Постанова Кропивницький апеляційний суд № 386/1098/20

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/131/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Гут Ю. О. Категорія - 124 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.04.2021 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , працює в Poletrans Sp.zo.о, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 40 коп., В С Т А Н О В И Л А: Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2021 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме за те, що він 23.12.2020 року о 19 год. 30 хв. на автодорозі Благовіщенськ - Миколаїв 8км. +800м., керуючи вантажним автомобілем MERSEDES-ВENZ, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом KRONE, номерний знак НОМЕР_4 , не врахувавши дорожньої обстановки та не вибравши безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та з`їхав в кювет, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, а за наслідком розгляду справи скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. В обґрунтування поважності пропущеного строку зазначає, що копія постанови була отримана його дружиною 15 лютого 2021 року. та ознайомився він з нею 17 лютого 2021 року. Виходячи з цього, вважає, що строк пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню. Щодо апеляційних вимог, апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом не перевірені обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди та даних, які мають значення для вирішення справи. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав винуватим у порушенні вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, оскільки в дійсних обставинах, які виникли при вчиненні ДТП, відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 124 КУпАП, виходячи з наступного. Керуючи вантажним автомобілем по трасі Благовіщенськ -Миколаїв, на час ДТП він вже проїхав майже 270 км. та зробив перерву протягом 45 хвилин у с. Станіславове. Виїхавши за межі с.Станіславове, він враховував погодні умови, а також стан дороги, а саме відсутність перебування техніки на час його руху, яка б чистила дорожній шлях, налипання снігу, ожеледиця, тому швидкість з якою він рухався була відповідною від 40 до 45 км/год. Апелянт зазначає, що має водійський стаж понад 20 років та за останні 15 років не був учасником ДТП. Ним було врахована дорожня обставиновка, вибрана безпечна швидкість руху та він намагався зманеврувати на момент з`їзду в кювет, про що свідчив тормозний шлях, але стан дорожнього покриття був настільки в недбалому вигляді, що це виявилось неможливим. Відразу, після з`їзду у кювет, о 18 годин 53 хвилини зателефонував до поліції, а також у 18 годин 58 хвилин до МЧС в зв`язку з тим, що впоратись власними силами на такій слизькій дорозі без спеціальних додаткових засобів було неможливо. Працівники поліції прибули через пів години та десь через півтори години складали протокол та писали замість нього пояснення, перечитати та зробити фото у темряві було неможливо в зв`язку з тим, що він намагався з працівниками МЧС прибрати свій транспортний засіб, який перешкоджав руху та вважав, як досвідчений водій, що це є у пріоритеті, так як автодорога Благовєщенськ - Миколаїв є дорогою міжнародного сполучення. Працівники поліції надали йому пояснення та протокол для підпису, завіривши, що зафіксували стан доріг та те, що він жодним чином не винен у ДТП. Крім того, апелянт зазначає, що диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає певні наслідки, як обов`язковий елемент об`єктивної сторони цього правопорушення: пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що знаходиться у причинному зв`язку з порушенням правил дорожнього руку. Але у протоколі взагалі відсутні якісь відомості про пошкодження його транспортного засобу, що відповідно до ст. 256 КУпАП мало бути обов`язково зазначено в ньому. Отже, протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення. А саме те, що пошкодження його транспортного засобу сталося не унаслідок порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху, а перебуває в причино-наслідковому зв`язку з неналежним станом автомобільної дороги на вищевказаній ділянці. В судове засідання апеляційного суду, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи не з`явився. Враховуючи положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню та апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Як убачається із наявної у матеріалах справи ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення присутній не був. Копію постанови Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2021 року отримав 15.02.2021 року. А вже 23.02.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, тобто в межах десятиденного строку на її оскарження. У зв`язку з цим, вважаю обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження. Враховуючи вказані обставини, та вимоги ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, з урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому строк на апеляційне оскарження постанови слід поновити. Згідно ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 109223 від 23.12.2020 року (а.с.1) убачається, що ОСОБА_1 звинувачується в тому, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, а саме 23.12.2020 року о 19 год. 30 хв. на автодорозі Благовіщенськ - Миколаїв 8 км +800 м., керуючи вантажним автомобілем MERSEDES-ВENZ, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом KRONE, номерний знак НОМЕР_4 , не врахувавши дорожньої обстановки та не вибравши безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та з`їхав в кювет, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до діючого КУпАП відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. У відповідності до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху. При дослідженні протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що зазначене в ньому обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення не можна визнати конкретним, оскільки в ньому не вказані обставини, які свідчать про склад правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про те, які саме дії ОСОБА_1 утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зокрема, в ньому зазначено, що ОСОБА_1 керуючи вантажним автомобілем MERSEDES-ВENZ, номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом KRONE, номерний знак НОМЕР_4 , не врахувавши дорожньої обстановки та не вибравши безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та з`їхав в кювет, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху. Водночас, в протокол про адміністративне правопорушення будь яких даних про пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, , як того вимагає диспозиція ст. 124 КупАП не містить. Таким чином, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є не конкретним, оскільки в ньому не відображено та не вказано, в чому саме полягає об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зокрема, в рішенні у справі "Ващенко проти України" Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру». В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Незважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції, не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить неконкретне обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, в порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не забезпечив справедливий розгляд справи та прийшов до безпідставного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Частиною 8 статті 294 КУпАП, визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає апеляційні доводи обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами справи, а тому постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності необхідно скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А: Клопотання про поновлення строку оскарження постанови задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2021 року, стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП скасувати та провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Л.Я. Ткаченко