Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/4947/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/334/21 Справа № 199/4947/16 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 27/100 частин домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, - В С Т А Н О В И Л А : У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на 27/100 частин домоволодіння в порядку спадкування за заповітом. Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що 01 грудня 1982 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким заповідала усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося. 29 вересня 1992 року ОСОБА_3 повторно на випадок своєї смерті склала заповіт, яким заповідала усе належне їй майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Для отримання правовстановлюючих документів позивачка звернулася до КП МБТІ, однак їй було відмовлено, оскільки реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не проводилась. Для реалізації свого права на спадщину позивачка звернулася до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , проте їй було відмовлено, оскільки у неї відсутній правовстановлюючий документ на домоволодіння АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року задоволено позовні вимоги та визнано за ОСОБА_2 право власності на 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки іншого способу захисту своїх прав позивачка не має. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що вона є власником всього спірного домоволодіння, однак не була залучена стороною у справі, що призвело до порушення її прав. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення скасувати, з огляду на наступне. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 належало 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі Рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська №561/7 від 10.09.1982. 29 вересня 1992 року ОСОБА_3 повторно на випадок своєї смерті склала заповіт, яким заповідала усе належне їй майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося своїй доньці - ОСОБА_2 .. Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .. 17 грудня 2015 року позивачка звернулася до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 17 грудня 2015 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме на 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків щодо обставин справи не пов`язаних із встановленням належності відповідача. Як зазначає ОСОБА_1 , оскаржуваним рішенням суду порушено її права, в той час як до участі у справі в якості відповідача вона не залучалася, при тому, що вона є власником спірного домоволодіння. Перевіряючи зазначені доводи, колегією суддів встановлено наступні обставини. Так, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 27/100 частини домоволодіння, по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 .. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року прийнято відмову ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року та апеляційне провадження закрито. Тобто, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на 27/100 частини спірного домоволодіння набрало законної сили та є чинним. Згідно, ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Крім того, колегією суддів встановлено, що згідно Реєстраційного посвідчення Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації від 16 січня 2001 року за ОСОБА_1 зареєстровано 73/300 частини спірного домоволодіння. Будучи власником спірного домоволодіння, ОСОБА_1 до участі у справі в якості відповідача не була залучена судом першої інстанції, в той час як ухваленим рішенням вирішено питання щодо її прав на вказане домоволодіння. Розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті. Оскільки дані позовні вимоги заявлені не до тих осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі ОСОБА_1 , вирішення даного спору в цілому без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним. Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі, суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду. Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції дане питання не вирішив, - колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .. В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 826,80 грн.. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 27/100 частин домоволодіння в порядку спадкування за заповітом відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 826,80 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко