Постанова Одеський апеляційний суд № 523/9022/13

Номер провадження: 33/813/419/21 Номер справи місцевого суду: 523/9022/13 Головуючий у першій інстанції Погрібний М.О. Доповідач Толкаченко О. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.03.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Маслова Р.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Верхоли І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2013 року, - ВСТАНОВИВ: зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців із зобов`язанням здати посвідчення водія на його ім`я в МРЕВ УДАІ УМВС України в Одеській області. Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження та змінити постанову, застосувавши до нього більш м`яке адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст.124 КУпАП. Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначив, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без його участі та він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про існування постанови дізнався випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень. Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в порушення вимог ст.268 КУпАП суд першої інстанції розглянув справу про адміністративне правопорушення без його участі, він не мав змоги брати участь у судовому засіданні, тому що не був повідомлений про час та місце розгляду справи. Також ОСОБА_1 зазначив, що ніколи не мав посвідчення водія, а тому він не може виконати вимогу суду першої інстанції про здачу водійського посвідчення. Окрім того, ОСОБА_1 просив врахувати, що він має на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштований торговим представником і його робота пов`язана з поїздками по території України, у зв`язку з чим, він повинен мати можливість одержати посвідчення водія. Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши надані до суду матеріали, апеляційний суд вважає, що підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав. Згідно з ч.1 ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається із наданих матеріалів, постанова Суворовського районного суду м. Одеси, якою ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП була прийнята 04 липня 2013 року. Між тим, апеляційна скарга на вказану постанову ОСОБА_1 була подана, через суд першої інстанції, лише 26 лютого 2021 року, тобто після спливу майже 8-ми років з моменту закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Відповідно до довідки за підписом архіваріуса Суворовського районного суду м. Одеси Картамишевої Т.І., строк зберігання справ про адміністративні правопорушення становить 3 роки. Після закінчення строку зберігання справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 разом із постановою була вилучена та знищена. За таких обставин, беручи до уваги те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 знищені, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи самої апеляційної скарги ОСОБА_1 , що унеможливлює апеляційний перегляд вказаної справи. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що дійсно був учасником дорожньо-транспортної пригода та достеменно знав, що на нього працівниками міліції 04 червня 2013 року був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Проте в подальшому не цікавився долею матеріалів про адміністративне правопорушення, складених відносно нього. Апеляційний суд зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Як відзначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань». Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В свою чергу ОСОБА_1 з 04 червня 2013 року моменту складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП не цікавився ходом розгляду його справи та оскаржив постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2013 року майже через 8 років після її винесення. Відповідно до ч.2 ст.294 КпАП України апеляційна скарга, подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що строк на оскарження постанови суду не може бути поновленим, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. На підставі викладеного, керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2013 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - повернути особі, що її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко