Постанова Херсонський апеляційний суд № 648/82/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 648/82/21 Головуючий в 1 інстанції: Строілов С.О. Провадження № 33/819/163/21 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2021 року Суддя Херсонського апеляційного суду Гемма Ю.М., за участю захисника Білого В.В. в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника Білого В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01.01.2021 року о 21-30 год. на трасі М-14 203,5 км в Білозерському районі Херсонської області керував транспортним засобом «AUDI A3» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України. В апеляційній скарзі захисник Білий В.В. в інтересах ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість постанови суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Свої доводи мотивує тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, за кермом авто перебувала його дівчина ОСОБА_2 .. Ці обставини вона повідомила під час допиту в судовому засіданні. Крім того, апелянт вказує про те, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, і зміна відомостей в протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції була здійснена з порушенням вимог законодавства. ОСОБА_1 не було відомо про суть зміни формулювання порушення ПДР, оскільки він не володіє українською мовою. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності перекладача, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 , передбачених ст.268 КУпАП. Поза увагою суду залишено те, що протокол є недопустимим доказом у справі. Судом належним чином не обґрунтовано мотиви прийнятого рішення. Крім того, апелянт посилається на те, що відповідно до Закону України від 17.06.2020 року №720-IX виключено норму, яка передбачала відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що у справі про адміністративне правопорушення порушено положення ст.6,7,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, було належним чином повідомлено про дату, час і місце апеляційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду апеляційної інстанції, а також про його обов`язкову участь в апеляційному розгляді, не надходило. Заслухавши пояснення захисника Білого В.В. в інтересах ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, який підтримав свої апеляційні вимоги, просив їх задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом першої інстанції дотримано вищевказаних вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а така само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 КУпАП. Пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або щодо перебування особи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складання висновку за результатами огляду проводиться у присутності поліцейського. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до розділу 1 п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 р. за N1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Відповідно до п.2 Інструкції - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Згідно із п.6 цієї Інструкції - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). За змістом зазначених вище правових норм, проведення медичного огляду в закладах охорони здоров`я допускається у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції з використанням спеціальних технічних засобів або незгоди водія з результатами такого огляду. Зазначені вище вимоги закону як поліцейськими під час складання протоколу про адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , так і судом першої інстанції під час встановлення фактичних обставин справи, дотримано в повному обсязі. Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2021 року о 21-30 год. ОСОБА_1 на трасі М-14 203,5 км в Білозерському районі Херсонської області керував транспортним засобом «AUDI A3» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України. Зазначені обставини, за яких ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, підтверджуються наступними доказами. Зокрема, поясненнями ОСОБА_1 , який під час судового розгляду не заперечував факт проходження в присутності свідків огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотеста Драгер, за результатами якого встановлено стан його алкогольного сп`яніння, а також не оспорював факт його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 ч.2 КУпАП, як водія, за порушення ним правил дорожнього руху в цей же день. Результатами огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведеного за допомогою приладу «Драгер ARLM-0353» тест № 92 та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких результати огляду становлять 0,66 %. Поясненнями свідка ОСОБА_3 , який в суді пояснив, що, за вказаних у протоколі обставин, в його присутності ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотеста «Драгер» та результати огляду склали 0,66 %, з чим ОСОБА_1 погодився. Аналогічними письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 . Інформаційною довідкою, згідно якої ОСОБА_1 отримав на території України посвідчення водія ВЕВ № 02154 23.01.2008 року. Відеозаписами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення та аналогічними відеозаписами, наданими в якості доказів захисником, з яких випливає, що ОСОБА_1 під час проходження огляду на стан сп`яніння в присутності свідків та при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також при притягненні в цей же день до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП йому роз`яснювались процесуальні права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, при цьому він не надав своїх пояснень щодо вчиненого адміністративного правопорушення, будь-яких зауважень або заперечень щодо змісту протоколу від нього не надходило, він не вказував про те, що йому не зрозуміло державну мову, якою складено протокол та суть адміністративного правопорушення, яке ним вчинено, ним не було надано працівникам поліції документів, що підтверджують його громадянство, від нього не надходило заяв про необхідність залучення перекладача та захисника, тобто ОСОБА_1 реалізував своє право на захист. Лише під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 вказав про те, що він не розумів підстав складання протоколу щодо нього. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2007 року проживає на території України та має офіційне місце реєстрації, що не оспорюється апелянтом. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що доказів того, що ОСОБА_1 , який тривалий час проживає на території України, отримав посвідчення водія у 2008 році в м. Миколаєві, не володіє державною мовою, на що посилається захисник, матеріали справи не містять, з заявою до працівників поліції про залучення перекладача ОСОБА_1 не звертався. За змістом ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Відповідно до п.12 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 №1376 у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача. Як випливає з матеріалів справи, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у працівників поліції були відсутні підстави для виконання вищевказаних вимог закону, оскільки саме особою, стосовно якої було складено даний протокол, не було вказано про порушення її прав. Отже, переконливих доказів того, що при складанні протоколу ОСОБА_1 потребував послуг перекладача, матеріали справи не містять. Ці ж обставини не підтверджені письмовими поясненнями свідків. Зазначені вище обставини не доводить факт порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому доводи захисника з цього приводу не знаходять свого підтвердження. У зв`язку з чим, підстави вважати, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були порушені права ОСОБА_1 через незалучення перекладача, відсутні, тому у суду не було підстав для визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 не був згоден з діями працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, а також про оскарження ним таких дій у встановленому законом порядку. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що керування транспортним засобом здійснював не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , пояснення якою суд обгрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження та правильно розцінив їх як її намагання посприяти ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності, і ці висновки суду захисником не спростовано. Посилання захисника на те, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було виключено норму, що встановлювала відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП, були предметом розгляду в суді першої інстанції та правильно не прийняті до уваги, оскільки Законом України від 17.06.2020 року №720-IX скасовано чинність Закону України № 2617- VIII від 22.11.2018, яким змінено редакцію ст.130 КУпАП та виключено адміністративну відповідальність. Тобто, є хибними доводи апелянта про те, що за ч.1 ст.130 КУпАП скасовано відповідальність і справа щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю. Мотиви апеляційної скарги сторони захисту про те, що у вказаній справі порушено засади, регламентовані ст.6,7,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не відповідають змісту матеріалів справи та жодним чином не доведені. Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотримання вимог ст.254, 256 КУпАП, та додані до нього пояснення свідків, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, результати огляду, направлення на медичний огляд, є належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності викривають ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Тому доводи апелянта про неналежність та недопустимість доказів слід визнати неспроможними. Інших доводів щодо оспорювання фактичних обставин справи та незаконності судового рішення, апелянтом не наведено. Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, дослідивши всі зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Тому доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наявність підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення, не ґрунтуються на матеріалах справи. Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст.33 КУпАП у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу порушника, які зазначені у протоколі, ступеня вини, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Отже, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, є неспроможними. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги захисника Білого В.В. в інтересах ОСОБА_1 , відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну захисника Білого В.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 залишити без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду (підпис) Ю.М. Гемма