Постанова Донецький апеляційний суд № 233/63/21
від 01.04.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДЄдиний унікальний номер 233/63/21 Номер провадження 33/804/175/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2021 року м. Бахмут Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Савкова С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2021 року, якою: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки,- В С Т А Н О В И Л А: Судом встановлено, що ОСОБА_1 31 грудня 2020 року о 22.18 год. в м. Костянтинівка Донецької області по вул. Носулі біля будинку 33, керував транспортним засобом ВАЗ 21061, з номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (млява мова, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alkotest6810» та у встановленому законом порядку у медичному закладі, категорично відмовився у присутності двох свідків, чим порушив своїми діями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. З таким рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження закрити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що суд, в порушення вимог ст.268 КУпАП, розглянув справу без його участі, чим грубо, на переконання останнього, порушив його права на доступ до правосуддя. Звертає увагу, що особисто ОСОБА_1 не отримував жодної повістки в суд, а оскаржувану постанову йому віддав сусід, який підібрав поштовий конверт з підлоги під`їзду, де розташована квартира, в якій зареєстрований, але не проживає ОСОБА_1 . ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 46), в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надходили. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до таких висновків. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Ця норма правового акту є імперативною, не допускає жодних виключень. Як правильно встановив суд першої інстанції, порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху і, як наслідок, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 096080 від 31.12.2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які надали аналогічні один одному покази, а саме: зазначили, що в їхній присутності працівники поліції запропонували громадянину ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотесту на місці зупинки, або у медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився від будь-якого із запропонованих видів огляду. Крім того, судом взято до уваги відеозапис правопорушення, на якому зафіксовано події, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно до протоколу ДПР18 № 096080 від 31.12.2020 року, 31 грудня 2020 року о 22.18 год. в м. Костянтинівка Донецької області по вул. Носулі біля будинку 33, керував транспортним засобом ВАЗ 21061, з номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (млява мова, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alkotest6810» та у встановленому законом порядку у медичному закладі, категорично відмовився у присутності двох свідків, чим порушив своїми діями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції перевірив відеозапис правопорушення та достеменно встановив, що 31.12.2020 року о 22-17 год. по дорозі рухався автомобіль ВАЗ 21061 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_1 . Після неодноразових вимог працівниками поліції зупинити автомобіль шляхом подачі звукових та світових сигналів, ОСОБА_1 зупинився та вийшов з автомобіля. В ході спілкування з правопорушником у патрульних виникли підозри, що особа перебуває у стані алкогольного сп`яніння, і в присутності двох понятих, як того вимагає чинне законодавство, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, на що останній відповів відмовою. Вищевказані обставини у повному обсязі узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які останні надали працівникам поліції, і які долучені до матеріалів справи. Аналізуючи наведені обставини справи та докази, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджуються матеріалами справи, в тому числі показами свідків, які у повному обсязі узгоджуються з відомостями, що зафіксовані на відеозаписі правопорушення та свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, особисто ОСОБА_1 , обґрунтовуючи апеляційну скаргу, не навів будь-яких доводів на спростування висновків суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Слід звернути увагу, що всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з порушенням судом вимог ст. 268 КУпАП. Однак, з такими твердженням апелянта апеляційний суд не може погодитись з огляду на таке. Згідно статті 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права одне з підвалин демократичного суспільства закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. При цьому, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було достеменно відомо, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, а також, що розгляд справи відбудеться в Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області, про що свідчить той факт, що ОСОБА_1 особисто ознайомився з означеним протоколом та підписав його. Крім того, в матеріалах справи містяться судові повістки про виклик до суду на 20.01.2021р., 03.02.2021р.,16.02.2021р.,26.02.2021р. (а.с. 9,10,15,26). Також, суд першої інстанції, з метою повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, неодноразово розміщував відповідні оголошення на сторінці Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області сайту Судова влада України (а.с.18-19,24-25). Більш того, на підставі ст. 268 КУпАП, суд першої інстанції піддавав ОСОБА_1 приводу в судові засідання, що були призначені на 03.02.2021р., 16.02.2021р., 26.02.2021р., про що свідчать постанови суду від 20.01.2021р., 03.02.2021р. та 16.02.2021р. (а.с. 11,16,22). На виконання вищевказаних постанов про привід ОСОБА_1 в судові засідання, працівники поліції виїжджали за адресою реєстрації правопорушника, яку останній особисто вказав під час складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак виконати привід не знайшлось можливості, оскільки ОСОБА_1 був відсутній вдома, про що свідчать рапорти, які містяться у матеріалах справи (а.с. 13,20,27). Згідно пояснень осіб, які є сусідами ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_5 (а.с. 14), ОСОБА_6 (а.с. 21), ОСОБА_7 (а.с. 28), ОСОБА_1 протягом декількох тижнів не з`являвся за місцем своєї реєстрації. Аналізуючи вищевикладені норми права, практику Європейського суду та конкретні обставини справи, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції прийнято достатні та необхідні міри для виклику правопорушника в судове засідання, однак в даному випадку поведінка ОСОБА_1 свідчить про бажання останнього уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу, що твердження ОСОБА_1 про наявність у нього конституційного права вільно обирати місце проживання є правильним та беззаперечним, разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, адресу місця проживання (перебування) працівникам поліції повідомив особисто ОСОБА_1 і, згідно протоколу, такою адресою є: АДРЕСА_2 . Тобто, на момент складання протоколу, ОСОБА_1 прийняв рішення повідомити працівникам поліції саме ту адресу, за якою він рідко з`являється, і у суду виникнуть складнощі для виконання приписів КУпАП в частині обов`язкового та належного повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, слід наголосити на тому, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначив, що його адресою реєстрації місця проживання є: АДРЕСА_2 . Доводи апелянта щодо направлення судом повісток про виклик в суд простою поштою без повідомлення в даному випадку не заслуговують на увагу з огляду на те, що, окрім повісток, суд, як зазначалося у цій постанові вище, вжив низку інших мір для належного повідомлення особи про дату, час та місця розгляду справи, а саме: розміщення оголошень на сайті Судова влада України та залучення працівників поліції. Слід звернути увагу, що всі права, передбачені ст.268 КУпАП, були у повному обсязі поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності правопорушника про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізація зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи, однак апелянт не скористався правом та не з`явився в судове засідання апеляційної інстанції. Крім того, законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено необхідності обов`язкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, доводи щодо невиконання, на думку ОСОБА_1 судом приписів КУпАП, на які звертав увагу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, є суто формальними, які не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на таке. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з частинами 1 та 3 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Як вбачається, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому на правопорушника слід накласти стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. Разом з тим, суд помилково дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Так, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в її редакції, що діяла на час вчинення адміністративного правопорушення, санкція вказаної статті та частини передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто суд застосував до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, вийшовши за межі санкції статті закону. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що істотних порушень законодавства, що тягнуть беззаперечне скасування постанови суду першої інстанції, не встановлено, при цьому постанова суду підлягає зміні з підстав, наведених у цьому рішенні вище. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2021 року змінити в частині призначеного адміністративного стягнення. Призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10200грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: