Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/9157/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/474/21 Справа № 204/9157/19 Головуючий у першій інстанції: Мащук В. Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» про припинення протиправних дій, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 16.11.2005 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Автогазбанк», що в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк», укладено кредитний договір №03/ф103/05. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань по вказаному договору, 16.11.2005 укладено іпотечний договір №03/ф103-з1/05, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим номером 6261. Предметом договору іпотеки є домоволодіння: літ.А-2 - житловий будинок: цегла, житловою площею 107,3 кв.м., загальною площею 354,4 кв.м., літ.Б - сарай, шл. блок, літ.В - сарай, цегла № 1-5 - огородження, І - споруди, ІІІ - мостіння, що розташоване на земельній ділянці площею 810 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Уточнивши позовні вимоги, позивач просила припинити протиправні дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» щодо відправки незаконних вимог позивачу щодо повернення боргу за кредитним договором № 03/ф103/05 від 16.11.2005 року та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 03/ф103-з1/05 від 16.11.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., за реєстровим номером 6261; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» здійснювати набуття права власності на предмет іпотеки, шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 нежитловий будинок: цегла, житловою площею 107, 3 кв.м., загальною площею 354, 4 кв.м., літ.Б - сарай, шл. блок, літ.В - сарай, цегла № 1-5 - огородження, І - споруди, ІІІ - мостіння, що розташоване на земельній ділянці площею 810 кв.м. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року позовні вимоги залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 16 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Автогазбанк» укладено кредитний договір № 03/ф103/05, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 152000 гривень з правом використання в доларах США та Євро на споживчі цілі, зі сплатою 22 % річних у гривні та 16,5 % річних у доларах США та Євро. Кредитні кошти надаються терміном до 14 листопада 2008 14.11.2008 року (а.с.17-20, 78-79 т.1). Відповідно до додаткової угоди №3 від 14 листопада 2008 року до кредитного договору №03/ф103/05 від 16 листопада 2008 року, внесено зміни до п. 1.2. кредитного договору №03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року та викладеного його в наступній редакції: «Кредитні кошти надаються терміном по 01 листопада 2010 року» (а.с.21, 80 т.1). 16 листопада 2005 року ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Автокразбанк» укладено іпотечний договір № 03/ф103-з1/05, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим номером 6261. Предметом договору іпотеки було домоволодіння: літ.А-2 - житловий будинок: цегла, житловою площею 107,3 кв.м., загальною площею 354,4 кв.м., літ.Б - сарай, шл. Блок, літ.В - сарай, цегла № 1-5 - огородження, І - споруди, ІІІ - мостіння, що розташоване на земельній ділянці площею 819 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-27, 81-83 т.1). Відповідно до договору про зміну іпотечного договору №03/ф103-з1/05 від 16 листопада 2005 року, укладеного 16 квітня 2007 року, п.1.1. договору викладено в наступній редакції: Цей договір забезпечує виконання зобов`язання іпотекодавця по кредитному договору № 03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року, додаткової угоди № 1 від 16 квітня 2007 року, згідно якого іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит у сумі 354000,00 грн у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії з кінцевим терміном повернення до 14 листопада 2008 року та з правом використання кредиту у доларах США та ЄВРО, а іпотекодавець зобов`язаний повернути кредит у розмірі 354000,00 грн. у термін до 14 листопада 2008 року (арк.с.28-29, 84 т.1). На час розгляду даного позову зазначені договори є чинними, доказів іншого позивачем не надано. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до виписок з особового рахунку з 16 листопада 2005 року по 26 березня 2012 року та 23 березня 2012 року по 28 грудня 2012 року позивач отримувала грошові кошти в іноземній валюті - долар США (а.с.32-33, 86-87 т.1). 29 листопада 2019 року ТОВ ФК «Довіра і гарантія» направило на адресу позивача з вимогу про усунення порушень, відповідно до якої станом на 13 березня 2019 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 119195,92 грн, а тому відповідач вимагав виконати порушене основне зобов`язання, сплатити заборгованість за кредитним договором №03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року в розмірі 119195,92 грн, та попередив про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.30-31, 85 т.1). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23 грудня 2019 року №194620600, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. 17 листопада 2005 року Приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л. зареєстрована заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: договір іпотеки (а.с.34-36, 88-89 т.1). Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки норми Конституції України мають вищу юридичну, а Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту, також, у спосіб, не передбачений законом, але, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Виходячи з викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши, щоміж сторонами існує спір щодо наявності та/або відсутності заборгованості за кредитним договором, і дане питання підлягає вирішенню в порядку розгляду позову, зокрема, про стягнення кредитної заборгованості або ж припинення зобов`язань, а тому вимоги позивача про припинення дій банку щодо відправки вимог щодо сплати позивачем боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними та необґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимоги про заборону відповідачу здійснювати набуття права власності на предмет іпотеки, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів, що банком розпочато дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на квартиру та щодо порушення прав позивача. Іпотечний договір містить відповідне застереження щодо права банку на звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а само по собі повідомлення банку про намір у майбутньому звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не є зверненням стягнення на предмет іпотеки банком, у тому числі у позасудовому порядку. Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що відповідно до ст. 386 ч. 2 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, оскільки норма ч. 2 ст. 386 ЦК закріплює за власником право звернутися до суду з вищевказаною вимогою лише у разі наявності у власника достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою; проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а зобов`язування відповідача припинити певні дії на майбутнє не передбачено законом. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді