Постанова 4803 № 204/4260/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1761/21 Справа № 204/4260/19 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Банк Фамільний на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року по справі за скаргою Приватного акціонерного товариства "Банк Фамільний" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ващинської Марини Миклаївни, боржник ОСОБА_1 , - ВСТАНОВИЛА: В червні 2019 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ващинської Марини Миколаївни, боржник ОСОБА_1 . Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року скаргу Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ващинської Марини Миколаївни, боржник ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Банк Фамільний» просить скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року по справі №204/4260/19. Винести постанову, якою скаргу ПрАТ «Банк Фамільний» задовольнити, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.06.2019 року за виконавчим провадженням № 45440311 з примусового виконання виконавчого листа № 2-415/2011 від 17.05.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фамільний» суми боргу за кредитним договором в розмірі 889 120 грн. 44 коп. та зобов`язати державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - Ващинську Марину Миколаївну або іншу уповноважену особу, що має право здійснювати виконавчі дії в цьому виконавчому провадженні відновити виконавче провадження № 45440311 в порядку та строках визначених ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження». Відзивів на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Банк Фамільний на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року від інших учасників справи не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що що постановою ВП №45440311 від 14.11.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Циганенко Г.І. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-415/2011, виданого 17.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фамільний» заборгованості за кредитним договором; стягнення судових витрат на загальну суму 889120,44 грн. (т.1, а.с.63). Відповідно до постанови ВП №34813511 від 28.01.2013 старшим державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Корчемкіною М.В. винесено постанову про розшук майна боржника (т.1, а.с.68). Відповідно до постанови ВП №34813511 від 16.10.2012 державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Корчемкіною М.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (т.1, а.с.78). Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 01.12.2014 року, накладено обтяження на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (т.1,а.с.60-62). Відповідно до акту про опис та арешт майна від 25.06.2013, описано та накладено арешт на земельну ділянку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (т.1, а.с.64-67). Постановою ВП №45440311 від 25.02.2015 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Балковою М.Ю. на підставі п.9 ч.1 ст.47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернутий стягувачеві (т.1, а.с.80). Постановою Дніпровського апеляційного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2019 року ухвала Красногвардійського районного суду від 19 липня 2018 року, якою постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Балкової М.Ю. від 25.02.2015 про повернення виконавчого документа стягувачеві скасована, залишена без змін (т.1, а.с.7-13). 21 лютого 2019 року заступник Голови Правління ПрАТ «Банк Фамільний» звернувся до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про відновлення виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 (т.1,а.с.16). Відповідно до постанови ВП №45440311 від 05.03.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинською М.М. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-415/2011. Зобов`язано стягувача ПАТ «Банк Фамільний», якому повернуто виконавчий документ, у місячний строк з дня надходження постанови пред`явити його до виконання (т.1,а.с.19-20). Відповідно до поштового повідомлення про вручення постанови про відновлення виконавчого провадження вона отримана стягувачем 16.04.2019 року (т.1,а.с.164). Відповідно до постанови ВП №45440311 від 05.06.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинською М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-415/2011, виданого 17.05.2012 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (т.1,а.с.22). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, з метою захисту інтересів стягувача, державний виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. Однак, як встановлено судом першої інстанції, стягувачем ПрАТ «Банк Фамільний», якому був повернутий виконавчий документ, у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження, а саме у строк до 16.05.2019 року, до виконання його не пред`явив. Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Отже, судом першої інстанції встановлено, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-415/2011, виданого 17.05.2012 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська, підставою для закінчення виконавчого провадження виконавцем зазначено п. 13 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме непред`явлення стягувачем виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст. 41 цього ЗУ «Про виконавче провадження». Факт не пред`явлення виконавчого листа до виконання у встановлений Законом строк, фактично не заперечувався представником заявника у поданій заві від 26 серпня 2020 року (т.2,а.с.1), крім того заявником зазначено, що виконавчий лист було втрачено. на переконання заявника виконавчий лист втрачено з вини відділу виконавчої служби, однак доказів зазначеного, суду першої інстанції не надано. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Залишаючи без задоволення скаргу Приватного акціонерного товариства Банк Фамільний, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що державний виконавець, діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог ЗУ «Про виконавче провадження», вжив необхідних та передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинив виконавчі дії, встановивши, що стягувачем після закінчення місячного строку після відновлення виконавчого провадження, не пред`явлено до примусового виконання виконавчий лист, правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-415/2011, виданого 17.05.2012 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду чим було порушено державним виконавцем Закон України «Про виконавче провадження, колегія суддів ставиться критично, оскільки за результатами розгляду скарги не встановлено порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», а процесуальні рішення та дії державного виконавця відповідають вимогам вказаного закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення скарги Приватного акціонерного товариства Банк Фамільний. Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є безпідставними. Твердження скаржника про те, що банк не отримував постанови про відновлення виконавчого провадження та не міг подати до органів виконавчої служби виконавчі документи на примусове виконання рішення суду, колегія суддів ставиться критично, оскільки стягувачем було отримано постанову про відновлення виконавчого провадження 16 квітня 2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням й після закінчення місячного строку після відновлення виконавчого провадження, ним не пред`явлено до примусового виконання виконавчий лист на примусове виконання. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Банк Фамільний - залишити без задоволення. Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова