Постанова 4820 № 681/1104/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 681/1104/20 Провадження № 22-ц/4820/517/21 Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №681/1104/20 за апеляційною скаргою адвоката Волошиної Ірини Вікторівни, поданою в інтересах ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2021 року (суддя Горгулько Н.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду адвокат Волошина І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 зазначала, що судовим наказом Полонського районного суду Хмельницької області від 28.11.2019 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного судового наказу Корабельним РВ ДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження. Представник посилається на те, що ОСОБА_2 в повному обсязі не сплачує аліменти, у зв`язку із чим за період з 30.10.2019 по 15.07.2020 утворилася заборгованість в сумі 20164,36 грн та неустойка (пеня) в сумі 29223,85 грн. Враховуючи положення ст. 196 СК України, позивач після уточнення позовних вимог 09.11.2020, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 30.10.2019 по 30.09.2020 в сумі 14850,56 грн та судові витрати. Рішенням Полонського районного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку від суми несплачених аліментів за період з 30 жовтня 2019 року по 15 липня 2020 року включно в розмірі 3738 грн 48 коп та 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп. Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині визначення суми неустойки, адвокат Волошина І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку та вказує, що рішення постановлено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Так апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо та обмежується лише кількістю днів у цьому місяці без врахування кількості днів до моменту фактичної виплати аліментів. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував положення ч.2 ст. 196 СК України у редакцій, чинній на час розгляду справи. Крім того, в уточнених позовних вимогах позивачка просила суд стягнути пеню у розмірі 14850,56 грн та судові витрати, однак суд стягнув 3738,48 грн, тоді як відповідач визнав позовні вимоги у розмірі 9130,64 грн. Зважаючи на викладене апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 30.10.2019 по 30.09.2020 в розмірі 14850,56 грн та 3000 грн в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам в повному обсязі не відповідає. Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання ОСОБА_4 обов`язку зі сплати аліментів, навів свій розрахунок пені за період з 31.10.2019 по 15.07.2020 та стягнув з відповідача на користь позивачки 3738,48 грн неустойки від суми несплачених аліментів. Проте, судова колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру пені, що підлягає до стягнення із ОСОБА_2 , в частині відмови у стягненні пені за прострочення сплати аліментів та в частині визначення періоду нарахування пені, оскільки ці висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12). Наказом Полонського районного суду від 28 листопада 2019 року стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с.11). На підставі вказаного судового наказу Корабельним районним відділом державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини за період з 31.10.2019 по 30.09.2020 не сплачував, а тому за цей період утворилася заборгованість в сумі 14850,56 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості старшого державного виконавця Корабельного районного ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 60). Згідно розрахунку старшого державного виконавця Корабельного районного ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість у ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 28.10.2020 відсутня (а.с.61). Відповідно до квитанції від 08.10.2020 ОСОБА_2 сплатив 14850,56 грн. на рахунок Корабельного РВ ДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по виконавчому провадженню 60904564 (про стягнення аліментів) і 13.10.2020 ОСОБА_1 одним платежем отримала безготівкове зарахування в рахунок стягнення аліментів з ОСОБА_2 в сумі 14707,65 грн. (а.с. 47, 65- 66). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не належно виконує покладений на нього ст. 180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття та дійшов правильного висновку про наявність передбачених ст. 196 СК України підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки неустойки за прострочення сплати аліментів. За загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Однак, суд першої інстанції не встановив всіх обставин, що мають значення для визначення розміру неустойки, а саме не вірно визначив кількість днів та період прострочки, за який слід проводити нарахування пені, у зв`язку з чим неправильно обчислив розмір пені та при стягненні пені в сумі 3738,48 грн порушив норми ч. 1 ст. 196 СК України . Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів). На підставі ч. 4 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом. Згідно ч. 1 ст. 196 СК України (в редакції на час звернення позивача до суду із позовом) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року (справа № 14-616цс18). З огляду на вищенаведене, пеня за період з 31.10.2019 по 30.09.2020 (межі позовних вимог) за несплату аліментів становить 32339,09 грн. (за 31.10.2019 - 509,87 грн. (152,20грн. (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем за 31.10.2019) х 335 днів (за період з 31.10.2019 по 30.09.2020) х 1%)) + (листопад 2019 року - 7878,55 грн (2358,85 грн * 334 дні * 1%)) + (грудень 2019 року - 7170,90 грн (2358,85 грн * 304 дні * 1 %)) + (січень 2020 року - 6336,08 грн (2320,91 грн * 273 дні * 1%)) + (лютий 2020 року - 2300,21 грн (950,50 грн * 242 дні * 1%)) + (березень 2020 року - 2034,07 грн (950,50 грн * 214 днів * 1%)) + (квітень 2020 року - 1739,41 грн (950,50 грн * 183 днів * 1%)) + (травень 2020 року -1454,26 грн (950,50 грн * 153 дні * 1%)) + (червень 2020 року - 1159,61 грн (950,50 грн * 122 дні * 1%)) + (липень 2020 року - 874,46 грн (950,50 грн * 92 дні * 1%)) + (серпень 2020 року - 579,80 грн (950,50 грн * 61 день * 1%)) + (вересень 2020 року - 301,87 грн (1006,25 грн * 30 днів * 1%)) . Вирішуючи питання про розмірі пені, що підлягає до стягнення із відповідача, апеляційним судом враховується положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що такий розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня. А тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права є обґрунтованими. Враховуючи те, що суд першої інстанції залишив поза увагою зазначені вище норми законодавства, не виконав належного розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо проведення судом неналежного розрахунку пені та приходить до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення в частині стягнення пені та в частині відмови у стягненні пені за прострочення сплати аліментів та необхідності ухвалення в цій частині нового судового рішення. Оскільки сума неустойки за прострочення сплати відповідачем аліментів за період з 31.10.2019 по 30.09.2020 у розмірі 32339,09 грн перевищує 100% заборгованості ОСОБА_2 по аліментах станом на 30.09.2020 (14850,56 грн), колегія суддів дійшла висновку, що підлягає до задоволення позов ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 14850,56 грн, що відповідає уточненим позовним вимогам. Разом з тим, оскаржуване судове рішення в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу відповідає вимогам діючого процесуального законодавства і апелянтом не зазначено, яку норму матеріального чи процесуального права порушено судом при вирішенні цього питання, адже позивачка просила суд стягнути 3000 грн зазначених витрат, пов`язаних із розглядом справи і суд, оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надані учасником справи докази, стягнув з відповідача цю суму судових витрат. Оскільки ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги відповідно до п. 3ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до ч 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України підлягає до стягнення із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1261,20 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Волошиної Ірини Вікторівни, поданої в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2021 року в частині стягнення пені та в частині відмови у стягненні пені за прострочення сплати аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) 14850 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 50 коп пені за прострочення сплати аліментів. В решті рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) 20 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 02 квітня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай