Постанова 4814 № 552/3453/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3453/19 Номер провадження 22-ц/814/58/21Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавськогоапеляційного суду в складі: головуючого судді: Триголова В.М. суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., секретар: Коротун І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 15 вересня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», Департаменту з питань реєстрації, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавакомунсервис», про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положення Закону України «Про захист прав споживачів»,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТЗДВ «Полтавтрансбуд» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положення Закону України «Про захист прав споживачів». 08.10.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася із уточненими позовними вимогами до ТЗДВ «Полтавтрансбуд», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положення Закону України «Про захист прав споживачів». Позов обгрунтувано наступними обставинами.25.07.2017 року між ОСОБА_3 та ТЗДВ «Полтаватрансбуд» був укладений договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Предметом договору є майнові права на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість майнових прав на об`єкт становить 631 800 грн., у тому числі ПДВ, що нараховується згідно діючого законодавства на дату виникнення податкового зобов`язання. Пунктом 3.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за цим договором на користь продавця до 30.09.2018 року. Графік платежів, при укладенні договору, не встановлювався. Будь-яких додаткових угод до договору щодо вартості майнових прав вона з відповідачем не укладала. В рахунок виконання умов договору вона сплатила по договору за платіжним дорученням №2712_7 від 25.07.2017 року 100 000 грн., №2712_76 від 26.07.2017 року 110 600 грн., платіжним дорученням №2718_32 від 09.10.2018 року 200 000 грн., платіжним дорученням №2712_27 від 12.11.2018 року 200 000 грн., платіжним дорученням №3293- 18 від 05.04.2019 року 24 800 грн., всього по договору нею сплачено 635 400 грн. Вона умови договору виконала повністю. Однак 25.04.2019 року вона отримала від відповідача лист №15/1 від 22.01.2019 року, який був відправлений відповідачем 10.04.2019 року про те, що договір припиняється. Як на підставу припинення договору відповідач послався на те, що за вказаним договором вона взяла на себе зобов`язанняз дійснити оплату майнових прав за квартиру АДРЕСА_2 в сумі 631 800 грн., однак станом на 30.09.2018 року порушила зобов`язання в частині проведення розрахунків., які передбачені розділом 3 договору. Оскільки відповідач прийняв від неї виконання зобов`язань за договором у повному обсязі, прийнявши як оплату по договору після 30.09.2018 року 421 200 грн., то зазначена обставина свідчить про те, що відповідач не припиняв дію договору та не мав наміру його припиняти до 10.04.2019 року, оскільки не здійснив жодних дій для припинення договору, що передбачені договором у період з 30.09.2018 року по 10.04.2019 року, а значить погодився з тим, що вона повністю виконала умови договору. Позивач також зверталась до відповідача ТЗДВ «Полтавтрансбуд» із письмовою заявою про те, щоб із вартості робіт по будівництву квартири виключили вартість штукатурки та проведення електричної проводки, оскільки вона, як майбутній власник квартири, мала на меті виконати вказані роботи за своїм планом. Їй наддали такий дозвіл, попередньо вирахувавши, що такі роботи в визначеній вартості квартири по договору, закладені у розмірі 21200 грн. Виконання сааме цих робіт проводилось за її власний рахунок, поза межами вартості договору. Та обставина, що сааме ці роботи вона проводила у квартирі за власний рахунок можуть підтвердити свідки, які виконували вказані роботи. Виконання нею вказаних робіт у квартирі за власний рахунок письмово не оформлялось додатковими угодами до договору. Однак відповідач зажадав, щоб вона повністю сплатила кошти по договору, хоч вона виконала вказані роботи за власний рахунок, але повинна доплатити суму коштів, яка зазначена в договорі, що вона і зробила 05.04.2019 року. При цьому відповідач не врахував тієї обставини, що відповідно до звичаїв ділового обороту, прийняттям від неї коштів в рахунок виконання умов договору, відповідач фактично пролонгував терміни сплати коштів по договору, а оскільки станом на час відправлення їй листа про припинення договору, договірні зобов`язання по оплаті договору нею виконані повністю, то відповідач не мав підстав в односторонньому порядку припиняти дію договору. Пунктом 4.4 договору передбачено право продавця відмовитись від договору у разі порушенням покупцем зобов`язань розділу 3 договору, що регулює порядок і строки оплати. Пунктами 4.5 та 4.5.1 передбачена процедура відмови продавця від договору, а сааме направлення листа покупцеві про припинення договору. Позивач вважає несправедливими, недобросовісними та такими, що порушують її права, завдають істотної шкоди пункти договору 4.5, 4.5.1 та п.п. 4.7, 4.8 (в частині умови про те, що строк поернення коштів визначається продавцем).Вона, як споживач, навіть не може своєчасно довідатися, що договір припинений, бо у вказаний в договорі строк 5 днів, з дня відправлення рекомендованого листа про відмову від договору, вона практично не зможе отримати рекомендований лист, у встановлений договором п`ятиденний строк, з дня відправлення поштової кореспонденції, як підстава припинення договору суперечить Правилам надання послуг поштового зв`язку, з положень яких вбачається, що у такий короткий термін рекомендована кореспонденція до адресата дійти практично не може. Також в ході підготовчого судового засідання по даній справі позивачу стало відомо, що у квартирі АДРЕСА_3 змінено нумерацію на АДРЕСА_4 і відповідно до договору купівлі-продажу №94 від 23 травня 2019 року продано ОСОБА_2 . Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано 03.07.2019 року за ОСОБА_2 . Згідно позовних вимог ОСОБА_1 остаточно просила: - визнати частково недійсним договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», а сааме пункти 4.5, 4.5.1, 4.7 та 4.8 в частині умови про те, що строк повернення коштів визначається продавцем; - застосувати наслідки часткової недійсності договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд»; - визнати договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» чинним (діючим, не припиненим); - визнати дії Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд», які полягають в припиненні договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» в односторонньому порядку незаконними; - визнати факт, що квартира АДРЕСА_5 , відносно якої був укладений договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року з ОСОБА_1 ; - зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» внести зміни в договір купівлі-продажу №51 майнових прав від 25 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_6 , змінивши номер квартири на АДРЕСА_4 ; -зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» скласти та підписати акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 з ОСОБА_1 ; -визнати за нею, ОСОБА_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_7 ; -визнати право власності за нею, ОСОБА_1 , на квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 70,6 кв.м, з них житловою площею 31,8 кв.м, яка складається з кімнати «5» площею 13,6 кв.м; кімнати «6» площею 18,2 кв.м; кухні «2» площею 14,0 кв.м; коридору «1» площею 14,6 кв.м; ванноїкімнати «З» площею 3,7 кв.м; вбиральні «4» площею 2,1 кв.м; -скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 70,6 кв.м - за ОСОБА_2 . Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 17.02.2020 року замінено Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Полтавськоїміської ради на його правонаступника Департамент з питань реєстрації. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 15 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», Департаменту з питань реєстрації, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавакомунсервис», про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положення Закону України «Про захист прав споживачів». Додатковим рішенням Київського районного суду м.Полтави від 30 листопада 2020 року в задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд», Департаменту з питань реєстрації про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру частково недійсним, визнання незаконним припинення договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, встановлення факту нумерації квартири, зобов`язання вчинити дії, визнання права власності на майнові права відповідно до положення Закону України «Про захист прав споживачів» відмовлено за безпідставністю. Судові рішення оскаржила ОСОБА_1 , вважає рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що винесені внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування доводів апеляційних скарг скаржник посилається на обставини справи, викладені нею у позовних вимог, вважає, що судом не досліджено усіх доказів у справі та не надано їм відповідну правову оцінку. Також у апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_1 зазначила, що у судовому рішенні не відображено того факту, що вона є працівником підприємства ТЗДВ «Полтавтрансбуд» і має право на отримання житла по пільговій ціні, а тому підняття вартості квадратного метра з боку відповідача є незаконним. У відзиві на апеляційну скаргу Департамент з питань реєстрації зазначив, що внесення даних про реєстрацію об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_9 здійснено приватним нотаріусом Удовіченко М.Ю., тобто державну реєстрацію вказаного майна державні реєстратори Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або Департаменту з питань реєстрації. ТЗДВ «Полтавтрансбуд» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Київського районного суду м.Полтави від 15 вересня 2020 року. Відповідач не погоджується із доводами позивача, що спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», також посилається на принципи свободи договору та визначення сторонами його умов на власний розсуд, в тому числі, щодо односторонньої відмови. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Місцевим судом встановлено, що 25 липня 2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» та ОСОБА_1 було укладено договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (а.с.13-15, том 1). Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що майнові права на об`єкт за цим договором одержуються позивачем від відповідача шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав. Акт приймання-передачі майнових прав підписується сторонами протягом 60 календарних днів з дати одержання продавцем технічного паспорту на будинок, в якому знаходиться об`єкт, але не раніше здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, що визначені у пункті 3.1 з урахуванням п. 3.2 цього договору. Право власності на майнові права на об`єкт переходить від продавця до покупця після підписання акта приймання-передачі майнових прав. Пунктом 1.6 договору передбачено, що умови, суми і порядок перерахування грошових коштів покупцем на користь продавця визначаються договором, додатками до нього, а також додатковими угодами, укладеними до цього договору. Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість майнових прав на об`єкт становить 631800 грн., у тому числі ПДВ, що нараховується згідно діючого законодавства на дату виникнення податкового зобов`язання. Пунктом 3.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за цим договором згідно графіка платежів, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до графіку сплати платежів, позивач повинна була сплатити кошти по договору до 30.06.2018 року. Пунктом 4.3 встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань однією із сторін цей договір може бути розірваний сторонами. Одностороння відмова від виконання цього договору не допускається, за винятком випадків, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Пунктом 4.4 встановлено, що продавець має право відмовитись від цього договору при настанні одного з зазначених випадків: а) порушення покупцем своїх збов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору (в тому числі порушення строку оплати згідно графіку); б) у випадку не підписання покупцем акту приймання-передачі об`єкту протягом 60-денного строку, визначеного п.1.5 даного Договору. Пунктом 4.5 визначено, що у випадку відмови продавця від цього Договору продавець направляє покупцю за адресою, зазначеною в реквізитах цього Договору, повідомлення про таку відмову. Сторони за взаємною згодою встановили, що наслідком відмови продавця від цього Договору є припинення останнього. Договір припиняється з моменту спливу п`яти робочих днів з дня відправлення повідомлення про відмову, а в частині виконання грошових вимог - в день повного їх здійснення. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище п`ятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається продавцю відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. Пунктом 4.5.1 передбачено, що з моменту відмови продавця від цього Договору (тобто з шостого робочого дня з дня направлення повідомлення, передбаченого п.4.5 цього Договору) зобов`язання продавця щодо передачі майнових прав покупцю вважаються такими, що припинилися. Пунктом 4.6 встановлено, що у випадку відмови продавця від цього Договору з підстав, передбачених п.п.а) та/або п.п.б) п.4.4 цього Договору продавець зобов`язується повернути покупцю суму здійснених ними платежів. Повернення продавцем платежів у передбачених цим Договором випадках здійснюється на користь покупця, який здійснював відповідну оплату. Пунктом 4.7 визначено, що у випадку відмови продавця від цього Договору з підстав, передбачених п.п.а) та/або п.п.б) п.4.4. цього Договору продавець повертає покупцю суму здійснених ним платежів за вирахуванням на свою користь штрафу в розмірі 25% від суми таких платежів за неналежне виконання покупцем своїх зобов`язань. Пунктом 4.9 встановлено, що розірвання цього Договору після підписання Акту приймання-передачі майнових прав на об`єкт не допускається. Строк повернення коштів визначається продавцем. Місцевим судом встановлено, що позивачем порушено умови договору щодо оплати до 30 вересня 2018 року. А саме позивач ОСОБА_1 сплатила 25.07.2017 року 100 000 грн., 26.07.2017 року 110 600 грн., 09.10.2018 року 200 000 грн., 12.11.2018 року 200 000 грн. та 05.04.2019 року 24 800 грн. Станом на дату настання кінцевого строку оплати 30.09.2018 року, позивач сплатила лише 210 600 грн., а повинна була сплатити 631 800 грн., чим і порушила умови договору. 22 січня 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» звернулось з листом за №15/1 до ОСОБА_1 , в якому вказувало, що відповідно до умов Договору №51 ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання здійснити оплату майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 в сумі 631 800 грн. Станом на 30.09.2018 року ОСОБА_1 порушенні зобов`язання в частині розрахунків (розділ 3 Договору). Керуючись правом передбаченим пп.а) п.4.4., п.4.5. договору №51, ТЗДВ «Полтавтрансбуд» повідомило ОСОБА_1 про свою відмову від вищезазначеного Договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладеного 25.07.2017 року, що має наслідком припинення останнього (а.с.17, том 1). Платіжним дорученням №3138 від 26.06.2020 року відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти в сумі 476 550 грн. по договору №51 від 25.07.2017 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , в т.ч. ПДВ 79 425 грн. (а.с.105, том 2). Крім того, в судовому засіданні місцевого суду встановлено і дану обставину не заперечували сторони по справі, що 23 травня 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» та ОСОБА_2 було укладено договір №94 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (а.с.114-116, том 1). Згідно пункту 1.1. продавець продає, а покупець купує майнові права на 2-х кімнатну квартиру, будівельний АДРЕСА_10 . Відповідно до пункту 3.1. даного договору вартість майнових прав на об`єкт становить 737100 грн., які згідно до платіжних доручень сплачені ОСОБА_2 (а.с.55-56, том 2). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.07.2019 року власником квартири АДРЕСА_8 є ОСОБА_2 (а.с.146-147, том 1). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторони погодили умови договору №51 від 25.07.2017 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на договорі, а отже позивач була обізнана з усіма умовами договору, ніяким чином не оскаржила ці умови при підписанні договору. Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що оскаржуваний правочини не відповідає вимогам встановленим ст.203 ЦК України, іншим вимогам закону або порушують її законні права та інтереси. З огляду на те, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірну квартиру у встановленому законом та договором порядку не набуте, місцевий суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо визнання її власником квартири не ґрунтується на законі. Ухвалюючи додаткове рішення, та вирішуючи спір в частині позовних вимог про - визнання договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» чинним (діючим, не припиненим), визнання дій ТОВ «Полтаватрансбуд», які полягають в припиненні договору №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» в односторонньому порядку незаконними, визнання факту, що квартира АДРЕСА_5 , відносно якої був укладений договір №51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 25 липня 2017 року з ОСОБА_1 , зобов`язання Товариство з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» внести зміни в договір купівлі-продажу №51 майнових прав від 25 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_6 , змінивши номер квартири на АДРЕСА_4 , зобов`язання Товариство з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» скласти та підписати Акт приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 з ОСОБА_1 , визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 , місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено ті обставини, що вона належним чином виконала вищевказані зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 25 липня 2017 року, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Так, в силу частини першої статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зі змісту даної статті слідує, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки. Приписами статті 627 ЦК Українивстановлено, що відповідно до статті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК Українинабуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві. Отже, оскільки судом встановлено, що позивачем станом на 30 вересня 2018 року належним чином умови договору не виконані, а саме не внесено 100% оплати за квартиру, то колегія суддів приходить до висновку про позивач не набула право власності на майнові права на спірну квартиру. При цьому, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено наявність домовленості між сторонами договору про відстрочку оплати за договором. Доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2020 року про те, що з аналізу п.п. 2.2 та 3.4 спірного договору позивач повинна сплатити кошти до строку здачі будинку в експлуатацію, колегія суддів вважає припущеннями, оскільки п. 3.4 визначена конкретна дата внесення суми оплати за договором. Пункт 2.2 договору визначає орієнтовну дату здачі будинку в експлуатацію. При цьому, жодної умови, яка б пов`язувала строк оплати зі строком здачі будинку в експлуатацію договором не передбачено. Крім того, посилання апелянта на те, що висновком почеркознавчої експертизи від 25.03.2020 року, проведеної по матеріалам кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12019170020001881 встановлено, що лист №15/1 від 22.01.2019 року про припинення дії договору направлений на ім`я позивача підписаний не ОСОБА_4 генеральним директором ТЗДВ «Полтаватрансбуд», колегія суддів не бере до уваги, оскільки представником ТЗДВ «Полтаватрансбуд» вимога, викладена у вказаному листі була підтримана, та не заперечувалась наявність підстав для припинення договору, укладеного з ОСОБА_1 . Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За правилами частини першої статті 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Отже, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що оскаржуваний правочини не відповідає вимогам встановленим ст.203 ЦК України, іншим вимогам закону або порушують її законні права та інтереси, та місцевим судом зроблено вірний висновок про безпідставність позовних вимог. Інші наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України. За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, ст. 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 15 вересня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 листопада 2020 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов