Постанова 4813 № 509/1774/20

Номер провадження: 33/813/479/21 Номер справи місцевого суду: 509/1774/20 Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І. Доповідач Прібилов В. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.03.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Прібилов В.М., за участю: секретаря судового засідання Стоянової Л.І. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.04.2020 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,- встановив: Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.04.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420, 40 гривень. Згідно постанови, з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №753126 від 09.04.2020 року встановлено, що 09.04.2020 року, приблизно о 10:00 ОСОБА_1 покинула місце самоізоляції під час обовя`зкового карантину, чим порушила правила щодо карантину людей згідно постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року. На дану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.04.2020 року, закрити провадження у адміністративній справі в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що при винесені оскаржуваної постанови вона присутня не була, про її наявність дізналась у лютому 2021 року, коли пенсійний фонд почав проведення утримання з її пенсії. 01.03.2021 року ознайомилася з матеріалами справи та отримала копію зазначеної постанови. В обґрунтування своїх вимог про скасування постанови зазначає, що: -з матеріалів справи та оскаржуваної постанови не вбачається, який строк самоізоляції з дати інфікування її чоловіка було встановлено їй лікарем. -провівши на самоізоляції 13 днів, у неї закінчилися продукти харчування та ліки необхідні для підтримки стану здоров`я, тому вважає, що покинувши місце самоізоляції, діяла в умовах крайньої необхідності. -відповідно до абзаца 12 п. 4 постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 в редакції постанови №255 від 02.04.2020 року особам, які потребують самоізоляції та заявили про неможливість забезпечення піклування про них у період самоізоляції іншими особами, дозволяється відвідування місць торгівлі продуктами харчування, засобами гігієни, лікарськими засобами, медичним виробами, які розміщені не більше ніж 2 кілометри від місця самоізоляції. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка просила поновити строк на апеляційне оскарження, задовольнити її апеляційну скаргу в повному об`ємі, апеляційний суд вважає за необхідним поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно положень ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що судовий розгляд в суді першої інстанції був проведений за відсутності ОСОБА_1 , а копія оскаржуваної постанови останній не вручалась та за місцем проживання останньої не надсилалась. Зазначені обставини з урахуванням заявлених даних про обізнаність ОСОБА_1 з прийнятим судовим рішенням 01.03.2021 року та подання нею апеляційної скарги 03.03.2021 року (а.с. 20), свідчать про існування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду як пропущеного з поважних причин, незалежних від волі скаржника. Щодо доводів апеляційної скарги в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Мотивуючи свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №753126 від 09.04.2020 року, її письмові пояснення та інші докази. Посилаючись на наведені докази, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Згідно ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 фактично визнала факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. При цьому пояснила, що вона з чоловіком мешкає в приватному секторі у власному будинку. ЇЇ чоловік хворів з 25.03.2020 року, вона знала, що їй потрібно перебувати на самоізоляції, однак у зв`язку з тим, що у неї закінчилися ліки та продукти харчування, вона вимушена була піти до магазину. При цьому звернула увагу суду, що вона до цього часу не хворіла на COVID. Вважає, що своїми діями не поставила під загрозу життя чи здоров`я громадян, що свідчить про можливість звільнення її від відповідальності. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №753126 від 09.04.2020 року, ОСОБА_1 09.04.2020 року приблизно о 10:00 покинула місце самоізоляції під час обовя`зкового карантину, чим порушила правила щодо карантину людей згідно постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року. Факт скоєння вказаного правопорушення встановлено на підставі: протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №753126 від 09.04.2020 року (а.с.5), її письмовими поясненнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 10) та її особистими поясненнями, наданими суду апеляційної інстанції, зверненням лікаря ОСОБА_2 про те, що у громадянина ОСОБА_3 підтверджений інфекційне захворювання - короновірус (а.с.6), поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.8,9). Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 із внесеними змінами станом на 15 квітня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України встановлено карантин. Підпунктом 17 пункту 2 цієї постанови передбачено заборону до 24 квітня 2020 року самовільно залишати місця обсервації (ізоляції). Пунктом 4 Постанови встановлено, що особами, які потребують самоізоляції, є, зокрема, особи, які мали контакт з хворим на COVID-19, крім осіб, які перебували у засобах індивідуального захисту у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 09.04.2020 року, приблизно о 10:00 ОСОБА_1 покинула місце самоізоляції під час обовя`зкового карантину, чим порушила правила щодо карантину людей згідно постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року, а відтак в діях останньої наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.44-3 КУпАП. Разом з тим, судом не було в достатній мірі враховано обставини та наслідки скоєного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 покинула місце самоізоляції на 13 день, є пенсіонеркою та людиною похилого віку, до цього часу не хворіла на COVID-19, що не потягло за собою негативних наслідків вчиненням ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення та свідчить про малозначність вчиненного нею діяння. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до абзаца 12 п. 4 постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 в редакції постанови №255 від 02.04.2020 року особам, які потребують самоізоляції та заявили про неможливість забезпечення піклування про них у період самоізоляції іншими особами, дозволяється відвідування місць торгівлі продуктами харчування, засобами гігієни, лікарськими засобами, медичним виробами, які розміщені не більше ніж 2 кілометри від місця самоізоляції, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки, матеріали справи не містять даних про заявлення ОСОБА_1 про неможливість забезпечення піклування про неї у період самоізоляції іншими особами. Більш того, як зазначила в судовому засідання особисто ОСОБА_1 вона має дітей, які повинні були забезпечити піклування своїх батьків у період самоізоляції. Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, є пенсіонеркою та людиною похилого віку, на COVID-19 до цього часу не хворіла, ступінь її вини, майновий стан, який як стверджує остання є незадовільним, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд приходить до висновку, що на підставі ст. 22 КУпАП, ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням. На думку суду апеляційної інстанції, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова судді першої інстанції в частині накладення адміністративного стягнення підлягає зміні та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю скоєного правопорушення з оголошенням останньої усного зауваження. Керуючись ст. ст. 22, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - постановив: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.04.2020 року задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.04.2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.04.2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 гривень змінити. На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та обмежитись усним зауваженням. В іншій частині постанову залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.М. Прібилов