Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/2179/20

Дата документу 01.04.2021 Справа № 332/2179/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/2179/20 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В. Провадження № 22-ц/807/1087/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «01» квітня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, ВСТАНОВИВ: В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 26.07.1983 року по 01.11.2019 рік працювала на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на посаді машиніста крана металургійного виробництва на гарячих дільницях в мартенівському цеху, має загальний стаж роботи 37 років 01 місяць, з них 36 років 3 місяці у в мартенівському цеху в умовах впливу шкідливих факторів, про що зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 10.03.2020 форма П-4. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» № 366 від 13.02.2020 року їй було встановлено професійний характер захворювання. За результатами огляду МСЕК 06.03.2017 року встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Внаслідок отримання професійного захворювання вона постійно вимушена знаходитись під наглядом лікарів, приймати лікування та зазнає значних моральних страждань, порушився її нормальний спосіб життя, її мучить задишка при фізичному навантажені, кашель, біль у грудній клітці, загальна слабкість та швидка втома, головний біль, оніміння та біль суглобів, кінцівок. На підставі зазначеного просила стягнути із ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на її користь моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, в сумі 60000 грн. та понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, у розмірі 40000 грн., яка обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 744 грн. 13 коп. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 5333 грн. 60 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на дотримання товариством прав позивача в галузі охорони праці, ознайомлення позивача з умовами праці, відсутність противопоказань позивача до роботи, свідоме приховування позивачем свого дійсного стану здоров`я, наявність підстав для зменшення розміру моральної шкоди, самовільне збільшення позовних вимог за рахунок суми податку, невірний розрахунок судового збору, надмірний розмір витрат на правничу допомогу, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях. Просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500 грн. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з 26.07.1983 року по 01.11.2019 року, на посаді машиніста крана металургійного виробництва, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-8 зворот.). Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії ДУ «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» № 366 від 13.02.2020 року, наданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 04.0.2020 року №4/86, ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від впливу загальної вібрації (Хронічна полірадикулоневропатія) помірними статико динамічними порушеннями , мязево тонічним та больовим синдромами Пневмоконіоз (q/t 1/1), ЛН І-ІІ (один- два) ст. за змішаним типом ; Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, помірний ступінь (ІІІ ст. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) (а.с.9) Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.03.2020 року професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» неякісного проведення медичного огляду в частині проведення аудіометрії та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу. Причина виникнення професійного захворювання: наявність на робочому місці машиніста крана металургійного виробництва мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь»: пилу вапняку 9,73 15,21 мг/м3 при ГДК 6.0 мг. /м3, загальної вібрації з еквівалентним рівнем 103,1 -107,6 дБ при ГДР 101 дБ, шуму 85.6-86.0 дБ «А» при ГДР 80 дБ «А.» (а.с.10-15). Згідно з результатами огляду Медико-соціальної експертної комісії (довідка від 01.06.2020 року серії АБ № 0041575) ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності 60% та 3 третя група інвалідності внаслідок професійного захворювання безстроково(а.с.16, 16 зворот.). Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 468 від 01.06.2020 року ОСОБА_1 стаціонарного та амбулаторного лікування (а.с.18 зворот). Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до частин першої та другої статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно із статтею 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача, де під час виконання нею трудових обов`язків отримала інвалідність внаслідок професійного захворювання, у зв`язку з чим за висновком МСЕК від 01.06.2020 року їй встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково зі втратою професійної працездатності 60%, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 40 000, 00 грн. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості виходив з встановлення факту завдання позивачу шкоди здоров`ю на виробництві, встановлення шістдесяти відсотків втрати професійної працездатності, враховував характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, стан її здоров`я. Доводи апеляційної скарги про обізнаність позивача про стан здоров`я, свідоме приховування позивачем та погіршення його дійсного стану, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 82 ЦПК України). Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. Посилання на практику Верховного Суду щодо визначення розміру відшкодування моральної школи є неприйнятними, оскільки розмір такого відшкодування визначається в кожному конкретному випадку. Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не визначив порядок оподаткування стягнутої із відповідача суми, є безпідставними, оскільки суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Щодо оскарження рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Посилання ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на те, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з ціною позову, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 60000 грн. Таким чином, заявлені позовні вимоги є значно більшими, ніж заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу 8000 грн. Відповідно до статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом першої інстанції було обґрунтовано зменшено розмір компенсації витрат на правничу допомогу з огляду на часткове задоволення позовних вимог Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції в зазначеній частині позовних вимог є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. В той же час доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку компенсації судового збору за подання позовної заяви заслуговують на увагу. Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Отже, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019» встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 2102 грн. Відповідно до п.п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі 840,80 грн. Оскільки позивачем заявлялись вимоги на суму 60000 грн., рішенням суду вимоги задоволені на суму 40000 грн., розмір компенсації судового збору дорівнює 560,53 грн. (40000 грн. * 840,80 грн. / 60000 грн.). За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення суми компенсації судового збору з 744,13 грн. на 560,53 грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2020 року у цій справі змінити в частині визначення суми компенсації судового збору з 744 гривні 13 копійок на 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 53 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 01 квітня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова