Ухвала КЦС ВС № 761/13038/20

Ухвала 16 березня 2021 року м. Київ справа № 761/13038/20 провадження № 61-3488 ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 рокурішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 200 000,00 грн. До Верховного Суду 02 березня 2021 року Фонд подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Щодо підстав касаційного оскарження Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга Фонду не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постанови Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Такожнадіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Щодо сплати судового збору У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Разом з тим, заявник у касаційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору з підстав, передбачених частиною першою статті 136 ЦПК України. Посилається на те, щона сьогоднішній день в процедурі виведення неплатоспроможних банків з ринку перебуває велика кількість банківських установ. При цьому, загальна сума заборгованості Фонду перед Міністерством фінансів України та Національним банком України за позикою за рахунок Державного бюджету складає майже 70 млрд. грн, тому з урахуванням обмеженого бюджету Фонду на сплату судового збору, відсутня можливість його сплатити за подання касаційної скарги. Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Згідно з частиною другою статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Тобто, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише, щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених пунктом 3 вказаної норми. При цьому, суд касаційної інстанції враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, а саме, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. З огляду на викладене, оскільки предмет позову у цій справі не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги Фонду не підлягає задоволенню. У зв`язку з наведеним заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Враховуючи, що розмір оспорюваної суми становить 200 000,00 грн, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 4 000,00 грн (2 000,00 грн * 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату. Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки. Керуючись статтями 136, 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 17 квітня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Білоконь