Постанова 4811 № 461/10954/20

Справа № 461/10954/20 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 33/811/375/21 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Мудрика Івана Владиславовича на постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 23 лютого 2021 року, з участю правопорушника ОСОБА_1 , захисника правопорушника адвоката Мудрика І.В. в с т а н о в и в: цією постановою відмовлено у задоволенні клопотання директора ПП «ЛІОН-ТРАНС» Братина П.В. від 02 лютого 2021 року про передачу матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу ПП «ЛІОН-ТРАНС», з метою застосування до останнього заходів громадського впливу. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (становить 10 200,00 грн. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 454,00 грн судового збору. Згідно постанови судді ОСОБА_1 , 14 грудня 2020 року о 23 год. 00 хв. у м. Львові на перехресті вулиць І. Франка - Стрийська керував транспортним засобом RENAULT KANGOO, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння, на місці зупинки ТЗ, та у медичному закладі, у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим на думку автора протоколу порушив вимоги п.2.5 Правил Дорожнього Руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Мудрик І.В. покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки останньому ніхто не пропонував на місці зупинки проходити огляд на стан сп`яніння, крім того, відеозапис події свідчить про відсутність свідків під час нібито відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Також зазначає, що суд першої інстанції проігнорував клопотання про виклиук в судове засідання вказаних у протоколі свідків. Вказує, що станом на 23.02.2021 статтею 130 КУпАП не передбачено адміністративну відповідальність водіїв за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а тому дана справа підлягає закриттю у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Просить оскаржувану постанову судді скасувати, закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, або на підставі п.6 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, або на підставі ст. 21 та ч.2 ст. 284 КУпАП - у зв`язку із передачею адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до ч.4 ст. 288 КУпАП. Крім того, в суді апеляційної інстанції захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Мудрик І.В. зазначив, якщо суд дійде висновку про незаконність постанови місцевого суду та її скасування, то просить провадження по справі закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Мудрика І.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили провадження у даній справі закрити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такий висновок суду підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2020 року серії ДПР18 №193101; відеоматеріалом, долученого до матеріалів справи; письмовими поясненями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 пройти перевірку для визначення стану алкогольного сп`яніння та іншими, наявними в матеріалах справи доказами, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується апеляційний суд. Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні. Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, від дачі пояснень та підпису останній відмовився. Протокол про адміністративне серії ДПР18 №193101 від 14 грудня 2020 року складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП. Що стосується доводів апелянта щодо порушення проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного. Так, відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858. А тому, на переконання апеляційного суду, з наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». При цьому, апеляційним судом враховується також і те, що правопорушник ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував. Таким чином, апеляційний суд вважає, що дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи доведено, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Що стосується доводів адвоката Мудрик І.В. про незаконність кваліфікації дій ОСОБА_1 у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то такі є безпідставними, виходячи з наступного. 1 липня 2020 року набрав чинності Закон від 22.11.2018 № 2617-VIII, яким запроваджується інститут кримінальних проступків. Зокрема, кримінальним проступком стало і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння та скасовано адміністративну відповідальність за керування у стані сп`яніння. Згідно Закону №720-IX від 17 червня 2020 року який набрав чинності 03 липня 2020 року, скасовано кримінальну відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння шляхом виключення підпункту 171 яким вносились зміни, та одночасно виключено встановлені зміни у ст.130 КУпАП. Оскільки зазначеним Законом виключено підпункт 171, тому поновлено дію норми Закону, якою встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто за ст.130 КУпАП в останній редакції станом на 07 липня 2016 року. Адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено 14 грудня 2020 року, отже до вказаних правовідносин підлягає застосуванню закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, а саме нормативно-правового припису передбаченого ст. 130 КУпАП в редакції 07 липня 2016 року, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу безпідставні. Щодо тверджень адвоката Мудрика І.В. про нездійснення суддею першої інстанції допиту свідків, то такі апеляційний суд не вбачає підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки виклик у судове засідання та допит свідків є правом, а не обов`язком суду. Поряд з тим, у матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 14 грудня 2020 року, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують додаткового виклику вказаної особи у судове засідання для дачі пояснень. Що стосується доводів адвоката щодо задоволення клопотаня директора ПП «ЛІОН-ТРАНС» ОСОБА_4 від 02 лютого 2021 року про передачу матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу ПП «ЛІОН-ТРАНС», з метою застосування до правопорушника заходів громадського впливу, то слід зазначити наступне. Нормами статті 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. При цьому, застосування вимог статті 21 КУпАП є правом, а не обов`язком суду. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відтак, зважаючи на те, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння становить загрозу для безпеки та може привести до тяжких наслідків, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передання матеріалів справи на розгляд трудового колективу ПП «ЛІОН-ТРАНС» з метою застосування до останнього заходів громадського впливу. Крім того, ні клопотання про передачу матеріалів справи на розгляд трудового колективу, ні протокол загальних зборів трудового колективу не містять конкретних зобов`язань, які бере на себе вказаний колектив для здійснення заходів виховного впливу, спрямованих на недопущення вчинення останнім нових правопорушень. Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини, майновому стану, обставинам, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Мудрика І.В. залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 23 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.