Постанова 4807 № 330/2478/20

Дата документу 02.04.2021 Справа № 330/2478/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №330/2478/20 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В. Провадження № 22-ц/807/1058/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «02» квітня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: В жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 11 січня 2011 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 21 вересня 2020 року має заборгованість 13221,95 грн., яка складається з наступного: 4523,44 грн. заборгованість за кредитом, в тому числі 4523,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1626,12 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 7072,39 грн. заборгованість за пенею. На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 11 січня 2011 року у розмірі 13221,95 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 19 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на надання належних доказів на підтвердження позовних вимог, безпідставність відмови в стягненні заборгованості, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду про задоволення позову. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог банком. Проте, з таким висновком не погоджується колегія суддів. Матеріалами справи підтверджено, що 11 січня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на підставі заяви б/н був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 2400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.17,16). За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 21 вересня 2020 року становить 13 221,95 грн., яка складається з наступного: 4523,44 грн. заборгованість за кредитом, в тому числі 4523,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1626,12 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 7072,39 грн. заборгованість за пенею. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України). З матеріалів справи, а саме, з Довідки про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальна 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами 2,5 % на місяць (30% річних) на залишок заборгованості, штраф при порушенні позичальником строків виконання будь-якого зобов`язання, передбаченого договором більш ніж на 90 днів, в розмірі 500 грн.+5% від суми позову, пеня - 1 за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менш ніж 30 грн. в місяць, пеня - 2 в розмірі - базової процентної ставки по договору / 30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту (а.с.18). Розмір мінімального щомісячного платежу (7% від заборгованості але не менш ніж 50 грн. та не більше ніж залишок заборгованості) та строки внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітнім, містить Довідка про умови кредитування, яка підписана позичальником ОСОБА_1 ( а.с.8). За вказаних обставин, помилковим є висновок суду про відсутність узгоджених між сторонами умов нарахування процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій. Факт переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факт користування позичальником банківськими коштами підтверджується випискою із карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 на виконання його заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно з вказаною випискою ОСОБА_1 користувався кредитним коштами з лімітом 2400 гривень, періодично знімав кредитні кошти та вносив платежі на погашення кредиту (а.с.51-56). Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13. За приписами п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 4523,44 грн. Довідкою банку підтверджується, що ОСОБА_1 отримав три картки, строк дії останньої № НОМЕР_1 - вересень 2016 року (а.с.15). Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача процентів та пені за користування кредитними коштами колегія суддів виходить з такого. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі 3202/4494/16-ц дійшла висновку про те, що кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18). За розрахунком банку (а.с.11зворот) станом на 01.10.2016 року (закінчення дії останньої третьої картки) заборгованість за пенею у ОСОБА_1 відсутня. Відтак, у межах строку кредитування до 30 вересня 2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01 жовтня 2016 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже нарахування банком пені після закінчення дії останньої платіжної картки (вересень 2016 року) є безпідставним, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 7072,39 грн. задоволенню не підлягають. Також, поряд із пенею банк просив стягнути відсотки в розмірі 86,4 % від простроченої заборгованості для картки « Універсальна» згідно з ч.2 ст.625 ЦК України в сумі 1626,12 грн., посилаючись на п.2.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг. Анкета-заява від 11 січня 2011 року та Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», підписана ОСОБА_1 , не містять відомостей щодо погодження сторонами розміру відсотків 86,4 % від простроченої суми заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. В даному випадку щодо Умов та правил надання банківських послуг неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), оскільки такі не містять підпису позичальника викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131 цс19). Велика Палата Верховного Суду зазначала, що наявність у справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Отже посилання АТ КБ «ПриватБанк» на п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, в якому визначено розмір процентів від суми неповернутого в строк кредиту (86,4%), є неприйнятними, оскільки позивачем не доведено ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг саме у наданій банком редакції. Позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 3процентів річних від простроченої суми на підставі ч.2 ст.625 ЦК України банк не заявляв, та на обґрунтування таких вимог не надавав відповідного розрахунку. За таких обставин, аргументи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за відсотками в сумі 1626,12 грн., нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України не заслуговують на увагу. Враховуючи вищевикладене, рішення суду згідно з п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та стягненням з ОСОБА_1 на користь банка заборгованості за кредитним договором б/н від 11.01.2011 року станом на 21 вересня 2020 року в загальному розмірі 4523 грн. 44 коп., з яких 4523 грн. 44 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 719,13 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, з врахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги в розмірі 1078,69 грн., а всього 1797,82 грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 січня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.01.2011 року станом на 21 вересня 2020 року в загальному розмірі 4523 (чотири тисячі п`ятсот двадцять три) гривні 44 копійки, з яких 4523 (чотири тисячі п`ятсот двадцять три) гривні 44 копійки - заборгованість за простроченим тілом кредиту. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1797 (тисяча сімсот дев`яносто сім) гривень 82 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 02 квітня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова