Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16918/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16918/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій стосовно проведення опису майна, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2019 року №0189941304; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05 серпня 2019 року №293137-17; - визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17; - визнати протиправними дії відповідача стосовно проведення опису майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у м. Києві протиправно дійшло висновку про заниження ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки він помилково не зазначив суму податку на доходи фізичних осіб у рядку 22.1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік. Позивач стверджує, що сума податку на доходи фізичних осіб сплачена ним в повному розмірі за платіжним дорученням від 24 квітня 2019 року №143509759. Також звертає увагу на протиправність податкової вимоги від 05 серпня 2019 року №293137-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17, оскільки грошове зобов`язання, визначене у податковій вимозі не набуло статусу узгодженого і не має статусу податкового боргу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 червня 2019 року №0189941304; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 05 серпня 2019 року №293137-17; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, яка зареєстрована за №53616 від 23.04.2019. У зазначеній декларації платником у рядку 22.1, не відображена сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного (податкового) року з доходів зазначених у вищезазначеній декларації. Доводи апеляційної скарги стосуються того, що вищевказане порушення призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на суму 90 573, 41 гривень. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 17 березня 2021 року. Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано заяву про заміну відповідача - ГУ ДФС у м. Києві правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві, розглянувши яке колегією суддів встановлено, що вищезазначена заява підлягає задоволенню, оскільки відповідно до постанови КМУ №1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Згідно з розпорядженням КМУ №682-р від 21.08.2019 року КМУ погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення ДПС покладених на неї постановою КМУ від 06.03.2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій та повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, фактично функції з реалізації державної податкової політики наразі виконуються ДПС України, в той час як згідно з наведеними вище положеннями здійснення функцій ДФС припинено. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує, що сума податку на доходи фізичних осіб у рядку 22.1 податкової декларації не вказана ним помилково, проте, це не вплинуло на розрахунки із бюджетом. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 23 квітня 2019 року подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік. За результатом камеральної перевірки податкової декларації складено Акт від 31 травня 2019 року №1201/26-15-13-04-28. В акті перевірки зафіксовано, що при заповненні податкової декларації ОСОБА_1 порушено пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України. У рядку 12 податкової декларації задекларовано загальну суму доходу на рівні 503 185,60 грн., у рядку 18 - загальну суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 90 573,41 грн. Суд першої інстанції встановив, що у рядку 22.1 не вказано суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року. Разом із тим, суд встановив, що сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 90 573,41 грн. зазначена позивачем у рядках 10 та 10.6 податкової декларації, як сума, що підлягає сплаті самостійно. На підставі акту перевірки контролюючим органом 19.06.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0189941304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 135 860,12 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 90 573,41 грн. та за штрафними санкціями - 45 286,71 грн. Не погоджуючись з висновками відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, яку розглянуто судом першої інстанції та ухвалено оскаржуване рішення від 30 грудня 2020 року. Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 30 грудня 2020 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що cпеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. За приписами пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Відповідно до підпунктів 49.18.4, 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Згідно з п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік від 23.04.2019 року, в якій задекларовано, зокрема: - у рядку 12 податкової декларації задекларовано загальну суму доходу на рівні 503 185,60 грн., у рядку 18 - загальну суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 90 573,41 грн. При цьому, позивачем не заперечується той факт, що ним не повно заповнено податкову декларацію про майновий стан і доходи, зокрема позивачем, в порушення вимог Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 року №859 (далі - Інструкція), не зазначено в декларації рядок 22.1 "Сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року». Проте, вказане податкове зобов`язання було самостійно визначено позивачем під час подання податкової декларації та відображено в рядках 10 та 10.6. Крім того, позивачем самостійно сплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 90 573,41 грн, що підтверджується платіжним дорученням №143509759 від 24.04.2019 року. Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України задекларовано суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач виконав свій обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб, а тому висновки акту перевірки про заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету на 90 573,41 грн. є помилковими, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 05 серпня 2019 року №293137-17 і рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-17, суд приходить до таких висновків. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У цій справі оскаржується податкове повідомлення-рішення №0189941304 від 19.06.2019 року. Спірне податкове повідомлення-рішення в силу наведених вище положень вважаться неузгодженим. Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0189941304 від 19.06.2019 року, сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою, а тому податкова вимога №239137-17 від 05.08.2019 року та рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №239137-17 винесені відповідачем передчасно, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Разом з тим, при вирішенні по суті вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №239137-17 від 06.08.2019 року суд вважає за доцільне вказати на таке. Відповідно до пунктів 88.1 і 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Згідно до п.п.89.1.1 п.89.1 ст.89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм Податкового кодексу України право податкової застави виникає виключно з дня виникнення податкового боргу. Відповідно до ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України). З аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв`язку з відсутністю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє і право податкової застави. Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача стосовно проведення опису майна, суд першої інстанції зазначає, що не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії відповідача стосовно проведення опису майна, оскільки наслідком таких дій є винесення рішення про опис майна у податкову заставу від 06 серпня 2019 року №293137-1. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та додатково зазначає, що належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним та скасування такого рішення. Таким чином, виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно з частиною першою статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі №640/16918/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко