Постанова 4850 № 200/954/21-а
від 05.04.2021 ·ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 року справа №200/954/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Деменкової Євгенії Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №200/954/21-а (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про скасування повідомлення від 23.10.2020 року №16382-20, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України про скасування повідомлення від 23.10.2020 № N-16382-20 про відмову у визнанні в Україні іноземного документу про освіту, зобов`язання відповідача визнати документ про освіту. В обґрунтування позовних вимог посилалася, що 23.10.2020 року відповідач прийняв рішення, оформлене повідомленням, яким відмовив позивачу у визнанні її диплому спеціаліста, виданого Ростовським державним університетом шляхів сполучення на підставі пп.13 п.2 розділу 4 Порядку №504 від 27.05.2015 року. Однак зазначене рішення не містить чіткої підстави його прийняття, що свідчить про його необґрунтованість. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погодившись з судовим рішенням, представник позивача, що діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. Обґрунтування апеляційної скарги. Предметом спору у цій справі є оскарження управлінських дій суб`єкта владних повноважень Міністерства освіти та науки України. Визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Відтак, спірні правовідносини підпадають під визначення публічно-правових, оскільки відповідач в цьому спорі виступає не як рівноправна сторона, а як носій суверенної влади, який своїм неправомірним рішенням в формі повідомлення не визнає від імені держави України іноземного документа про освіту. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, зазначає наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України про скасування повідомлення від 23.10.2020 № N-16382-20 про відмову у визнанні в Україні іноземного документу про освіту. В обґрунтування позовних вимог посилалася, що для працевлаштування, їй спочатку необхідно пройти процедуру визнання іноземного документа про освіту, оскільки позивач має диплом, виданий університетом в Російській Федерації. Оскільки відповідач є органом, який проводить процедуру визнання іноземних документів про освіту, позивач звернулася до міністерства, надавши всі необхідні документи. 23.10.2020 року відповідач прийняв рішення, оформлене повідомленням, яким відмовив позивачу у визнанні її диплому спеціаліста, виданого Ростовським державним університетом шляхів сполучення на підставі пп.13 п.2 розділу 4 Порядку №504 від 27.05.2015 року. Однак зазначене рішення не містить чіткої підстави його прийняття, що свідчить про його необґрунтованість. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження по справі, вважав, що спір має приватноправовий характер, тому позов необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства. Оцінка суду. Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження в ній є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача, яким відмовлено у визнанні в Україні диплому позивача, отриманого в іноземній державі. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України - публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Положеннями пунктів 1,5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача. Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору. У спірних відносинах, що склались у цій справі відповідач, відповідно до наданих йому повноважень, визначених Законом України «Про вищу освіту», наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 року №504 «Деякі питання визнання в Україні іноземних документів про освіту», розглянув надані позивачем документи та прийняв рішення про відмову у визнанні в Україні диплому позивача. Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішеннями відповідача Міністерства освіти і науки України, яке відповідно до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є органом виконавчої влади, в даному спорі наділено владно-управлінськими функціями, що свідчить про публічно-правовий, а не приватно-правовий характер спірних правовідносин. За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про належність цього спору до юрисдикції цивільних судів, без врахування характеру спору, його суб`єктного складу, предмету та підстав заявлених вимог. Відповідно до приписів частини першої статті 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий розгляд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Згідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Деменкової Євгенії Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №200/954/21-а задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №200/954/21-а скасувати. Направити справу №200/954/21-а до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 05 квітня 2021 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню. Повне судове рішення складено та підписано 05 квітня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар І.В. Сіваченко