Постанова 4805 № 288/1684/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/1684/19 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І. Категорія 16 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б, Павицької Т.М. з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/1684/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі дійсним за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року, яке ухвалено суддею Рудник М.І. в смт Попільня в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області. 20 грудня 2016 року працівники ТОВ «Олімп-Агро» запропонували йому підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, якою були внесені зміни до вказаного договору в частині продовження строку дії договору оренди землі до 20 грудня 2031 року та зміни в розмірі орендної плати. Незважаючи на те, що позивачем була підписана додаткова угода, йому не було відомо про наявність договору оренди землі від 30 листопада 2013 року. На прохання позивача, представником ТОВ «Олімп-Агро» йому було надано примірник договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, дослідивши який, позивач виявив, що підпис на договорі йому не належить. Таким чином, оскільки позивач не підписував оспорюваний договір оренди і його волевиявлення на укладення не було, відповідно сторони не досягли усіх істотних умов цього договору, а тому земельна ділянка безпідставно обробляється відповідачем та за ним безпідставно зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку. З урахуванням вищевикладеного, просить скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, здійснену на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олімп-Агро». 23 грудня 2019 року ТОВ «Олімп-Агро» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою в якій просить визнати дійсним договір оренди землі площею 6,3683 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, укладений 30 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Олімп-Агро». При цьому зазначає, що позивач знав про укладення 30 листопада 2013 року договору оренди земельної ділянки, також йому було відомо про умови вказаного договору і ОСОБА_1 отримував кошти в якості орендної плати від ТОВ «Олімп-Агро». Крім того, ОСОБА_1 визнається факт укладення додаткової угоди до оспорюваного договору, що також прямо свідчить про наявність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди землі. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, здійснену на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олімп-Агро». Стягнуто з ТОВ «Олімп-Агро» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн та 4500,60 грн витрат на проведення судових почеркознавчих експертиз. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Олімп-Агро» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі дійсним відмовлено. Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції ТОВ «Олімп-Агро» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог. В іншій частині рішення районного суду залишити без змін. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив строк позовної давності звернення до суду є помилковим. Так звертаючись до суду ОСОБА_1 посилався на ті обставини, що він не підписував спірний договір оренди землі від 30 листопада 2013 року, не знав про його існування, а відтак йому не були відомі умови даного договору. При цьому позивач не зазначає в який спосіб, коли і як, він звернувся до ТОВ «Олімп-Агро» за примірником оспорюваного договору та в який спосіб його отримав. Не вказуючи на зазначені обставини, ОСОБА_1 відповідно і не доводить їх жодними доказами. Вважає, що вказані обставини свідчать про те, що примірник оспорюваного договору перебував у розпорядженні ОСОБА_1 з дати його складення. Крім того, останній міг отримати інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому з 17 квітня 2014 року міститься інформація щодо наявності права оренди ТОВ «Олімп-Агро» на земельну ділянку, а відтак з дати державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 міг довідатися про порушення свого права. Однак з позовом до суду він звернувся лише 15 листопада 2019 року, тобто з порушенням строку позовної давності. Таким чином вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності. Правом на подачу відзиву позивач не скористався. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЖТ № 121105, виданим 10 серпня 2004 року головою Попільнянської райдержадміністрації (а.с.6). Зі змісту договору оренди землі від 30 листопада 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 (орендодавець) надав, а ТОВ «Олімп-Агро» (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 6.3683 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078; договір укладено на 10 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 6% проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. (а.с.8-9). Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22 квітня 2014 року, на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2013 року за ТОВ «Олім-Агро», строком на 10 років, зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 (а.с.185). 20 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Олімп-Агро» укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, за умовами якого сторони дійшли згоди, що строк дії договору оренди землі необхідно продовжити до 20 грудня 2031 року на тих самих умовах, що передбачені Договором та цією Додатковою угодою, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 8.5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 19663.92 гривень. Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 30 листопада 2013 року (а.с.10, 222). Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 12 серпня 2020 року № 6/3-247, досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у графі «За Орендодавця» договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олімп-Агро», предметом якого є земельна ділянка площею 6.3683 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.156-161). Ухвалюючи рішення про задоволення позову та скасовуючи державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, здійснену на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олімп-Агро», суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір є неукладеним, оскільки відсутнє волевиявлення орендодавця ОСОБА_1 , який не підписував договір оренди, а тому державна реєстрація даного правочину не відповідає вимогам закону та порушує права позивача на користування і розпорядження зазначеною власністю. При цьому суд вважав, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки про порушення свого права дізнався у грудні 2016 року. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що оспорюваний договір він не підписував, підпис у ньому вчинено іншою особою. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Під час розгляду справи суд першої інстанції повно та достеменно встановив обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував. На підтвердження вказаних обставин щодо неукладення спірного договору належним доказом є висновок експерта, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 у графі «орендодавець» договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Позивачем ОСОБА_1 у даній справі заявлена вимога про скасування державної реєстрації договору оренди. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України). Як встановлено під час розгляду справи, на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2013 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро», строком на 10 років, в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно 17 квітня 2014 року зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 6,3683 га, кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_1 (а.с.185). Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Олімп-Агро» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_1 не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. Таким чином встановивши під час розгляду справи, що спірний договір позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, отже договір оренди від 30 листопада 2013 року є неукладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , оскільки вона порушує права та законні інтереси позивача щодо розпорядження своєю власністю. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності звернення до суду з відповідним позовом є помилковим виходячи з наступного. Встановлено, що у січні 2021 року ТОВ «Олімп-Агро» подало до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.217). При цьому представник відповідача посилався на те, що позивач, додавши примірник оспорюваного договору оренди землі до позовної заяви, знав про його існування з моменту укладення договору, а саме з 30.11.2013, а тому строк звернення до суду з даним позовом закінчився 01 грудня 2016 року, а з урахуванням наявності державної реєстрації права оренди, яка здійснена 17 квітня 2014 року вказаний строк закінчився 18 квітня 2017 року. Крім того, фактично вчинені позивачем дії, направлені на фактичне виконання договору оренди, а саме регулярне отримання орендної плати, свідчать про обізнаність позивача з договором оренди землі з моменту його укладення За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. З наданих відповідачем на підтвердження своїх доводів копій видаткових касових ордерів та платіжних відомостей вбачається, що ТОВ «Олімп-Агро» виплатило ОСОБА_1 кошти за земельну частку (пай): 27 лютого 2016 року 5000.00 грн; 15 червня 2016 року 2000.00 грн; серпень 2016 року 100 грн; 29 вересня 2016 року 350.00 грн; 11 жовтня 2016 року 6726.00 грн; 13 грудня 2016 року 350.00 грн; 20 грудня 2016 року 3305.00 грн; 05 жовтня 2017 року 12611.00 грн; 09 грудня 2017 року 2000.00 грн; липень 2018 року - 150.00 грн; 27 липня 2018 року 350.00 грн; 16 жовтня 2018 року 17204.00 грн; 31 січня 2018 року 2000.00 грн; 01 жовтня 2019 року 22348.34 грн. Разом з тим, надані документи не містять даних, що позивач отримував кошти за користування орендарем його земельної ділянки згідно укладеного договору від 30.11.2013, у відомостях та ордерах не вказано на підставі чого відповідачем здійснена така виплата. Також дані докази свідчать про отримання позивачем коштів від відповідача лише з лютого 2016 року, тоді як оспорюваний договір укладений 13 листопаді 2013 року (а.с.31-62). Крім того, як пояснив представник позивача під час розгляду справи, його довіритель вважав, що отримував орендну плату на підставі інших договір, оскільки земельна ділянка перебувала в оренді починаючи з 2000 років. Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що позивач отримав примірник договору після його укладення в листопаді 2013 року або після реєстрації права власності - в квітні 2014 року. Отже за обставин, на які посилається відповідач, позивач не міг дізнатися про наявність оспорюваного договору та порушення свого права. Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що позивач ОСОБА_1 не підписував спірний договір оренди землі, про його існування довідався при укладенні додаткової угоди від 20 грудня 2016 року, на підтвердження чого надав примірник даної додаткової угоди, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України саме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду у листопаді 2019 року, то позов пред`явлено в межах строку позовної давності. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. В іншій частині рішення районного суду в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,кадастровий номер 1824788200:07:000:0078, площею 6,3683 га, яка розташована на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, здійснену на підставі договору оренди землі від 30 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро» - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року. Головуючий Судді