Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/7843/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/7843/20 Провадження № 22-ц/4820/514/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., секретар судового засідання Журбіцький В.О., з участю представниці позивача Фанди Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, третя особа Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області, про визнання права на земельну частку (пай) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (далі Рада) про визнання права на земельну частку (пай). ОСОБА_1 зазначив, що з 1959 він був працівником і членом колгоспу «Заповіт Леніна» с. Педоси, Хмельницького району Хмельницької області, правонаступником якого є Колективне сільськогосподарське підприємство «Войтовина» (далі КСП «Войтовина»). Наказом №130 від 19 вересня 1975 року позивача переведено на роботу до міжколгоспного підприємства Чорноострівського комбікормового заводу, водночас, до виходу на пенсію 2 січня 1997 року він залишався членом колгоспу. Під час паювання земель колективного господарства позивач набув право на земельну частку (пай) КСП «Войтовина», натомість, із невідомих причин він не був включений до списку пайовиків і не одержав відповідного сертифікату. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати його право на земельну частку (пай) розміром 3,2 умовних кадастрових гектара на землях Ради. Процесуальні дії суду першої інстанції Суд ухвалою від 2 листопада 2020 року залучив Хмельницьку районну державну адміністрацію Хмельницької області (далі Райдержадміністрація) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2021 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами своє право на земельну частку (пай) як члена колективного сільськогосподарського підприємства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 як член колгоспу «Заповіт Леніна» с. Педоси, Хмельницького району Хмельницької області, набув право на земельну частку (пай), однак, його помилково не було включено до списку, який додається до державного акта на право власності колективної власності на землю. Суд не з`ясував усі обставини справи, не врахував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Рада та Райдержадміністрація не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини З 1954 ОСОБА_1 працював у колгоспі «Заповіт Леніна» с. Педоси, Хмельницького району Хмельницької області, правонаступником якого є КСП «Войтовина». Наказом №130 від 19 вересня 1975 року ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм у Чорноострівський міжколгоспний комбікормовий завод. На цьому підприємстві він працював до виходу на пенсію 2 січня 1997 року. Рішенням Педосівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 6 квітня 1995 року №11 передано КСП «Войтовина» у колективну власність 2217,2 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Войтовина» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №15 від 21 грудня 1995 року, до якого додано список із 612 членів колективного підприємства. Райдержадміністрація розпорядженням від 27 вересня 1996 року №377-р затвердила розмір земельної частки (паю) КСП «Войтовина» у 3,5 умовних кадастрових гектарах і вартість цього паю в сумі 13 113 грн. Під час розпаювання земель КСП «Войтовина» ОСОБА_1 не був включений до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, та йому не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай). Застосовані норми права Статтею 5 ЗК України (в редакції Закону 1992 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Відповідно до ст. 23 ЗК України (в редакції Закону 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. За змістом п. 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі Указ №720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). В силу п. 2 Указу №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 червня 2003 року №899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі Закон №899-ІV) право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Із положень ст. 2 Закону №899-ІV слідує, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю і включення до списку осіб, доданого до цього акта. Зібрані докази не свідчать про те, що на час паювання земель КСП «Войтовина» ОСОБА_1 був членом цього сільськогосподарського підприємства. Подані позивачем письмові докази: трудові книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 7-14), лист Райдержадміністрації від 4 червня 2020 року №04-06/2020-28 щодо паювання земель КСП «Войтовина» та відсутності даних про членство ОСОБА_1 у цьому колективному сільськогосподарському підприємстві (а.с. 29), лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без дати і номеру щодо підстав призначення ОСОБА_1 пенсії за віком (а.с. 36), - достовірно та об`єктивно не вказують на членство позивача у КСП «Войтовина». За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довів своє право на земельну частку (пай) як члена колективного сільськогосподарського підприємства. Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку суду. Щодо належних відповідачів у справі Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. ст. 48 ЦПК України слідує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Аналіз положень указаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє вимоги до усіх належних відповідачів, які мають безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами, то суд відмовляє у задоволенні позову. З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 до суду обумовлено невключенням його до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Войтовина», та невидачею йому сертифіката на право на земельну частку (пай) цього колективного підприємства. ОСОБА_1 пред`явив позов до Ради як правонаступника Педосівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Враховуючи предмет і підстави заявленого позову, КСП «Войтовина» як власник земельного пайового фонду та Райдержадміністрація як орган виконавчої влади, що затверджує розмір земельної частки (паю) по кожному підприємству, погоджує список членів підприємства та видає громадянам сертифікат на право на земельну частку (пай), мають безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами і повинні брати участь у справі як співвідповідачі. КСП «Войтовина» не брало участі у справі, наразі відсутні дані про ліквідацію або реорганізацію цього колективного підприємства та його можливих правонаступників. Райдержадміністрація не була залучена до участі у справі як співвідповідач, а брала участь у судовому процесі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вона була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 49 ЦПК України. Отже, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню й із тих підстав, що його заявлено не до всіх належних відповідачів. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 2 квітня 2021 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Стефанишин С.Л. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 5