Щодо доводів скарги про визнання неправомірною та скасування постанови від 08 квітня 2020 року про арешт рухомого майна. В силу п.4ч.1ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем. Згідно з п.п.6,8 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. За ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Згідно з ч.5ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт рухомого майна від 08 квітня 2020 року з тих підстав, що приватний виконавець не звертався до ОСОБА_1 щодо визначення порядку звернення стягнення на майно відповідно до норм ч.5ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» та не проводив опис майна боржника в порядку черговості виконання. Так, за правилами ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. При цьому звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу, однак матеріали справи не містять інформації , що боржник ОСОБА_1 запропонувала приватному виконавцю здійснити стягнення на інше майно. При цьому черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , будучі обізнаною про боргові зобов`язання за рішенням суду з 2012 року не надала приватному виконавцю декларацію про доходи та майно відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, не надала наявність коштів достатніх для виконання рішення суду, в тому числі на арештованих рахунках. З огляду на викладене, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язок звернення виконання до боржника за визначенням виду майна чи предмета, які необхідно реалізувати і в якому порядку черговості, саме виконавець остаточно вирішує питання черговості звернення стягнення на майно боржника, а тому постанова приватного виконавці від 08 квітня 2020 року про арешт рухомого майна винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і підстави для її скасування відсутні. Щодо доводів скарги про визнання неправомірною та скасування постанови від 30 липня 2020 року про арешт коштів боржника Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рахунок № НОМЕР_1 є зарплатним та на нього не може бути накладено арешт у зв`язку з проведенням приватним виконавцем виконавчих дій. Так, за ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусові виконання рішень, неупереджено, ефективно,своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За п.7ч.3ст.18 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Як вбачається з матеріалів справи, 30 липня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (т.1а.с.30,т.2 а.с.104). За п.2 ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання. Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абз.2ч.2ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону. За п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, згідно ст.52 Закону № 1404-VIII, покладений обов`язок на банк, а саме на АТ «УкрСиббанк», визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, що свідчить про те, що постанова виконавця про накладення арешту на кошти боржника на вказаний рахунок виконана, банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. У зв`язку з чим приватним виконавцем направлено запит до АТ «УкрСиббанк» щодо надання інформації про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , крім заробітної плати (т.2а.с.127-128,140-141). 15 вересня 2020 року до виконавця надійшла відповідь банку разом з випискою, з якої вбачається, що на зазначений рахунок надходять кошти заробітної плати та інші платежі, які жодного відношення до заробітної плати не мають (т.2а.с.129-136). Перевіривши виписку, приватним виконавцем встановлено, що на рахунку знаходяться кошти у розмірі 1735,44 грн., з яких лише 1158,73 грн. - це кошти заробітної плати, які надійшли 27 серпня 2020 року (т.1 а.с.105-109,112,112-зворот,т.2а.с.129-136). З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»). Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З матеріалів справи вбачається, що рахунок боржника ОСОБА_1 на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також АТ «УкрСиббанк», на яке нормами ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції України). Так, ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника кошів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Розмір відрахувань із заробітної плати визначено ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно із ст.97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таким чином, звернення стягнення на заробітну плату має здійснюватись виконавцем у відповідності до положень ст.ст.68-70 Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, не повинно унеможливлювати своєчасну виплату боржнику заробітної плати. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. 31 серпня 2020 року адвокатом Богатової М.А. в інтересах ОСОБА_1 направлено приватному виконавцю клопотання про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 відкритого у АТ «УкрСиббанк», яке обґрунтовано тим, що даний рахунок має спеціальний режим і використовується для отримання заробітної плати, а накладений арешт унеможливлює її своєчасне отримання, що призводить до порушення конституційного права особи на своєчасне одержання винагороди за працю(т.1 а.с.33-34,т.2а.с.111-112). Проте, скаржником не надано документів, з яких вбачався б розмір заробітної плати, яку отримує боржник, а також, доказів того, що вище зазначений рахунок використовується виключно для зарахування тільки заробітної плати. В цій заяві боржник не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не додав документів, підтверджуючих ці обставини. При цьому 15 вересня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів заробітної плати у розмірі 1 158,73 грн.(т.2.а.с.138-139). 27 жовтня 2020 року приватним виконавцем направлено запит за місцем роботи боржника ОСОБА_1 до Одеського державного екологічного університету (т.2а.с.142-143). На запит приватного виконавця надійшла відповідь від 29 жовтня 2020 року, якою повідомлено, що ОСОБА_1 не перераховувались кошти заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «УкрСиббанк» за період з 01 вересня 2020 року по 27 жовтня 2020 року, та з 01 вересня 2020 року вона отримує заробітну плату по довіреності (т.1а.с.123,т.2а.с.150). Враховуючи викладене, приватним виконавцем правомірно винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 30 липня 2020 року, та при надходженні заяви боржника від 31 серпня 2020 року про зняття арешту з коштів, ним було знято арешт з конкретної суми заробітної плати, що відповідає ч.4ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Доводи боржника про визнання неправомірною та скасування постанови від 30 липня 2020 року про арешт коштів боржника є необґрунтованими, оскільки накладаючи арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , яка не виконала судове рішення, приватний виконавець у постанові від 30 липня 2020 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (т.2а.с.194). Отже, приватним виконавцем при винесенні вказаної постанови також не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, ОСОБА_1 не довела, що вона надавала приватному виконавцю достатні документи на підтвердження того, що її рахунок, на який було накладено арешт, має спеціальний режим використання, а також, що така інформація надходила до приватного виконавця від АТ «УкрСиббанк», в якому відкрито відповідний рахунок. Суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи, а саме не розібрався з тим, що виконавець самостійно не може знати чи поширюється на певний рахунок спеціальний режим. Законодавство покладає таку функцію на фінансову установу. Отримуючи постанову про арешт коштів, фінансова установа не накладає арешт на кошти, що знаходяться на спеціальних рахунках, та повідомляє про це виконавця. Тому, розглядаючи скаргу, суд першої інстанції в порушення вимог закону, не встановивши неправомірності дій приватного виконавця або прийнятих ним рішень, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання рішення приватного виконавця неправомірними та скасування вищевказаних постанов. Таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, Верховний Суд в постановах: від 08 жовтня 2020 року у справі № 755/14912/19; від 28 жовтня 2020 року у справі №916/2290/18. Поряд з викладеним апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05 липня 2012 року Європейський суд з прав людини повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в постанові від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15. З огляду на викладене, апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» слід задовольнити, оскаржуване судове рішення від 23 листопада 2020 року в частині задоволення скарги скасувати, у задоволенні скарги ОСОБА_1 в цій частині відмовити. Оскільки ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 учасниками справи не оскаржується, апеляційним судом в цій частині судове рішення не переглядається. У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України - судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. При зверненні до апеляційного суду АТ «Ощадбанк» сплатив судовий збір у розмірі 2 102 грн. за подачу апеляційної скарги, а тому цю суму слід стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» (т.2а.с.14). Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Поплавської Олени Вадимівни в інтересах акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 23 листопада 2020 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича скасувати. У скарзі ОСОБА_1 про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк»(код:ЄДРПОУ-00032129) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2102 (дві тисячі сто дві)грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року. Головуючий Судді: