Постанова Львівський апеляційний суд № 444/3215/20

Справа № 444/3215/20 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М.М. Провадження № 22-ц/811/376/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю секретаря Івасюти М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , про забезпечення позову останньої до Приватного товариства «ХОЛДЕР АГРО» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи шляхом накладення арешту на належний згаданому відповідачу об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди тракторної бригади № 2 загальною площею 318,8 кв.м. (а.с. 27-28). Дану ухвалу оскаржив представник позивачки. Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити заяву позивачки про забезпечення позову, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального права. Вважає, що накладення арешту на майно відповідача не є втручанням у його господарську діяльність (а.с. 29-30). Будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду справи, представник апелянта 02 квітня 2021 року подав до суду клопотання про апеляційний розгляд справи без участі сторони апелянта. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Таким чином забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання. Вказані заходи не стосуються інших можливих подальших наслідків, що можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог. При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачці внаслідок смерті її чоловіка під час виконання ним трудових обов`язків по місцю його праці в Приватному підприємстві «Ротен» в результаті наїзду на нього обприскувача, який на праві власності належить відповідачу - Приватному підприємству «ХОЛДЕР АГРО», тобто - даний спір випливає з деліктних правовідносин. Моральну шкоду у розмірі саме 600 000 грн. визначено самою позивачкою: виходячи з її суб`єктивної точки зору. І виходячи саме з визначеного самою позивачкою розміру моральної шкоди заява про забезпечення позову містить вимогу про арешт об`єкту нерухомості загальною площею 318,8 кв.м., який (навіть виходячи з його назви - «нежитлові будівлі та споруди тракторної бригади № 2») забезпечує господарську діяльність відповідача, як юридичної особи. При цьому доводи заяви представника позивачки про накладення арешту на майно з посиланням на можливе його відчуження відповідачем грунтуються лише на припущеннях можливості такого відчуження. За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для накладення арешту на об`єкти нерухомості відповідача загальною площею 318,8 кв.м., які забезпечують його господарську діяльність, а відтак приходить до висновку про те, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої висновків оскаржуваної ухвали не спростовують, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 05 квітня 2021 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.