Постанова 4811 № 466/7426/20

Справа № 466/7426/20 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л. Провадження № 22-ц/811/38/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар Жукровська Х.І., з участю представника апелянта адвоката Попельчука С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Попельчука Сергія Олеговича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року, постановлену в складі головуючої судді Луців-Шумської Н.Л. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И Л А: 28 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд з указаним позовом до ОСОБА_1 . Просив стягнути з останньої 2000 доларів США, що станом на день подання позову еквівалентно 56 374 грн. 80 коп., переданих як аванс про намір в майбутньому укласти договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 17 листопада 2020 року. 01 грудня 2020 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про відмову від позову. Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відмову від позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 840 грн. 80 коп. судового збору та 7750 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Провадження у справі закрито. Не погоджуючись з даною ухвалоюв частині стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, відповідачка ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Попельчук С.О. оскаржила таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що станом на момент пред`явлення позовної заяви до суду позивач не звертався до відповідача з письмовою вимогою про повернення авансу. За таких обставин станом на 28.09.2020 року відсутній факт порушення відповідачкою договірних зобов`язань чи заподіяння шкоди позивачу, як підстави задоволення позовних вимог. Ні станом на момент подання позовної заяви, ні станом на момент відкриття провадження у справі зобов`язання відповідачки щодо повернення авансу не було простроченим. Моментом пред`явлення відповідачу позовних вимог є момент отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою, яка надсилається йому судом в порядку підготовки справи до розгляду. Позовна зава отримана відповідачем 17 листопада 2020 року, що підтверджується розпискою про отримання позовної заяви. Натомість кошти в депозит нотаріуса внесені ще 12 жовтня 2020 року та перераховані позивачу 15 жовтня 2020 року, тобто до отримання позовної заяви відповідачем. При цьому, станом на 12 жовтня 2020 року провадження у справі ще не було відкрито, відтак вона не мала можливості дізнатись про пред`явлення позову. Саме з ухиленням ОСОБА_2 від отримання назад суми авансу та повернення розписки, відповідач змушена була внести кошти на депозит нотаріуса. Даний факт відмови визнаний представником позивача в судових засіданнях 17.11.2020 року та 01.12.2020 року. Вказує, що у випадку добросовісного користування процесуальними правами, позивач після отримання від нотаріуса 15.10.2020 року коштів, зобов`язаний був повідомити суд про добровільне повернення авансу відповідачем. Натомість ухвала про відкриття провадження у справі, винесена судом 23.10.2020 року свідчить про відсутність предмета спору на момент відкриття провадження. За таких обставин, суд мав закрити провадження у справі не на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України (відмова позивача від позову), а на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України (відсутність предмета спору станом на момент відкриття провадження у справі). Окрім того, звертає увагу на те, що підстав для участі адвоката в двох судових засіданнях (17.11.2020 року та 01.12.2020 року ) не було, оскільки був відсутній предмет спору. Кошти сплачені адвокату за надані послуги були перераховані 26 листопада 2020 року, тоді як представник позивача в судовому засіданні 17.11.2020 року визнав факт внесення відповідачем коштів на депозит нотаріуса і отримання їх позивачем 15 жовтня 2020 року. Відповідно до п.9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року в частині стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача та ухвалити в цій частині ухвалу про відмову у стягненні з відповідача судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення. До такого висновку, колегія суддів дійшла виходячи з наступного. З матеріалів справи убачається, що з вказаною позовною заявою ОСОБА_2 звернувся до суду 28 вересня 2020 року (а.с. 1, 10). Провадження у справі відкрито 23 жовтня 2020 року (а.с. 13). Позивач ОСОБА_2 своєю заявою про відмову від позову просив вирішити питання про закриття провадження в справі у зв`язку з тим, що відповідачкою після пред`явлення даного позову в суд, 12.10.2020 року кошти в сумі 56 374,80 грн. внесені на депозит приватному нотаріусу ЛМНО Дякович М.М. і 15.10.2020 року перераховані на його рахунок в ПАТ АКБ «Львів». Також на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України просив стягнути понесені судові витрати в розмірі 10 590 грн. 80 коп. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Позивач наділений таким правом, яке він може реалізувати порядку, передбаченому статтями 49, 206 ЦПК України. Питання розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано положеннями статті 142 ЦПК України, частина перша якої містить загальні норми про порядок розподілу витрат, а саме судового збору, зокрема, у разі відмови від позову. В такому випадку, суд вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог (тобто, відмовляється від позову) унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, що передбачено другим реченням частини третьої цієї статті, яка є спеціальною нормою відносно частини першої. Частиною першою статті 184 ЦПК України передбачено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Системне тлумачення наведених норм дає підстави стверджувати, що питання присудження понесених позивачем у справі витрат з відповідача, у разі відмови від позову, законодавцем пов`язується саме з моментом пред`явлення позову, а не з моментом відкриття провадження у справі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції встановивши, що позивач відмовився від позову унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, хоча і до моменту відкриття провадження у справі, прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідачки, понесених позивачем судових витрат у справі, у тому числі витрат на правничу допомогу. При цьому обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем в суді першої інстанції не заявлено, а подано додаткові пояснення, в яких представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат за безпідставністю, які підставно не враховано місцем судом, оскільки обов`язковою умовою для їх стягнення, не є їх понесення до моменту закінчення розгляду справи. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу безе задоволення. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Попельчука Сергія Олеговича - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 1 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.