Постанова 4807 № 334/7291/19

Дата документу 31.03.2021 Справа № 334/7291/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/7291/19 Головуючий у 1-й інстанції: Турбіна Т.Ф. Провадження №22-ц/807/589/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури, - В С Т А Н О В И В: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 09 серпня 2016 року він звернувся до Шевченківського відділення Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області із заявою щодо ймовірного незаконного виділення на підставі підробних документів у межах прибережної захисної смуги річки Суха Московка земельних ділянок кадастрові номери: 2310100000:07:044:0453; 2310100000:07:044:0454; 2310100000:07:044:0455; 2310100000:07:044:0456. (ст.358 або ст.366 КК України). Однак, всупереч викладеним у заяві фактам, 09 липня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080080003686 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст.197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво). Повідомлення про ймовірне кримінальне правопорушення та зареєстроване в ЄРДР, передбачають різні слідчі дії. Вважає, що для доведення підробки документів необхідно установити нахил берегу в місцезнаходженні земельних ділянок, їх відстань від урізу води, установити чи перебувають вони у прибережній захисній зоні, а також допитати посадових осіб, які надавали погоджувальні висновки щодо можливості їх виділення. Щодо складу злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, необхідно встановити наявність правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки. ОСОБА_1 неодноразово звертався до слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Бурцева А.Ю. та керівництва ГУНП в Запорізькій області щодо неповноти досудового розслідування за повідомленими ним фактами, але 03 лютого 2017 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Згідно з листом заступника начальника ГУНП в Запорізькій області Гребенюка К.В. від 19 березня 2018 року за вих. № К-18оп/02/6-2018, вивченням матеріалів кримінального провадження № 12016080080003686 від 09 серпня 2016 року Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області встановлено, що вказана постанова ухвалена передчасно та є необґрунтованою, тому що в ході досудового розслідування не виконані всі можливі та необхідні дії, у зв`язку із чим, з метою всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, у порядку ст.39 КПК України були надані відповідні письмові вказівки та ініційовано питання перед прокуратурою Запорізької області про її скасування. Проте, не провівши жодних слідчих дій на виконання вказівок, наданих заступником начальника ГУНП в Запорізькій області Гребенюка К.В., слідчий СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 31 серпня 2018 року знов ухвалює постанову про закриття кримінального провадження за ознаками ч.1 ст.197-1 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, яка є аналогічною за змістом постанові про закриття кримінального провадження від 03 лютого 2017 року. При цьому, вказана постанова не містила посилань на будь-які нові факти, докази, які стали підставами для повторного закриття кримінального провадження. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Бурцева А.Ю. про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2018 року і матеріали кримінального провадження повернуто слідчому для продовження досудового розслідування. Слідчим у вказаному кримінальному провадження до цього часу не виконані необхідні слідчі дії, що підтверджується листом ГУНП в Запорізькій області від 05.07.2019 № К-112кц/6/03-2019. ОСОБА_1 вважає, що по справі слідчим так і не призначено експертизу, висновки якої є належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні, не з`ясовано чи знаходяться вказані земельні ділянки у межах прибережної захисної смуги, не допитано посадових осіб, які надавали погоджувальні висновки до цих проектів землеустрою щодо можливості їх виділення у межах прибережної захисної смуги, не ініційовано питання про накладення арешту на них. Відомості щодо вказаного кримінального провадження внесені до ЄРДР 09 серпня 2016 року, проте законне та обґрунтоване рішення по ньому до цього часу не прийняте. Вважає, що факт протиправної бездіяльності слідчого підтверджується ухвалою слідчого судді від 23 вересня 2019 року у справі № 336/3732/18, в якій доведено протиправну бездіяльність слідчого. Вказане порушило права ОСОБА_1 як заявника та як громадянина на доступ до правосуддя та на захист його порушених прав, що спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює у 80000.00 гривень. Моральна шкода з боку працівників ГУНП в Запорізькій області виразилася у тому, що у ОСОБА_1 триває пригніченість, викликана усвідомленням того, що особи, які вчинили кримінальне правопорушення не понесуть кримінального покарання, можуть продовжити свою злочинну діяльність, не виключно що і проти нього. Його пригнічує усвідомлення того, що держава в якій проживає відповідач, державні (правоохоронні) органи не можуть належним чином захистити права своїх громадян, в даному випадку і права позивача. Через виниклу ситуацію ОСОБА_1 розмірковує над тим, щоб покинути Україну де народився та виріс та переїхати до іншої країни, де держава спроможна захистити своїх громадян. Також ОСОБА_1 пригнічує те, що він поніс майнові втрати через проведене ним розслідування, зокрема, він витрачав кошти на геодезичне дослідження у вказаному кримінальному провадженні, неодноразові приїзд до слідчого та керівництва ГУНП в Запорізькій області для забезпечення прискорення досудового розслідування у кримінальному провадженні, однак всі ці витрати виявилися марними через бездіяльність органу розслідування, позивач відчуває себе приниженим, морально подавленим та безпорадним. ОСОБА_1 є власником суміжної земельної ділянки і здійснює на ній будівництво власного житла. Він розраховував на вільний доступ до води, можливість милуватися природними краєвидами з вікна власного будинку. Виділення вищевказаних земельних ділянок не тільки порушує його право на вільний доступ до води загального користування, а й створює загрозу його житлу. Вказана протиправна бездіяльність слідчого призводить до порушення права на власність. