Постанова 4819 № 766/21420/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Херсон справа № 766/21420/20 провадження № 22-ц/819/462/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого ( суддя-доповідач)Чорної Т.Г., суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарАвтонагова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Булах Є.М. від 29 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 р. ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, у якому просив: - визнати договір купівлі-продажу від 13.10.2005р. нежилого приміщення (1 поверх) загальною площею 43, 5 кв.м, по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Ліною Володимирівною недійсним в частині покупця; - визнати позивача покупцем нежилого приміщення (1 поверх) загальною площею 43,5 кв.м, по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.10.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Ліною Володимирівною; - стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу. Одночасно ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, зазначаючи про те, що джерелом походження грошових коштів на купівлю спірного нерухомого майна був отриманий ним кредит у ВАТ «Кредитпромбанк». На теперішній час зобов`язання за кредитним договором №06.1./25/05-Nkln 14.10.2005 р. є виконаними, а тому іпотечний договір, предметом якого є спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1 є також припиненим. Оскільки оригінал договору купівлі-продажу від 13.10.2005р. про придбання спірного нерухомого майна знаходиться у позивача, ОСОБА_3 отримала його дублікат, що свідчить про намір відчужити спірне нерухоме майно, що утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а можливо, й взагалі призведе до неможливості його виконання. Вказав, що не має необхідності для застосування зустрічного забезпечення, так як спосіб забезпечення позову не несе загрози заподіяння збитків відповідачам. Посилаючись на викладене, позивач просив суд накласти арешт на нежиле приміщенні (1 поверх) загальною площею 43,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1894548165101). Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про забезпечення його позову - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та винести нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення (1 поверх) загальною площею 43,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1894548165101). В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , посилається на те, що суд першої інстанції невірно надав оцінку заявленим вимогам щодо забезпечення позову, що призвело до неправильного застосування судом положень ст. 149 ЦПК України, що є підставою для скасування судового рішення. Також посилається на те, що ОСОБА_3 отримала дублікат договору купівлі-продажу спірного майна від 13.10.2005 року, що свідчить про намір останньої відчужити майно, що зробить неможливим виконання рішення суду, а тому враховуючи зазначене є обгрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність оскарженої ухвали суду, в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується накладенням арешту на майно ( п. 1 ч. 1ст.150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами(ч.3 ст.150 ЦПК України). Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить накласти арешт на нежиле приміщення (1 поверх) загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1894548165101). Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.10.2005р., предметом даного договору є зазначене вище нежиле приміщення. Порушуючи питання про арешт спірного майна позивач посилався на те, що відповідачка отримала дублікат договору купівлі-продажу від 13.10.2005р., що може свідчити про її намір здійснити відчуження спірного нерухомого майна, тому у позивача є підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання рішення суду та позбавить позивача можливості володіти, користуватися цим нерухомим майном. Враховуючи, що єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та зважаючи, що відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, колегія суддів приходить до висновку, що суду першої інстанції є не законною та не обґрунтованою, тому заява ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про застосування заходу забезпечення, шляхом накладення арешту на оспорюване нерухоме майно підлягає задоволенню. Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 29 грудня 2020 року скасувати і постановити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на нежиле приміщення (1 поверх) загальною площею 43,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1894548165101). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Т.Г.Чорна Судді: Л.В.Пузанова І.В.Склярська Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року Суддя Т.Г. Чорна