Постанова Полтавський апеляційний суд № 546/516/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 546/516/18 Номер провадження 22-ц/814/865/21Головуючий у 1-й інстанції Романенко О. О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М. імена (найменування) сторін: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" відповідач: ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області, ухвалене 29 січня 2021 року у складі судді Романенко О.О. по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У травні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 698,39 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 30 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті ( http:www.privatbank.ua ) та складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Зазначало, що ОСОБА_2 своєчасно не виконувала умови договору та станом на 30 квітня 2018 року має заборгованість у розмірі 14 698,39 грн., а саме: 239,20 грн. заборгованості за тілом кредиту; 9011,17 грн. заборгованості по процентам; 4510 грн. заборгованості за пенею та комісією; 250 грн. штрафу (фіксована частина; 688,02 грн. штрафу (процентна складова). Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2020 у зв`язку зі смертю відповідачки ОСОБА_2 до участі у справі залучено її правонаступника ОСОБА_1 . Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у зв`язку із пропуском строків позовної давності. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило АТ КБ «Приват Банк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого у свою чергу є АТ КБ «Приватбанк», шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку укладено кредитний договір із ОСОБА_2 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 250,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8). При оформленні кредитної картки позичальник була ознайомлена і погодилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, що підтверджується її підписом на анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 8). До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» від 03.12.2008, яка містить відомості про базову відсоткову ставку на місяць у розмірі 2,5%; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів у розмірі 250 грн+5% від суми позову; порядок нарахування пені та комісії (а.с.9), а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 10-15). Позивачем ОСОБА_2 було надано кредитну картку, строк дії якої визначено до грудня 2011 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 79). Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 , 03 грудня 2008 року останній було встановлено кредитний ліміт у розмірі 250,00 грн, який було зменшено до 0,00 грн 30 жовтня 2019 року (а.с. 78). З виписки із рахунку ОСОБА_2 за договором №б/н станом на 23 квітня 2020 року вбачається, що 12 січня 2009 року останньою знято кошти з рахунку у розмірі 239,20 грн. Погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_2 за період з 12 січня 2009 року по 30 жовтня 2019 року не відбувалось. За вказаний період банком проводились списання штрафів та відсотків за кредитом (а.с. 75-77). Відповідно до наданого банком розрахунку (а.с. 5-7), заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 03 грудня 2008 року станом на 30 квітня 2018 року становить 14 698,39 грн., яка складається із наступного: 239,20 грн. заборгованість за кредитом; 9 011,17 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 510,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 688,02 грн. - штраф (процентна складова). ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08 квітня 2019 року (а.с. 114). З копії спадкової справи № 225/2019 (а.с. 113-116), заведеної після померлої ОСОБА_2 вбачається, що спадщину після померлої прийняв її син ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини. Судом встановлено, що строк дії договору відповідає кінцевий даті строку дії картки. Згідно довідки (а.с.79), кредитна картка видана ОСОБА_2 строком по грудень 2011 року, тобто кінцевим строком договору є 31 грудня 2011 року. Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, у даній справі вимоги банку про стягнення процентів та пені після грудня 2011 року (закінчення строку дії картки) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Посилання апелянта на те, що сторонами кредитного договору погоджено розмір відсотків та пені, не спростовує висновків місцевого суду, який встановив погоджені сторонами умови кредитного договору та визнав доведеність наявності заборгованості ОСОБА_2 за тілом кредиту, за процентами та за пенею. Підставою для відмови у задоволенні позову банку став пропуск позовної давності за обґрунтованими позовними вимогами. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Право вимоги за кредитним договором від 30 грудня 2008 року у позивача виникло починаючи з 01 січня 2012 року та тривало до 31 грудня 2015 року включно, хоча із відповідним позовом банк звернувся до суду лише у травні 2018 року. Таким чином, висновок місцевого суду про пропуск банком строків позовної давності ґрунтується на законі та дійсних обставинах справи. Апелянт, стверджуючи про те, що строк позовної давності ним пропущено не було, посилається на положення ст. 1281 ЦК України. Зокрема, частиною 3 ст. 1281 ЦК України визначено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Відтак, позивач вважає, що строки звернення до суду не пропущені, оскільки про смерть позичальника банк дізнався вже під час розгляду справи у суді першої інстанції. Проте, будь-яких вимог до спадкоємця ОСОБА_2 в порядку ст. 1281 ЦК України АТ КБ «ПриватБанк» не заявляло. Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 був залучений у справі в порядку процесуального правонаступництва. При цьому, строк позовної давності банком було пропущено саме на момент подачі позову, а не під час залучення правонаступника позичальника. Таким чином, місцевим судом правильно обраховано строки позовної давності та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку у зв`язку із пропуском строків позовної давності. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді Г.Л. Карпушин Л.М. Хіль