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд: Стягнути з Державного бюджету України, шлхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 80000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому бездіяльністю слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Бурцева А.Ю. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури, відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2020 рокута ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши,що посадовими особами слідчих органів допущено затягування та порушення кримінально процесуального законодавства при розслідуванні кримінальної справи щодо незаконного виділення особливо цінних природоохоронних земель - прибережної захисної смуги, дійшов до неправомірного висновку про відсутність підстав для відшкодування завданої ОСОБА_3 моральної шкоди. Водначас, внаслідок подій, які призвели до встановлення порушень у цій справі, ОСОБА_1 зазнав болю і страждань, і таку шкоду не може бути виправлено самим лише встановленням факту порушення. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження ОСОБА_1 , який має статус заявника у даному кримінальному провадженні, процесуальних рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та скасування таких рішень в судовому порядку та не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а задоволення його вимог про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження є достатньою сатисфакцією. Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органу досудового слідства процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що 09.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського відділення Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області із заявою щодо ймовірного незаконного виділення на підставі підробних документів у межах прибережної захисної смуги річки Суха Московка земельних ділянок кадастрові номери: 2310100000:07:044:0453; 2310100000:07:044:0454; 2310100000:07:044:0455; 2310100000:07:044:0456 (ст.358 або ст.366 КК України). За цією заявою 09.07.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080080003686 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст.197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво). 03.02.2017 слідчим Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Бурцевим А.Ю. було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. (а.с. 16-18). Згідно з листом заступника начальника ГУНП в Запорізькій області Гребенюка К.В. від 19.03.2018 за вих. № К-18оп/02/6-2018, вивченням матеріалів кримінального провадження № 12016080080003686 від 09.08.2016 СУ ГУНП в Запорізькій області встановлено, що вказана постанова ухвалена передчасно та є необґрунтованою, тому що в ході досудового розслідування не виконані всі можливі та необхідні дії, у зв`язку із чим, з метою всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, у порядку ст.39 КПК України були надані відповідні письмові вказівки та ініційовано питання перед прокуратурою Запорізької області про її скасування.(а.с.11). 31.08.2018 слідчий Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Бурцев А.Ю. прийняв постанову про закриття кримінального провадження за ч.1 ст. 197-1 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення ( а.с. 13-15). Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10.04.2019 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Бурцева А.Ю. про закриття кримінального провадження від 31.08.2018, матеріали кримінального провадження повернуто слідчому для продовження досудового розслідування. (а.с. 20-22). Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягненнядо кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Таким чином, враховуючи, що жодної з перелічених незаконних дій щодо ОСОБА_1 вчинено не було, як вбачається з його позовної заяви, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосування до виниклих спірних правовідносин, як підставу для відшкодування моральної шкоди не залежно від вини відповідача. Отже, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Відповідно до вимог діючого законодавства шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Вказаною статтею визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. При цьому, як вбачається з тексту статті 1174 ЦК України, для відшкодування особі шкоди за її положеннями, обов`язковою умовою є заподіяння особі шкоди саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду?від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що за його заявою 09.08.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за № 12016080080003686 за ознаками злочину, передбаченого ст. 97-1 ч. 1 КК України. Незважаючи на те, що він неодноразово звертався до слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій оласті ОСОБА_2 та керівництва ГУНП в Запорізькій області щодо неповноти досудового розслідування за повідомленими ним фактами, 03.02.2017 року винесено постанову про закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, яка в подальшому була скасована, тому що вході досудового розслідування не виконані всі можливі та необхідні дії. Проте, не провівши жодних дій слідчий ОСОБА_2 31.08.2018 року знову прийняв постанову про зариття кримінального провадження, яка була скасована ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10.04.2019 року, а матеріали повернуто слідчому для продовження досудового розслідування, вважає, що проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні більш ніж 3 роки, відсутність остаточного процесуального рішення, свідчить про недотримання слідчим розумних стоків проведення досудовго розслідування. Вважає, що протиправними діями та бездіяльністю слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій оласті ОСОБА_2 було порушено його права та свободи. Також вказав, що внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача було порушено його звичайний лад життя, що призвело до погіршення та позбавлення можливості в реалізації своїх звичок та бажань, принизило його честь, гідність, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, з вини відповідача він тривалий час позбавлений впевненості в безпеці та справедливості. Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між прийняттям судових рішень про задоволення скарг ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб органів досудового розслідування Шевченківського відділення Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування за криміналтним провадженням № 12016080080003686 та настанням шкоди. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. Дії (бездіяльність) слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпррвського ВП ГУНП в Запорізькій області Бурцева А.Ю, внаслідок яких було завдано моральної шкоди ОСОБА_1 , є предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елементу делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого завдання шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки. Розглядаючи скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Бурцева А.Ю. слідчого відділення Шевченківького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо непроведення оперативно-розшукових та слідчих дій, з метою всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, безпідставне прийняття рішення про закриття кримінального провадженя у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, встановлено, що Шевченківським відділенням Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області оганом досудового розслідування не прийнято заходи, спрямовані на забезпечення шидкого, повного та неупередженого розслідування по кримінальному провадженні за № 12016080080003686, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасовано постанову слідчого СВ Шеченківського ВП Дніпровськрого ВП ГУНП в Запорізькій області Бурцева від 31 серпня 2018 року про закриття зазначеного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, матеріали кримінального провадження направлено для здійснення досудовго рослідування. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником Згідно із частиною другою статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. Метою оскарження ОСОБА_1 бездіяльності уповноважених осіб СВ Шевченківськрого ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області у цій справі було оспорювання процесуальної діяльності слідчого. Зазначене не є безумовним доказом неправомірної бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач. Сам факт скасування простанови слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 31 серпня 2018 року по закриття кримінального провадження за 12016080080003686, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та напрвлення матеріалів кримінального провадження для здійснення досудового розслідування не свідчить про протиправність дій слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії" та від 09 лютого 2007 року у справі "Білуха проти України", де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. Незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідача рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Таким чином, оскільки у цій справі відсутні всі три умови для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування моральної шкоди, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18), від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц (провадження № 61-40480св18), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20) та від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20). Отже, суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, вимоги закону звернув увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому відповідачем моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та моральною шкодою, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Таким чином суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права та дійшов правильного висновку стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 01 квітня 2021 року. Головуючий суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.