Постанова Київський апеляційний суд № 761/2491/20

Єдиний унікальний номер справи 761/2491/20 Провадження №22-ц/824/1635/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «БМ-2018» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «БМ-2018» про припинення обтяження транспортного засобу та виключення запису з реєстру обтяжень, В С Т А Н О В И В: У січня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про припинення обтяження транспортного засобу та виключення запису з реєстру обтяжень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що заборгованість перед банком погашена, а тому підстави для перебування майна в заставі відпали. Разом з тим банк обтяження не зняв, чим створює перешкоди в користуванні належним позивачу рухомим майном. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року вищевказаний позов задоволено, визнано припиненими зобов`язання за договором застави спірного автомобіля, укладеним 29 вересня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «БМ Банк» (на цей час АТ «БМ-2018») та ОСОБА_1 ; визнано припиненим обтяження, яке було зареєстровано відповідно до укладеного 29 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем договору застави, за яким позивач передав в заставу відповідачу аспірний автомобіль; зобов`язано АТ «БМ-2018» припинити обтяження шляхом подання реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження з подальшим вилученням відповідного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо спірного автомобіля згідно з договором застави транспортного засобу, який укладено 29 вересня 2009 року між ВАТ «БМ Банк», правонаступником якого є АТ «БМ-2018». Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказував на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими, просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважав доводи апелянта неналежними, а оскаржуване рішення - законним та обґрунтованим. Просив відмовити у задоволенні скарги а рішення суду - залишити без змін. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків: Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір застави спірного авто було укладено на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором. Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02.07.2010 у справі №2-4261/2010 на користь публічного акціонерного товариства «БМ Банк» солідарно стягнуто з позивача та ОСОБА_1 188 403,12 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором №27/09/290908 від 29.09.2008 року (а.с. 10-11). В подальшому, а саме 04 лютого 2011 року, за вказаним рішенням було видано виконавчий лист №2-4261/2010, який було пред`явлено до виконання. Відповідно до постанови ВП №32252407 від 08.04.2019 року виконавче провадження з виконання вказаного судового рішення закінчено у зв`язку з його фактичним виконанням (а.с.16). Апелянт зазначає, що заборгованість позивачем повністю не сплачена. В той же час дані посилання апелянта не можуть бути прийняті судом з огляду на наступне. Як вбачається з рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопад 2018 року у справі №668/10843/15-ц, між сторонами також існував спір щодо стягнення заборгованості за вказаним договором, нарахованої в період з 02 липня 2010 року по 20 липня 2015 року, тобто після припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти у зв`язку з припиненням дії Кредитного договору. Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, Херсонський міський суд Херсонської області врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року при розгляді справи №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинились через пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, а тому відмовив у позові (а.с. 14-15). Зважаючи на погашення кредитної заборгованості, нарахованої до закінчення строку кредиту, зміненого за вимогою кредитора, та відсутність у останнього права нараховувати нову заборгованість після такого строку, суд констатує, що уся заборгованість позивача є погашеною. У відповідності до положень ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. В свою чергу припинення застави встановлює обов`язок заставодержателя подати реєстратору державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення такого обтяження, чого кредитор належним чином не зробив (ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»). За таких умов доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Критично відноситься колегія суддів і до посилань апелянта на те, що на час судового розгляду відповідач вже відчужив право вимоги до позивача, що з його точки зору свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. У відповідності до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Яже зазначено вище, зобов`язання за основним договором були виконанні, відтак припинили своє існування, як і було припинено обтяження. За таких умов, на момент укладення зазначених апелянтом договорів за ними не могло бути передано право вимоги до боржника, оскільки таке право вже не існувало. Таким чином предмет вказаних договорів відсутній. Зважаючи на наведене, ТОВ «ФК «Флексіс» не могло набути жодних прав по відношенню до позивача, відтак і не могло виступати відповідачем у даній справі, в якій позивач висуває вимоги саме до АТ «БМ-2018» як заставодержателя на час припинення обтяження свого майна. Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «БМ-2018» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько