Ухвала КЦС ВС № 489/3334/19

У х в а л а 30 березня 2021 року м. Київ справа № 489/3334/19 провадження № 61-3929ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 131 100 грн та понесені судові витрати. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 23 листопада 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 131 100 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 131 100 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено. 09 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, що надійшла 11 березня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до пунктів 1-3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Отже, для цілей ЦПК України справа № 489/3334/19 є малозначною. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено грубе порушення норм процесуального права, оскільки не досліджені та не взяті до уваги докази у справі. Відтак, сама по собі незгода заявника із оскарженими судовими рішеннями не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Касаційна скарга та додані матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи. Крім того, Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду цієї справи. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору не зазначивши при цьому обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому підстави для відкриття касаційного провадження у справі відсутні. Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментіввідмовити. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційноїінстанції оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара Є. В. Синельников