Ухвала КАС ВС № 420/6951/19

УХВАЛА 05 квітня 2021 року Київ справа №420/6951/19 адміністративне провадження №К/9901/9156/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №420/6951/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України, Одеської обласної прокуратури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування наказу №451 к від 22 жовтня 2019 року, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України, Одеської обласної прокуратури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: - визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора та Генерального прокурора в частині прийняття наказу №451к від 22 жовтня 2019 року про звільнення позивача з посади заступника прокурора Одеської області та з органів прокуратури; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №451к від 22 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Одеської області та з органів прокуратури; - поновити позивача на посаді в Одеській обласній прокуратурі рівнозначній (рівноцінній) тій, яку вона обіймала на момент звільнення, та в органах прокуратури з 22 жовтня 2019 року; - стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу до дати фактичного поновлення на роботі, у порядку та за алгоритмом, визначеним Постановами Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, якою затверджено Порядок обчислення заробітної плати, та №1155 від 11 грудня 2019 року «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності 16 січня 2020 року, з урахуванням п. 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ; - стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 150 000, 00 грн.; - допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один календарний місяць; - стягнути солідарно з Відповідачів на користь позивача компенсацію витрат на правову допомогу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 02 грудня 2019 року №50/ОФ у розмірі 26 000,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора та Генерального прокурора в частині прийняття наказу №451 к від 22 жовтня 2019 року про звільнення позивача з посади заступника прокурора Одеської області та з органів прокуратури; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №451к від 22 жовтня 2019 року про звільнення позивача з посади заступника прокурора Одеської області та з органів прокуратури; поновлено позивача на посаді заступника прокурора Одеської області з 22 жовтня 2019 року; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 вересня 2020 року по 02 листопада 2020 року у розмірі 75 025, 20 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Одеської області та органі прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць; стягнуто солідарно з Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь позивача компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 26 000,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції змінено та викладено четвертий та сьомий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді в Одеській обласній прокуратурі, прирівняній до посади заступника прокурора Прокуратури Одеської області з 22 жовтня 2019 року «Стягнути солідарно з Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп.». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року залишено без змін. 15 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №420/6951/19. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Обгрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину першу статті 235 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі №824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі №826/751/16, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 11 лютого 2021 року у справі №814/197/15. Також судами попередніх інстанцій застосовано пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пп. 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-IX без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а. Крім цього скаржник вказує на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пп. 1, абз.6 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, частини п`ятої статті 40 КЗпП України, якими передбачено можливість звільнення прокурора під час його перебування у відпустці, у тому числі, по догляду за дитиною, у разі неподання заяви про переведення до обласної прокуратури у ході атестації, у взаємодії з частиною 3 статті 40, частини 3 статті 184 КЗпП України. Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником та вирішення питання щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також, відповідач у поданій касаційній скарзі зазначає, що остання стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки судами не надано оцінки питанню щодо поновлення осіб на посадах, які вже відсутні у структурі та штатному розписі в органах прокуратури. Разом з касаційною скаргою Офісом Генерального прокурора заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №420/6951/19 до закінчення його перегляду у касаційному порядку. Однак, як вбачається з вимог статті 340 КАС України, питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, вирішується суддею-доповідачем в порядку підготовки справи до касаційного розгляду, а не на стадії відкриття касаційного провадження. Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 330 334 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ,

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №420/6951/19.

2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

3. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/6951/19.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №420/6951/19.

5. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду