Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.006305

УХВАЛА 30 березня 2021 року м. Київ справа № 1.380.2019.006305 адміністративне провадження № К/9901/8283/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Желтобрюх І.Л., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Львівській області від 23 квітня 2019 року № 0080717-5013-1304 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 1225,52 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позов задоволено. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн 00 коп. Головне управління ДПС у Львівській області із зазначеним судовими рішеннями не погодилось, оскаржило його у касаційному порядку. Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом. Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, вирішальним є питання можливості касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, віднесено до категорії справ незначної складності. У цій справі оскаржується податкове повідомлення-рішення на загальну суму 1225,52 грн. Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, а частиною шостою статті 12 цього Кодексу передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії, який, втім, не є вичерпним. Так, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є також такі, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла таких висновків. КАС України визначає дві форми адміністративного судочинства: загальну і спрощену. Усі справи умовно поділені на три групи: до першої віднесені ті, що обов`язково мають розглядатися у загальному позовному провадженні (частина четверта статті 12 КАС України); другу групу справ складають ті, що в силу закону визнані справами незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України). Розгляд решти справ, що не віднесені до жодної з означених груп, у тому чи іншому провадженні, залишено на розсуд суду. При цьому умови віднесення справ до тієї чи іншої категорії, визначаються Кодексом (частина п`ята статті 12 КАС України). Згідно з приписами частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком тих, що визначені частиною четвертою статті 257 КАС України. З огляду на наведене та виходячи з того, що сума щодо якої може бути заявлено вимогу про її стягнення на підставі оскаржуваних рішень, становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, яка є малозначною у силу вимог закону. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, скаржником не наведені й судом не встановлені, а скаржником не зазначено. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Відтак, ухвалене у цій справі додаткове рішення суду апеляційної інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу касаційному оскарженню теж не підлягає. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у цій справі з моменту її ухвалення стала невід`ємною частиною основного судового рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 252, 328, 333, КАС України, У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.006305. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх Судді: І.В. Дашутін М.М. Яковенко