Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3409/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" квітня 2021 р. Справа № 922/3409/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Геза Т.Д. без повідомлення учасників справи розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м. Харків (вх. №315) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 у справі №922/3409/20 (суддя Суслова В.В., повний текст рішення складено 28.12.2020) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м. Харків про стягнення 23722,07 грн,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (далі АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант"), в якому просило стягнути з відповідача борг у розмірі 23722,07 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04.07.2019 в с. Нові Вирки по вул. Молодіжна, буд. 28 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Chevrolet Niva" д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "ВАЗ 2106", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Білопільського районного суду Сумської області від 23.07.2019 у справі № 573/1179/19 ДТП сталося з вини ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" автомобіль за Договором страхування наземного транспорту №50/19-Т/П від 21.02.2019, у зв`язку з чим страховиком було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 43 544,15 грн. Враховуючи, що цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП була застрахована у відповідача, позивач звернувся до останнього з вимогою про сплату суми страхового відшкодування. Проте, відповідачем сума відшкодування сплачена була лише частково на суму 19772,08 грн, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 по справі №922/3409/20 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" страхове відшкодування у розмірі 21 722,07 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1925,15 грн, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 223,87 грн. В частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 2000,00 грн в позові відмовлено відмовлено. АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" з вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 у справі №922/3409/20 про стягнення з АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" страхового відшкодування в розмірі 21 772,07 грн, суми судового збору у розмірі 1 925,15 грн, витрат на професійну правову допомогу в розмірі 8 223,87 грн скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, за результатом аналізу документів щодо обставин ДТП, яка сталася 04.07.2019 за участю автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Chevrolet Niva, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , AT "СК "МЕГА-ГАРАНТ" дійшло висновку, що зазначена ДТП сталася внаслідок одночасної вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки у відповіді Національної поліції України (ідентифікатор 3019185802211977) зазначено як правопорушників обох винуватців - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, з урахуванням змішаної форми вини, сума страхового відшкодування яка була визнана AT "СК " Мега-Гарант " та перерахована на банківський рахунок ПрAT "СК "Арсенал Страхування" за вирахуванням суми франшизи та зменшена на 50% становила 19 772,08 гри. (43 544,15 гри. (сума виплаченого ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" страхового відшкодування * 0,5 - 2 000,00 грн. (сума франшизи). При цьому, постановою Білопільського районного суду Сумської області від 16.08.2019 у справі №573/1177/19 провадження у відношенні водія автомобіля Chevrolet Niva, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 було закрито з формальних підстав: відсутність в протоколі серії ОБ №145651 від 04.07.2019 вказівки на те, що в результаті порушення пункту 10.9. Правил дорожнього руху було спричинене пошкодження транспортних засобів та в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Під час розгляду Білопільським районним судом Сумської області справи №573/1177/19 про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, судом не досліджені та не оцінені докази, які б підтверджували або спростовували його винуватість або невинуватість у скоєнні. За таких обставин факт непритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку із недоліками складання протоколу про адміністративне правопорушення, автоматично не означає, що ця особа звільняється від цивільно-правової відповідальності за заподіяну нею шкоду. Отже, як вважає апелянт, господарський суд першої інстанції при ухваленні рішення, дійшов необґрунтованого висновку про те, що у зв`язку із виплатою ПрАТ "СК "Арсенал-Страхування" (страховиком ОСОБА_1 ) суми страхового відшкодування в розмірі 41 544,15 грн до нього перейшло право вимоги до AT "СК "МЕГА-ГАРАНТ" в межах суми фактичних затрат та не взято до уваги, що у ДТП, що відбулось 04.07.2019, були визнані винуватими водії обох транспортних засобів, оскільки вони разом допустили порушення Правил дорожнього руху, тобто існує змішана форма вини, яка відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2021 для розгляду справи №922/3409/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 у справі №922/3409/20 та повідомлено сторони, що розгляд зазначеної скарги буде здійснюватися у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Здоровко Л.М. для розгляду справи №922/3409/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№1647 від 08.02.2021) проти вимог та доводів даної апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. При цьому, як зазначає, позивач, матеріали справи №922/3409/20 містять копію постанови Білопільського районного суду Сумської області у справі № 573/1179/19 від 23.07.2019 щодо притягнення до адміністративної відповідальності та визнання винним ОСОБА_2 (страхувальник АТ «СК «Мега-гарант»). Поряд з цим, відповідач, стверджуючи про наявність обопільної вини як водія ОСОБА_2 , так і водія ОСОБА_1 , не може посилатися на власні розслідування, адже постановою Білопільського районного суду Сумської області по справі № 573/1177/19 від 16.08.2019 року ОСОБА_1 (страхувальник ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») було визнано невинуватим у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як свідчать матеріали та встановлено судом першої інстанції, 21.02.2019 між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", страховиком, та ТОВ "Універсальна лізингова компанія", страхувальником, укладено договір страхування наземного транспорту № 50/19-Т/П, згідно з умовами якого ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Chevrolet Niva", д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 04.07.2019 в с. Нові Вирки на вул. Молодіжна, буд. 28 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля "Chevrolet Niva", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "ВАЗ 2106", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Білопільського районного суду Сумської області від 23.07.2019 по справі № 573/1179/19, дана дорожньо-транспортна пригода, сталася з вини водія транспортного засобу "ВАЗ 2106", д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 . Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки "Chevrolet Niva", д/н НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток. Розмір відновлювального ремонту відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 13425 від 29.07.2019 року, складає 44 656, 19 грн. Відповідно до Рахунку СТО № S8100013497 від 23.07.2019, наданого ТОВ "Девелопмент Макс ЛЛС" "Автоінвестстрой-Суми", вартість відновлювального ремонту склала 43544,15 грн. Відповідно до умов договору страхування № 50/19-Т/П від 21.02.2019 ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" сплатило страхове відшкодування на підставі Рахунку СТО № НОМЕР_3 від 23.07.2019 ТОВ "Девелопмент Макс ЛЛС" "Автоінвестстрой - Суми" суму страхового відшкодування у розмірі 43 544 грн. 15 коп. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "ВАЗ 2106", д/н НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності № АО-3516208, виданого АТ "СК "Мета Гарант". 01.11.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків з додатком копій необхідних документів. АТ "СК "Мега Гарант" здійснило виплату по даній претензії частково в розмірі 19 772, 08 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4618 від 24 січня 2020 року. Проте невідшкодованою залишилась частина збитку, яка за підрахунками позивача складає 23 772 , 07 грн (43 544, 15 грн - 19 772, 08 грн = 23 772, 07 грн). При цьому, як вказує позивач жодних роз`яснень щодо зменшення суми виплати страхового відшкодування відповідачем надано не було. Зважаючи на наведене, позивач звернувся до із позовом у даній справі, в якому просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 23722,07 грн. Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що: - враховуючи положення статей статей 512, 514, 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", у зв`язку з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі ОСЦПВВНТЗ) здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування. В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ); - згідно з постановою Білопільського районного суду Сумської області від 23.07.2019 по справі № 573/1179/19 дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини водія транспортного засобу "ВАЗ 2106", д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останній визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). В той же час, Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 16.08.2019 у справі № 573/1177/19 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. Отже, у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) саме у відповідача (як страховика ОСОБА_2 ) виник обов`язок відшкодувати позивачеві (як страховику ОСОБА_1 ) шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи; - згідно зі ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сума сплати страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами укладеного договору. Проте, сума страхового відшкодування, яка заявлена до стягнення, була розрахована позивачем без урахування суми франшизи за Полісом № АО/3516208 у розмірі 2000,00 грн; - враховуючи вищевикладене, до позивача перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 41544,15 грн (43544,15 грн (сума страхового відшкодування) - 2000,00 грн (франшиза) = 41544,15 грн). Однак, Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування лише частково у розмірі 19772,08 грн. Страхове відшкодування у розмірі 21772,07 грн залишилось відповідачем не сплаченим (41544,15 грн - 19772,08 грн = 21772,07 грн). Отже, виходячи з наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 21722, 07 грн суми страхового відшкодування та про відмову в позові в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 2000,00 грн. Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Страховим випадком, за умовами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. За положеннями ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування"). Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Враховуючи наведене, заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності. При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування. За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вже зазначалось, положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування. В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ). Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування). Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17. Отже, ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування", здійснивши відшкодування страхувальнику ОСОБА_1 за договором страхування наземного транспорту № 50/19-Т/П від 21.02.2019, набуло статусу кредитора щодо ОСОБА_2 (у деліктних зобов`язаннях винуватця ДТП) та його страховика АТ "СК "Мета Гарант" (у зобов`язаннях страховика за полісом № АО-3516208) із вимогою здійснити відшкодування завданої шкоди. Тобто ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" набуло права вимоги до АТ "СК "Мета Гарант" (страховика ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування згідно з полісом № АО-3516208. Відповідач, не погоджуючись із заявленою позивачем сумою страхового відшкодування, зазначає, що ДТП сталася внаслідок одночасної вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зазначено у довідці Національної поліції України (ідентифікатор НОМЕР_4 ). А отже, за висновком відповідача, з урахуванням змішаної форми вини, ним було повністю виконано обов`язок щодо перерахування позивачу суми страхового відшкодування, яка за його розрахунком склала 19772,08 грн (43544,15 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) * 0,5 -2000,00 грн (сума франшизи) = 19772,08 грн) Проте, як правильно зазначив місцевий господарський суд, згідно з постановою Білопільського районного суду Сумської області від 23.07.2019 по справі № 573/1179/19 дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини водія транспортного засобу "ВАЗ 2106", д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останній визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В той же час, постановою Білопільського районного суду Сумської області від 16.08.2019 у справі № 573/1177/19 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. Відповідач в апеляційній скарзі зауважує, що постановою Білопільського районного суду Сумської області від 16.08.2019 у справі №573/1177/19 провадження у відношенні водія автомобіля Chevrolet Niva, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 було закрито з формальних підстав: відсутність в протоколі серії ОБ №145651 від 04.07.2019 вказівки на те, що в результаті порушення пункту 10.9. Правил дорожнього руху було спричинене пошкодження транспортних засобів та в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Під час розгляду Білопільським районним судом Сумської області справи №573/1177/19 про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, судом не досліджені та не оцінені докази, які б підтверджували або спростовували його винуватість або невинуватість у скоєнні ДТП. За таких обставин факт непритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку із недоліками складання протоколу про адміністративне правопорушення, автоматично не означає, що ця особа звільняється від цивільно-правової відповідальності за заподіяну нею шкоду. Проте, колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями відповідач, виходячи з наступних підстав. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідач, заперечуючи проти позову, фактично вдався до встановлення вини водія ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлює відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Відповідач не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. За викладених обставин відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц. Крім того, Верховний Суд у даній постанові дійшов висновку про обов`язковість при розгляді цивільної справи певної частини постанови адміністративного суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення в розрізі статті 61 ЦПК України, яка в питанні преюдиціальності постанови суду у справі про адміністративне правопорушення є аналогічною відповідним положенням частини 6 статті 75 ГПК (як для цивільного, так і для господарського суду постанова у справі про адміністративне правопорушення має преюдиціальне значення лише в питанні, чи мали місце відповідні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) саме у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за вирахуванням суми франшизи. Як свідчать матеріали справи, виконуючи свої зобов`язання за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 50/19-Т/П від 21.02.2019, ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування"" виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 43544,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 43678453 від 30.07.2019. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сума сплати страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами укладеного договору. З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування, яка заявлена до стягнення, була розрахована позивачем без урахування суми франшизи за Полісом № АО/3516208. Полісом № АО/3516208 встановлено франшизу у розмірі - 2000,00 грн. Разом з цим, як правильно зауважив місцевий господарський суд, позивачем у відповіді на відзив вказана сума франшизи спростована не була та не було подано доказів в підтвердження іншої суми франшизи за даним полісом. Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 41544,15 грн (43544,15 грн (сума страхового відшкодування) - 2000,00 грн (франшиза) = 41544,15 грн). Проте, Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування лише частково у розмірі 19772,08 грн, тоді як несплаченим залишилося страхове відшкодування у розмірі 21772,07 грн (41544,15 грн - 19772,08 грн = 21772,07 грн). Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд цілком правомірно визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 21772,07 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та відмовив в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 2000,00 грн. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 у справі №922/3409/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 05.04.2021 Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.І. Бородіна Суддя Т.Д. Геза